Энергетические культуры vs продукты питания в Украине
Инновации в действии
Вирощування енергетичних культур і виробництво з них енергії може стати прибутковим і перспективним бізнесом.
Проте цей напрям неодмінно стикнеться з внутрішньою і зовнішньою дискусією щодо потенційної конкуренції з вирощуванням продуктів харчування і кормів для тваринництва і птахівництва.
Певні обмеження для вирощування і виробництво біопалив з енергетичних культур встановлені на рівні директив ЄС RED і RED II. Спробуємо розглянути ці питання для умов України.
Яке зерно Україна експортує і чи все використовуються як проовольство?
Ріпак
У 2021/22 маркетинговому році Україна експортувала 2,7 млн тонн ріпаку, що стало другим за величиною обсягом відвантаження після рекорду 2019/20 року (2,89 млн тонн).
Україна експортує 85-95% зібраного врожаю ріпаку. Основні обсяги закуповують країни ЄС (95% від загального експорту).
У сезоні 2021/22 Україна займала 3 місце у світовому рейтингу експортерів ріпаку (10%), при цьому істотно поступаючись в обсягах Канаді (43%) та Австралії (29%). Загальна вартість експортованого ріпаку – $1,34 млрд.
Переважна кількість ріпаку, що експортується з України, використовується покупцями для виробництва біодизелю. Причому, ставка вивізного (експортного) мита для насіння ріпаку становить 0%, при тому, що для насіння льону, соняшнику і рижію вона становить 10%.
Тобто, практично весь ріпак, що вирощує Україна, експортується і використовується в ЄС для виробництва біодизелю на заводах, введених в дію ще до вимог європейських директив RED і RED II, які вводять критерії сталості для біопалив на транспорті і обмежують використання ріпаку для виробництва біодизелю і кукурудзи для виробництва біоетанолу.
То, чому б Україні самостійно не організувати виробництво біодизелю, чи принаймні ріпакової олії з цих 2,7 млн т/рік ріпаку. Нагадаю, що за виробництвом подібного продукту - соняшникової олії – Україна займає перше місце в світі.
З 2,7 млн т/рік ріпаку можливо виробити 0,73 млн т/рік біодизелю, який може бути використаний як на внутрішньому ринку, так і для експорту. Поштовхом для цього могло б стати підвищення ставки експортного мита для насіння ріпаку до 10%.
Кукурудза
У сезоні 2021/2022 (липень 2021 – червень 2022), чотири місяці якого припало на війну, Україна зуміла експортувати 48,5 млн тонн зерна. Експорт кукурудзи становив 23,4 млн тонн (на $5,8 млрд).
Частка Китаю в загальному обсязі експорту української кукурудзи становила 36% (8,5 млн т), другу-третю позицію рейтингу імпортерів ділять Нідерланди та Єгипет, які імпортували по 10% всього відвантаженого обсягу української кукурудзи.
Виробництво біоетанолу в Китаї в 2021 становило 3,4 млрд літрів. Причому з 8,5 млн т/рік експортованої в Китай кукурудзи можливо виробити 3,2 млрд л біоетанолу.
Тобто, майже 100% біоетанолу, що виробляється в Китаї, може бути вироблено з української кукурудзи. То, чому б Україні самостійно не організувати виробництво біоетанолу з цих 8,5 млн т/рік кукурудзи.
Як свою с/г землю використовує Німеччина
Станом на 2018 рік Німеччина використовувала 13% своїх сільськогосподарських земель для вирощування енергетичних культур: 2,17 млн га з 16,7 млн га с/г земель.
Площа сільськогосподарських земель в Україні становить 42,7 млн гектарів (у 2,5 більше, ніж у Німеччині), а площа ріллі — 32,5 млн. гектарів.
Якщо, за прикладом Німеччини, 13% с/г земель в Україні задіяти для вирощування енергетичних культур, загальна площа під ними становитиме 5,5 млн га.
Енергетичні культури |
Землі під енергетичними культурами у Німеччині у 2018 р., тис. га |
Ріпак для виробництва біодизелю і рослинної олії |
560 |
Культури для виробництва біоетанолу |
246 |
Культури для виробництва біогазу |
1350 |
Культури для виробництва твердих біопалив (верба, тополя, міскантус) |
11 |
Загалом |
2170 |
Використання с/г земель для вирощування енергетичних культур у Німеччині в 2018 р.
Приходить на згадку відома думка – робіть так, як західні країни робили самі, а не так, як вони радять робити вам.
Конкуренція енергетичних культур з продуктами харчування і кормами в Україні
За оцінками експертів, в Україні не використовується за прямим призначенням до 4 млн га с/г земель. Це малопродуктивні, забруднені і деградовані землі. Вирощування с/г продукції на таких землях не дає достатнього економічного прибутку, тому вони не обробляються аграріями.
На жаль, за результатами воєнних дій ця площа тільки збільшиться – додадуться землі забруднені в результаті вибухів і пожеж, а також заміновані території.
Для прикладу, землі, що були заміновані у Хорватії під час її війни за незалежність у 1991—1995 рр., були повністю розміновані тільки через 20 років після завершення воєнних дій. Уряд Хорватії прийняв рішення, що найбільш оптимальне їх використання після цього – вирощування міскантусу.
Вважаємо, що за умов 4 млн га вільних с/г земель в Україні їх використання для вирощування енергетичних культур не призведе до суттєвої конкуренції з продуктами харчування і кормами.
Вважаємо за доцільне, принаймні для України, не обмежувати на рівні директив ЄС RED і RED II вирощування і виробництво біопалив з енергетичних культур, а надати країнам право самостійно вирішувати, що їм вигідніше вирощувати за умови, що частка земель, на яких вирощуються енергетичні культури, не перевищуватиме, наприклад, 10% від загальної кількості с/г земель.
Для України це 4,2 млн га. Енергетичні культури вирощені у межах цих 10% с/г земель мають вважатися сталими і такими, що не призводять до конкуренції з продуктами харчування і кормами. Це має бути закріплено в законодавстві України, а бажано і ЄС.