Кандидатство в ЕС: задачи для Минфина и НБУ

23 червня 2022 року стало історичною датою – Україна отримала статус кандидата на вступ до ЄС.

Попри весь символізм цієї події, практичні наслідки ми побачимо лише з часом. 

Для початку переговорів про вступ слід виконати ще низку "попередніх умов", серед яких призначення керівника САП, ухвалення законодавства у сферах протидії відмиванню грошей, реформування правоохоронного сектору, діяльності ЗМІ, імплементація антиолігархічного законодавства тощо. 

З досвіду ми знаємо, наскільки складними можуть виявитись ці завдання для нашої влади.

Проте колись цей день настане і Україна розпочне складний переговорний процес. Тож вже зараз можна починати "морально" готуватись до нього.

У валютно-фінансовій сфері Договір про ЄС (Маастрихтський договір) визначає п’ять критеріїв конвергенції (зближення), які стосуються цінової стабільності, дефіциту бюджету, державного боргу, стабільності національної валюти та відсоткових ставок. А саме:

• відношення дефіциту бюджету до ВВП не повинно перевищувати 3%;
• відношення державного боргу до ВВП не повинно перевищувати 60%;
• стабільність цін і сталість середніх темпів інфляції протягом одного року до проведення оцінювання; рівень інфляції не може більш ніж на 1,5 відс. п. перевищувати відповідні показники трьох найкращих (з погляду цінової стабільності) країн-членів;
• довгострокова номінальна відсоткова ставка не повинна перевищувати більш, ніж на 2 в. п. відповідні показники трьох найкращих (з погляду цінової стабільності) країн-членів;
• протягом щонайменше двох років відхилення обмінного курсу не повинно виходити за граничні значення, передбачені Європейським механізмом обмінних курсів (ERM ІІ), тобто +\- 15% відносно євро.

Цікаво, що до початку повномасштабної війни Україна практично виконувала "бюджетний" і "борговий" критерії: за підсумками 2021 року дефіцит бюджету становив 3,6% ВВП, величина державного і гарантованого боргу – 48,9% ВВП.

Війна поставила все з ніг на голову і вже зрозуміло, що після її завершення вищезазначені показники можуть виявитись не такими оптимістичними. Але тут принаймні зрозуміло, куди рухатись.

З "монетарними" критеріями все значно складніше.

Що стосується інфляції, то в самому ЄС вона б’є історичні рекорди: у травні річний рівень в середньому по ЄС сягнув 8,8%, а в Литві (18,9%) та Естонії (20%) навіть перевищив український показник (18%). 

Тобто, наразі досить складно зрозуміти, до якого рівня Україна має прагнути. Якщо взяти ціль ЄЦБ 2%, то інфляція в Україні має знизитись і стабілізуватись на рівні, не вищому 3,5%. А це таки амбітне завдання.

Обмінний курс з початку повномасштабної війни зафіксовано на рівні 29,25 грн за долар США. Щодо євро курс коливається, залежно від його котирувань відносно долара.

З очевидного, нам усім скоро прийдеться навчитися орієнтуватися на євро, а не на долар. Цей символічний момент не слід недооцінювати, оскільки він є одним з практичних втілень "євроцентричності". 

Для виконання "валютного" критерію конвергенції Національному банку, після повернення до плаваючого курсу, прийдеться уникати повторення сценаріїв 2019 та 2020 років (різка ревальвація – різка девальвація). Треба буде навчитись "плавати" за правилами. 

Але найбільш проблемним для нашого НБУ буде, вочевидь, критерій щодо довгострокової процентної ставки. Фактично, він означає, що ставка за 10-річними ОВДП не повинна перевищувати ставку ЄЦБ більш ніж на 2 відс. пункти. А ставка ЄЦБ наразі становить… 0%.

Виходить, для інтеграції в ЄС дохідність українських довгострокових ОВДП мала б знизитись до 2%. І як з цим узгодити наполегливі заклики НБУ до Мінфіну щодо необхідності "установлення ринкових ставок за ОВДП" (в розумінні НБУ це не менше 25%)?

Можна скільки завгодно узгоджувати законодавство (про що так енергійно звітує НБУ), але якщо не прагнути стати Європою по суті, наш шлях до ЄС буде дуже тернистим.