Как сохранить и восстановить энергосистему во время войны

За останні два тижні більшість українців згадали, що таке "віялові" відключення, які мали місце наприкінці 90-х років. 

Мешканці далеких від фронту Києва і Львова по декілька годин, а то і днів залишалися без світла. 

Президент вже кілька разів звертався із закликами зменшити споживання та економити електроенергію, а міська влада та енергетики чи не щодня нагадують про це.

Це сталося внаслідок масованих російських ударів по енергетичній інфраструктурі України, що тривають вже понад тиждень. 

За повідомленням прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, лише за перші три дні ворог завдав до 130 ракетних ударів та вражень дронами-камікадзе по енергетичних об’єктах. 

Ключові цілі – електростанції та мережеві підстанції по всій території України. За оцінками Міненерго, пошкоджено близько 30% енергетичної інфраструктури країни. 

Втім, енергетики максимально оперативно намагаються відновлювати енергопостачання, під час і ціною власного життя.

Тож виникає як мінімум два запитання, тим більше напередодні зими:

1. як вберегти енергосистему під час війни? 
2. як відбудувати енергосистему?

Як вберегти енергосистему під час війни

Це питання має три відповіді. Перша – суто військова. Україні потрібно більше засобів протиповітряної та протиракетної оборони, які б захищали енергетичні об’єкти. 

Велика кількість обладнання для високовольтних мереж, наприклад, трансформаторів не лежить просто так на складах, а потребує тривалого виготовлення. 

Тому після ракетних ударів енергетики спочатку повинні оглянути об’єкт, визначити, що саме пошкоджено і потребує заміни, а вже потім починати працювати над усуненням пошкоджень. 

Тому оперативно відновлювати енергосистему після пошкоджень – це складне завдання.

Другий фронт – це робота Уряду над залученням технічної та грантової допомоги для відновлення енергосистеми. 

Уряд загалом, і Міністерство енергетики зокрема, наполегливо працюють над залученням коштів і ресурсів міжнародних партнерів для того, щоб в енергетиків було все необхідне для усунення результатів обстрілів. 

Наприклад, нещодавно повідомлялося про надання 550 млн євро на відновлення енергетичної інфраструктури з боку Європейського інвестиційного банку. 

Окремі закупівлі здійснюються з боку USAID за кошти міжнародних донорів в рамках програм, що реалізують Міненерго.

Третій аспект – це поведінка споживачів. Мова йде про економію і грамотне споживання. 

Енергосистема переживає найбільші навантаження протягом, т.зв. "пікових годин" доби, тобто з 6:00 до 9:00 і з 17:00 до 23:00. В цей час українці можуть допомогти енергетикам за рахунок таких простих кроків: 

• не вмикати одночасно всі електроприлади та зменшити їх потужність, не використовувати вуличне освітлення;
• змінити побутові звички і максимальну кількість справ, наприклад, прання та нагрівання води бойлером робити у нічні "непікові" години;
• за можливістю, замінити використання електроприладів для опалення або приготування їжі на менш енергомісткі пристрої.

Реалізація цих простих, на перший погляд заходів, у критичні моменти вже дозволяє Україні економити від 7 до 20% електроенергії. 

За рахунок цього, енергосистема може працювати не на повну потужність, електростанції – економити вугілля, що знадобиться для проходження зимового опалювального періоду, а енергетики у випадку аварії – отримують можливість вести роботи з мінімальними відключеннями споживачів.

У довгостроковій перспективі побутовим споживачам слід очікувати зростання цін на енергоресурси. 

Чинний тариф — до 1,68 грн за 1 кВт-год - є субсидованим за рахунок промислових споживачів. За теперішніх обставин, довго така ситуація тривати не буде. 

Промисловість просто не витримає додаткового зростання вартості електроенергії, що становить значну частину собівартості продукції. Тому на тлі очікування зростання цін інвестиції в енергоефективність та альтернативні джерела енергії будуть розумним рішенням. 

Найпростіші рішення, такі як розетки з таймером, коштують кілька сотень гривень та можуть бути куплені будь-яким господарством, а для реалізації складніших – таких як встановлення сонячних панелей або термомодернізація будинку – доцільно розглянути через можливість залучення грантів чи кредитів у банках.

Як відбудувати енергосистему після війни?

Не зважаючи на те, що енергетики, без перебільшення роблять подвиг, підтримуючи роботу енергосистеми, думати про її подальший розвиток потрібно вже сьогодні. І дискусії навколо цього вже починаються. 

Деякі гравці ринку лобіюють будівництво нових атомних електростанцій, асоціації відновлюваної енергетики пропонують створити умови для розвитку відновлювальних джерел енергії, інші — роблять ставку на водень і подібні йому "венчурні" проєкти.

Але залишається факт: енергетична інфраструктура надзвичайно дорога, потребує великих інвестицій, зваженої політики. 

Саме ці рішення на десятиріччя визначатимуть ціни на електроенергію і конкурентоспроможність економіки. Україна ж не має достатньо ресурсів для експериментів та легковажних рішень.

Тому потрібно врахувати всі фактори, зокрема ті, що привнесла війна:

• руйнування та потенційну втрату енергетичних потужностей

Найбільш відомими в цьому плані є тимчасово окупована Запорізька АЕС та Каховська ГЕС. 

Але пошкоджень зазнали ще й велика кількість електростанцій у всіх регіонах, від Харкова до Львова. Удари росії по енергоінфраструктурі продовжуються, тому це потрібно врахувати.

• зменшення промислового споживання електроенергії 

В перші місяці війни споживання впало до 40%, в першу чергу, за рахунок зупинки промислових підприємств, особливо на Півдні та Сході, таких як "Азовсталь" чи ММК ім. Ілліча. 

У довгостроковій перспективі після війни промисловість буде відновлюватися, проте це займе певний час. 

• Пошкодження електромереж та зміна географії споживання електроенергії

Велика кількість споживачів — і промислових, і побутових — переїхала у західні регіони, тож і вимоги до розвитку енергосистеми там будуть нові, навіть у випадку відсутності великих руйнувань. 

Для забезпечення приєднання нових споживачів місцевим операторам системи розподілу, більш відомим в народі як "обленерго", скоріше за все доведеться побудувати нові та реконструювати існуючі лінії передач та підстанції.

Окрім "воєнних" є інші фактори, такі як:

• Інтеграція з енергосистемою ЄС

З весни 2022 року українська енергосистема приєдналася до європейської. З одного боку це дозволяє розраховувати на допомогу в результаті аварій, з іншого – постачати електроенергію на європейський ринок. 

Лише за декілька місяців експорту НЕК "Укренерго" отримало понад 4 млрд грн, і це стало одним з ключових джерел валютної виручки в Україну. 

Але для ефективного використання цієї можливості, регулювання українського ринку електроенергії має відповідати європейським стандартам, зокрема, в частині захисту конкуренції та обмеження державної допомоги. 

І над цим ще потрібно попрацювати спільними зусиллями Міненерго, НКРЕКП, АМКУ та НЕК "Укренерго".

• Дорогі енергоресурси

Зростання вартості на енергоресурси вже призвело до карколомного зростання цін в Європі, які, до регуляторних обмежень могли сягати до 1 Євро за кВт-год. За таких обставин перевагу отримують альтернативні джерела енергії, використання яких зменшує залежність від нафти, газу і вугілля, а також імпортованого ядерного палива.

• Вимоги до екології 

Під час війни питання екології трохи відійшли з порядку денного. Німеччина навіть тимчасово розконсервує та продовжить експлуатацію вугільних електростанцій, а також планує відкласти закриття останніх трьох атомних електростанцій. Втім, кліматична політика ЄС нікуди не зникла і після війни стане знову актуальною. Успішними будуть ті бізнеси, які зможуть використовувати "зелену" електроенергію.

З урахуванням цього можна розглядати два підходи: загальнодержавний – на рівні Уряду, та індивідуальний – на рівні окремих промислових споживачів. 

На державному рівні, ці заходи повинні бути реалізовані в рамках Закону України "Про ринок електричної енергії" із врахуванням європейського та українського законодавства у сфері державної допомоги. 

Іншими словами, будь-які рішення про будівництво нових електростанцій не повинні спотворювати конкуренцію на ринку та створювати переваг окремим компаніям, навіть тим, що належать державі.

Для цього, передбачена така процедура. 

В першу чергу, НЕК "Укренерго" повинне підготувати звіт з оцінки відповідності (достатності) генеруючих потужностей. 

Це документ, в якому оператор системи передачі оцінює, чи має енергосистема достатньо ресурсу для покриття прогнозованого попиту на електричну енергію та забезпечення необхідного резерву. Звіт передається на розгляд і затвердження НКРЕКП.

Після його затвердження, "Укренерго" може звернутися до Міненерго з пропозицією провести конкурс на будівництво генеруючої потужності. 

Розглянувши це питання, Міненерго готує подання, а відповідне рішення про проведення конкурсу може прийняти Кабінет Міністрів України. 

Такий конкурс необхідний щоб визначити інвестора, спроможного побудувати необхідну електростанцію і забезпечити найкращий рівень ціни електроенергії. 

Щоб заохотити інвесторів до участі у конкурсі, держава може запропонувати додаткові стимули: виділення майданчика для будівництва, надання державної допомоги у визначеному обсязі або встановлення доплати до вартості електроенергії, якщо ціна на ринку не покриватиме інвестицій.

За такого підходу, держава може забезпечити будівництво/реконструкцію електростанцій за найбільш вигідною ціною, не обмежуючи конкуренцію інвесторів, що можуть взяти участь в конкурсі. 

Протилежна практика, коли преференції для будівництва надаються виключно державним компаніям під держгарантії є сумнівною з точки зору законодавства.

Окрім того, промислові споживачі можуть не чекати рішень Уряду і самостійно вирішити питання забезпечення електроенергією. 

Адже, наприклад, для такого підприємства, як металургійний завод, електроенергія – ключовий ресурс, який впливає на собівартість продукції і конкурентоспроможність підприємства. 

При цьому, рівень споживання у таких підприємств, як правило, достатній, щоб зробити їх цікавими, як клієнтів, для власників електростанцій. Цим шляхом пішли багато компаній в ЄС та США. 

Такі гіганти як Amazon, Google, Daimler, Orange, Microsoft, BASF та Nestle самостійно уклали контракти та купують електроенергію напряму у виробників.

Наявність такого ключового споживача робить цікавим навіть будівництво нової електростанції. 

В Україні такі проєкти можуть бути реалізовані через механізм договору про надання послуги із забезпечення стабільності ціни на електричну енергію, що є аналогом відомого в ЄС механізму "віртуального договору купівлі продажу електроенергії".

Працюючи за такою схемою, завод може законтрактувати певні обсяги електроенергії у виробника за фіксованою ціною на довгий строк. Для споживача це дає прогнозованість цін та можливість домовитися про знижку від ринкової вартості в обмін на тривалий договір. 

Для інвестора електростанції такий договір — гарантія збуту та зрозумілий дохід, що необхідні для залучення кредитів у банку. 

Саме за таким сценарієм розвивається відновлювана енергетика у європейських країнах та США.

Як бачимо, у XXI сторіччі енергетика – це не лише справа самих енергетиків та Уряду. Споживачі та бізнеси можуть зробити власний внесок в енергетичну безпеку та незалежність України. 

В свою чергу, Уряду нічого нового вигадувати не потрібно. Усі необхідні механізми для розвитку галузі вже передбачені законом. У короткостроковій перспективі, вже під час війни, необхідно провести якісне моделювання ринку, оцінити різні сценарії розвитку енергосистеми та потреби у будівництві та реконструкції електростанцій. 

Це дозволить вже після завершення бойових дій швидко провести конкурси на будівництво нових електростанцій та сприяти укладенню прямих договорів між споживачами та виробниками електроенергії. 

Такий підхід дозволить залучити інвестиції та розвивати енергетику з урахуванням всіх важливих факторів: фізичних потреб енергосистеми, прозорих правил для нових іноземних інвесторів та розвитку конкурентного ринку, що забезпечить баланс інтересів виробників і споживачів електроенергії.