Как иностранные компании становятся соучастниками российских военных преступлений

Здатність Росії вести війну прямо пропорційна її економічній стійкості. Так, російська пропаганда може скільки завгодно повторювати тези уряду, що санкцій вони поки що не помітили. 

Але технічний дефолт за зовнішнім боргом та стрибок цін через "зміцнення" долара стверджують протилежне. 

Як наслідок, російський Мінфін приховав більшу частину інформації у бюджетній звітності, банківську та митну статистику через ризик нових санкцій. Якщо уважно прислухатися, можна почути скрип "залізної завіси", що опускається. 

Україна у своїй боротьбі за незалежність та демократичні цінності набула підтримки всього цивілізованого світу. 

Водночас, коли західні країни докладають зусиль до міжнародної ізоляції країни-агресора, багато західних компаній все ще продовжують працювати в Росії. 

Кожен рубль чи технологію, що вони приносять у російську економіку, держава-агресор використовує для зміцнення путінського режиму. 

Нині він веде кровожерливу війну проти України. Отже, кожен рубль у російській економіці — це ракета, націлена в український торговельний центр, житловий будинок чи дитячий садок.

Наприклад, з кожної 1 000 доларів сплачених податків, 280 доларів йдуть на підтримку російської армії та її здатності продовжувати війну. Це дуже багато. 

Таким чином, Росія може собі дозволити лише за одні вихідні закидати Україну ракетами на суму близько 200 млн доларів. 

Саме таку цифру наводить Forbes, аналізуючи десятки запусків ракет, які Росія здійснила по українській території за 25-26 червня.

Основна мета нашої волонтерської групи – послабити Росію економічно та технологічно. І в цьому нам можуть допомогти іноземні компанії, якщо вони перестануть сплачувати податки до російського бюджету та обслуговувати технології, на яких тримається банківський та промисловий сектори Росії. 

B2C-компанії – це ті, які продають свої товари та послуги безпосередньо покупцям для особистих цілей – часто отримують багато уваги, коли виходять з Росії. 

Як правило, це великі платники податків та компанії з нерідко світовим ім'ям. Як McDonalds. Водночас, за рахунок свого масштабу B2C-компанії, які вирішили продовжити роботу в Росії, привертають не менше уваги, ніж ті, хто вирішив залишити терористичну державу. 

Однак це не та увага, на яку хотіли б розраховувати Auchan, Nestle, Leroy Merlin, Decathlon, METRO Cash&Carry GmbH та інші.

Інша ситуація з B2B-компаніями, які продають свою продукцію або надають послуги іншій компанії для здійснення нею своєї діяльності. 

Хоча вони теж є досить великими платниками податків, публічний та медійний інтерес до них набагато нижчий, як і загальна впізнаваність. І в цьому проблема. 

Тому що саме ці компанії постачають технологічні рішення, без яких Росія не зможе повноцінно функціонувати. І вони продовжують це робити зараз. 

Люди помиляються, коли думають, що у Росії є високотехнологічні виробництва. Насправді, Росія критично залежить від технічних рішень та інжинірингової продукції іноземних компаній. Це відбувається з різних причин: дефіцит кваліфікованих кадрів, погана система освіти, корупція тощо.

Більшість російських промислових чи технологічних підприємств, банківська сфера, державні організації використовують устаткування, технологічні рішення та програмне забезпечення іноземних компаній. 

Їх вихід спричинить зупинку роботи підприємств або ж істотне зниження її якості, адже доведеться переходити на вітчизняні аналоги. А вони значно поступаються конкурентністю. Та й сам процес трансформації потребує часу, а отже, фінансових втрат.

Саме цим міжнародним компаніям, які продовжують підтримувати російські підприємства своїми технологіями, ми допомагаємо прийняти моральне рішення розірвати всі відносини з Росією.

Протягом кількох місяців наша група займалася аналізом присутності іноземних компаній на російському ринку у критично важливих секторах. На жаль, прикладів продовження співпраці з країною-агресором – достатньо.

Thales Cloud Protection and Licensing Solutions (колишня Thales e-Security) – американська дочірня компанія французького концерну Thales. Вона спеціалізується на рішеннях щодо безпеки банківських транзакцій. 

Thales продовжує співпрацювати з російськими банками, а також надавати технічну підтримку наявному обладнанню. 

Бельгійська компанія OpenWay, яка є глобальним постачальником рішень та сервісів для розвитку платіжних систем, продовжує постачати унікальні технічні рішення для російської платіжної системи "Мир".

Ще один приклад – американська компанія Schlumberger, яка входить у "велику четвірку" нафтосервісних компаній. 

Незважаючи на заяву про вихід із Росії, яку компанія зробила в березні 2022 року, вона продовжує набирати співробітників на свої російські об'єкти та виконувати замовлення гігантів російської нафтової та газової промисловості. Компанія фактично інвестує у розвиток цілих регіонів Росії.

Також ми знайшли приклади компаній, які продовжують роботу з підприємствами військово-промислового комплексу Росії – наприклад, німецька Zoller. 

Росія купувала обладнання її виробництва на тендері у березні 2022 року – вже під час повномасштабної війни. 

Зазвичай, медійний розголос допомагає подібним компаніям виходити з пресрелізами на кшталт: "Ми перестали укладати нові контракти і здійснювати нові поставки. Підтримуємо Україну. Бажаємо миру". 

Однак, це породжує питання: а як справи з чинними контрактами, підписаними до війни? А з обслуговуванням вже поставленої продукції? Адже більшість контрактів – довгострокові, аж до 5 років, а гарантійне обслуговування могло становити й більший термін. 

Таким чином, іноземна компанія буде продовжувати свою співпрацю з російською організацією, незважаючи на свої заяви. Де-факто, вона продовжує працювати на російському ринку. 

Якщо відповідей на перелічені вище питання у компанії немає, тоді її пресреліз – не більше, ніж піар-хід, і вже точно нездорова позиція компанії з дружньої до України країни.

Ситуація виходить анекдотичною: "Картель Сіналоа заявляє, що вийшов із кокаїнового бізнесу. А те, що кокаїн тонами їде до США? – Ну, знаєте, у нас все ж таки підписані контракти, доводиться виконувати".

Який із цього висновок? Усі іноземні компанії зобов'язані припинити свою діяльність на російському ринку, щоб зберегти ділову репутацію та не стати співучасниками війни проти України, наповнюючи російський військовий бюджет.

Я вважаю, що повноцінний вихід повинен включати: 1) публічне засудження дій Росії; 2) закриття всіх офісів у Росії, сервісних та кол-центрів; 3) швидкий та прозорий продаж усіх своїх активів; 4) припинення укладання нових контрактів; 5) припинення поставок та технічного обслуговування за чинними контрактами; 6) заборона на продаж свого обладнання на території Росії; 7) юридичні дії компанії для неможливості ввезення сірого імпорту в Росію.

Важливо розуміти, що Росії нема чим замінити іноземні технології. І, у зв'язку із санкціями, швидше за все ніколи і не буде. 

Звичайно, вони намагатимуться знаходити компанії, які за подвійний або ж навіть потрійний прибуток зможуть поставити свою продукцію на російський ринок. За цим потрібно уважно стежити, щоб не допустити можливості обходу санкцій.

Цим займаються компетентні органи у ЄС та США, як-от наприклад, американський OFAC. Але й Україна має тримати руку на пульсі, відстежуючи санкційний тиск на агресора. 

Такі компетенції мають Міністерство закордонних справ України та Національне агентство з питань запобігання корупції, яке зараз займається формуванням санкційної політики. 

Але є й громадські організації, які займаються збиранням інформації про іноземні компанії в Росії – наприклад, Рада економічної безпеки України. 

Закликаю вас повідомляти про відомі вам факти продовження роботи іноземних компаній у Росії будь-якій з перерахованих інституцій. Так ми наблизимо нашу перемогу.