Как война в Украине меняет мировую логистику

Инновации в действии

На думку консалтингової компанії McKinsey, російське вторгнення в Україну стане причиною 12 глобальних змін у всьому світі. 

Одна з головних — це трансформація логістичного сектора та розподілу ланцюгів доставки. 

Уже зараз ми бачимо, які у цій індустрії відбуваються зрушення — від поглиблених кооперацій між окремими країнами до прецедентних наднаціональних рішень. І це — тільки початок.  

Від глобалізації до локалізації

Останні декілька років логістичний світ переживає серйозні зміни. Усе почалося ще задовго до війни в Україні. 

Як зазначають автори журналу Harvard Business Review, через економічну війну США та Китаю останніх років, а також унаслідок пандемії ринок почав прискорено локалізуватися, тобто переносити ланцюги поставок максимально близько до країни виробництва чи реалізації власного продукту. 

Понад половина компаній із Північної Америки в опитуванні журналу повідомили про наміри зробити reshore — інакше кажучи, повернути бізнес до країни його походження. 

Останнім часом це видно дуже чітко: на континенті нові потужності відкривають компанії з енергетичного, автомобільного, технологічного та іншого секторів — найбільші та найдорожчі індустрії. 

Війна в Україні лише прискорить цей процес. Високі ціни на нафту й газ, зближення Росії з Китаєм, санкційні обмеження на російську логістику — усе це спричинить посилення тренду локалізації. 

Водночас це не панацея, пишуть у HBR: перенесення виробничих потужностей вимагатиме значних інвестицій та часу. І як приклад наводять плани Intel щодо відкриття двох заводів у Огайо, США: для цього компанія виділить $20 млрд, а будівництво розпочнеться лише у 2025 році. 

Стійкість

Ще до війни в Україні міжнародні логістичні компанії та перевізники шукали більш гнучкі способи вибудовувати власні ланцюжки. 

До такої трансформації індустрію підштовхнула пандемія коронавірусу, коли ринок залишився без звичних з’єднань: упродовж тривалого часу повітряне сполучення було недоступним, а наземні перевезення відбувалися із серйозними затримками. 

У цей час, як зазначають дослідники з McKinsey, індустрія почала переформатовуватися: з концепції "доставимо вчасно" на концепцію "доставимо за потреби". 

Більшість компаній, з якими спілкувалася агенція, підкреслили, що збільшили обсяги критичних продуктів у себе на складах — щоб завжди мати до них доступ. 

Війна в Україні — ще одна причина замислитися над власними можливостями з доставки. 

Зараз логістичні компанії дедалі частіше використовують підхід подвійного пошуку (dual sourcing), коли один і той самий товар доставляється за допомогою двох постачальників. 

У березні 2022 року, як свідчать дані McKinsey, до такого формату звернулося вдвічі більше компаній, ніж за кілька місяців до того. 

Це — ще один крок на шляху до стійкості та гнучкості всієї системи, пишуть в агенції. Можливо, у майбутньому радикальніший перехід від товарів до послуг зменшить навантаження на ланцюги поставок. 

Але зараз дискусії щодо різних форм співробітництва — ніаршоринг, оншоринг, коли бізнес-процеси переносяться в інші регіони — знову стають актуальними. 

А геополітичні процеси навіть створюють такі формати, як "френдшоринг" — співробітництво з країнами, що поділяють норми й цінності сучасної глобальної економіки. 

Запобігти глобальній кризі

Україна є одним зі світових лідерів з експорту зерна. Але через російську агресію основний логістичний шлях для цього товару — Чорне море — було заблоковано. 

Як кажуть експерти і глобальні організації, неможливість доставити українське зерно може посилити продовольчу кризу в десятках країн, зокрема в Африці та Азії. 

Здається, що ця проблема стала локальним логістичним викликом. Але рішення, які пропонуються, є прецедентом для світового ринку. 

Проблема в тому, що альтернатив перевезенням морем поки що немає. Українські колії ширші за європейські, тому доставка залізницею видається проблематичною. 

Пункти на кордоні між Україною та ЄС називають шийками пляшки — бо темпи та обсяги зерна, які можна через них транспортувати, є замалими. 

Виклик намагаються вирішити оригінальним для логістичної індустрії шляхом. Деякі країни Європи, як-от Румунія, Польща та країни Балтії, згодилися надати власні порти для перевезень зерна морем. Утім, це не вирішує проблему в масштабі. 

Одне з рішень — допомога наднаціональних об’єднань, зокрема Єврокомісії. Цей орган заявив, що буде просити окремі країни надати пріоритет експорту зерна над іншими перевезеннями, а також тимчасово дозволити збільшити кількість українських та молдавських перевізників у Європейському Союзі.  

Водночас українська влада заявила про плани поетапного переходу на більш вузькі колії — для залізничного з’єднання України з ЄС. 

Це проєкт на довгострокову перспективу, але за політичного рішення та подальшої реалізації він суттєво змінить не тільки українську логістику, а й європейську. 

Українська поштова логістика

Війна, очевидно, ставить серйозні виклики і для поштово-логістичного сектора і в самій Україні. Бойові дії та можливі загроза ракетних ударів накладає обмеження на роботу логістичних компаній. 

Проте навіть у такий час індустрія має можливості для якісного кроку вперед. Війна вимагає вдосконалювати доставку в Україну та за її межі. 

Наприклад, виїзд великої кількості українців за кордон поставив перед гравцями індустрії серйозне завдання, зокрема, і для Meest. 

З березня обсяги відправлень з України до країн Європи та Північної Америки стабільно зростають на 30% щомісяця. Серед найпоширеніших напрямків — Польща, Німеччина, Чехія. 

Має попит і доставка в Україну, водночас тип товарів дещо змінився. Тепер наші користувачі замовляють з Європи через сервіс myMeest тактичні товари, одяг брендів, що тимчасово припинили роботу в Україні, вітаміни та ліки. 

Продажі, а відповідно і доставку в Україну, вже відновили найбільші маркетплейси та бренди одягу: AliExpress, NOTINO, ANSWEAR, бренди групи компаній LPP та MODIVO. Meest надалі залишається їх головним логістичним партнером в країні. 

Я впевнений, що це довгострокова історія. Радикальна зміна ситуації в країні та, відповідно, на ринку, змушує нас шукати нові шляхи, партнерства та ще більше інтегруватися в європейський простір. 

І це піде на користь не тільки окремим компаніям, але й українцям та Україні загалом.  

Розвиваються й митні відносини України з іншими державами. Наші політичні та економічні проєкти з Польщею мають неабиякий потенціал, бо ця країна для нас — фактично міст у ЄС. 

Якщо ми досягнемо спільних вигідних рішень, українська митниця — а відповідно, і торгівля й перевезення — стануть іще більш конкурентоспроможними. 

Але ми маємо дивитися на всю економіку загалом. Зараз — найкращий час, щоб нарешті почати рух до справжніх ринкових моделей. 

Щоб зберегти економічну стабільність та створити фундамент для післявоєнного відновлення, вже зараз треба починати лібералізацію, приватизацію та реформування фіскального сектору. 

Це — не тільки питання виживання, але й питання перемоги як воєнної, так і економічної.