Стоит ли публичным закупкам во время войны возвращаться в конкурентное русло

Майже одразу після початку війни Кабмін дозволив проводити закупівлі без Prozorro. Для цього 28 лютого ухвалили спеціальну Постанову №169. 

Фактично усі замовники отримали можливість купувати необхідне напряму. Єдине — про такі закупівлі таки треба прозвітувати в систему: не пізніше, ніж через 20 днів з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. 

Державі необхідно було оперативно забезпечувати потреби військово-цивільних адміністрацій, оборонних та інших державних структур.

Країна мала жити і протистояти ворогу. У цій ситуації дозволити купувати все напряму було єдино правильним рішенням. 

Водночас закон "Про публічні закупівлі" усе ще діє. До того ж він має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабміну. Цей нюанс мали б виправити зміни до законів "Про центральні органи виконавчої влади" та "Про правовий режим воєнного стану" щодо забезпечення керованості державою в умовах воєнного стану, які Верховна Рада ухвалила в кінці березня. 

Вони мали надати більші повноваження Кабінету Міністрів в умовах воєнного стану для ухвалення швидких рішень нагального характеру — щоб якраз регулювати такі невідповідності без залучення ВР. Однак цей закон все ще не підписав Президент.

Замовники здебільшого послуговуються Постановою. На це є об’єктивні причини. Через воєнні дії деякі уповноважені особи просто не мають доступу до своїх офісів, робочих ноутбуків, інколи навіть просто до інтернету. У таких умовах проводити закупівлі згідно з законом просто неможливо.

У такий спосіб закупівлі відбуваються вже третій місяць. Разом з тим ми бачимо, що деякі замовники все-таки купують, як і раніше. З початку війни в системі оголосили майже 13 тисяч конкурентних закупівель. 

Тобто не у всіх замовників є проблема з плануванням закупівель та їх проведенням. На щастя, на більшій території нашої країни воєнні дії не відбуваються, тому і потреби купувати саме напряму здебільшого немає.

Закупівлі згідно з законом підтримує і Державна аудиторська служба України. Її очільник Геннадій Пліс розповів це під час онлайн-заходу Київської школи економіки. 

На його думку, такий підхід є більш відповідальним, прозорим і ефективним. Винятком мають бути лише випадки, коли дотримуватися процедур неможливо та є термінові потреби. Саме для них і прийняли Постанову № 169.

Без повних даних системи прозорро

Prozorro — це важливе джерело інформації:

• про потреби держави для бізнесу;
• для замовників — про потенційних постачальників;
• про ринкові ціни.

Однак три місяці в систему вносять не всі дані. Тому у замовників зникло важливе джерело інформації про те, в кого зараз можна купити необхідне і яка актуальна ціна. 

Це збільшує час на пошук постачальників і створює додаткові ризики переплат. З іншого боку, відсутність інформації про закупівлі негативно впливає і на бізнес, що готовий співпрацювати із державою — незрозуміло, на що зараз найбільший попит, хто купує та в яких обсягах.

Ця ситуація нагадує ту, в якій ми опинилися на початку пандемії COVID-19. Потрібно було терміново купувати товари, яких було недостатньо. І купувати дуже швидко, бо від цього залежали життя. 

Закупівлі для боротьби з COVID-19 тоді теж дозволили проводити без аукціонів — напряму. Однак замовників зобов’язали звітувати про них одразу в систему. Так усі бачили хто, що, в яких обсягах, у кого і за скільки придбав. 

Це стало зокрема однією з причин, чому ціни на дефіцитні товари стабілізувалися в системі буквально протягом кількох місяців. Наприклад, за два місяці медіанна ціна на маски впала в півтора раза — із 12 до 8 грн. 

У Prozorro усі бачили реальну конкуренцію, які альтернативи пропонують як і давно відомі постачальники, так і постачальники, яких привабив новий ринок.

Водночас ситуація з COVID-19 підсвітила те, що закритість інформації про закупівлі спричиняє менш ефективне витрачання коштів. 

У країнах, які закривали свої закупівлі, частіше фіксували переплати. Україна навпаки — стала прикладом відкритих і ефективних закупівель для боротьби з коронавірусом. 

Загалом відкриті дані підвищують довіру до держави. 

Які ж дані щодо закупівель ми маємо зараз, коли хто хоче проводить торги, частина замовників купує напряму і лише звітує, а частина просто не звітує? 

У квітні 2022 року середня кількість учасників на торги (1,32) наблизилась до довоєнної за аналогічний період (1,43). Рівень допорогових закупівель із достатньою кількістю учасників (серед всіх із відомою кількістю учасників) також наблизився до довоєнного (64,43% проти 74,93%). 

Ці цифри показують значний ріст — 1,5-2 рази майже у всіх областях в порівнянні із березнем 2022 року (0,77 — середня кількість учасників і 49% — кількість лотів із достатньою кількістю учасників серед всіх, де відома кількість учасників). 

Однак варто також зважати, що у квітні (в порівнянні із березнем) майже втричі скоротилась кількість замовників, що проводять конкурентні закупівлі (з 1467 до 560). 

Різко впала кількість лотів, попри те, що кількість учасників зменшилася незначно. Так, у березні було 3345 конкурентних лотів із відомою кількістю учасників, а у квітні їх стало 1383 (кількість учасників відповідно зменшилася з 1283 до 1040).

Загалом, кількість опублікованих закупівель на суму понад 50 тис. грн скоротилась у 4 рази в березні-квітні 2022 (до 27 тис.) в порівнянні з аналогічним періодом 2021. 

Які висновки з цього можна зробити? Насамперед те, що зараз у Prozorro відсутня значна частина даних про закупівлі, що не дає можливості зрозуміти реальну ситуацію, яка зараз є у системі. 

Замовники частіше укладають прямі договори та менше проводять конкурентних закупівель. Відповідно бізнес немає можливості пропонувати свої товари та послуги державі.

Без конкуренції тендерних закупівель

До війни закупівлі на великі суми відбувалися через аукціони, бо конкуренція допомагає державі витрачати кошти ефективніше. 

Водночас аукціони в Prozorro — це величезний ринок для українського бізнесу. Наприклад, торік в системі провели понад 390 тис. торгів на 837 млрд грн. У них взяли участь 69 тис. учасників, 99% з яких — українські компанії. 

Зараз бізнес як ніколи потребує цього ринку і замовлень від держави. Компанії відновлюють роботу, деякі переїжджають у безпечні регіони, хтось починає усе з нуля. 

Конкурентні торги дозволять їм пропонувати свої товари й послуги державі. Від цього виграють усі сторони. 

Частина замовників теж підтримує повернення конкурентних закупівель. Наприклад, Укрпошта на практиці доводить, що для успішних закупівель потрібна конкуренція. На їхню свіжу закупівлю меблів для пересувних відділень подалися 24 учасники. Під час війни.

Натомість закупівлі без конкуренції — це завжди ризик, що куплять дорожче, ніж можна було. І водночас — чудове поле для корупції. А в умовах дефіциту коштів в державі, їх треба витрачати якомога ефективніше. 

Відкритість, прозорість і конкуренція мають стати рішенням для воєнних та післявоєнних закупівель. Уже зараз варто думати над запровадженням конкурентних закупівель та обов’язковим звітуванням про закупівлі від 50 тис. грн протягом, наприклад, 10 робочих днів, якщо конкурентну не вдається провести. 

Звісно, оборонні та інші чутливі закупівлі мають лишитися винятком. Також варто передбачити виняток, якщо через об’єктивні причини (втрата ЕЦП, евакуація, відключення інтернету/електроенергії, захоплення населеного пункту тощо) неможливо провести конкуренту закупівлю. 

Залишити конкуренцію, але спростити публічні закупівлі

Крім повернення до конкурентних закупівель, можна подумати і про їх спрощення, щоб вони відбувалися швидше і легше. Серед варіантів:

• розширити електронні каталоги для товарів та послуг без обмеження вартості, насамперед для закупівель електроенергії, газу та палива;
• прибрати непотрібні поля для заповнення, зокрема про країну походження товару;
• дозволити купувати напряму, якщо спрощена закупівля не відбулася один раз через недостатню кількість пропозицій;
• додати позначку про достатність/недостатність учасників;
• зменшити строки проведення відкритих торгів.

Постанова № 169 виконала свою місію — забезпечила можливість замовникам на початку війни купувати необхідне швидко та просто. 

Але наразі варто поступово повертатися до прозорих конкурентних закупівель, щоб забезпечити ефективне та відкрите витрачання коштів та сприяти розвитку економічної спроможності країни. Звісно, враховуючи поточну ситуацію в окремих регіонах та випадках.