Жилье, мосты, дороги: каким должен быть план восстановления для Украины

З 24 лютого життя кожного українця розділилося на "до" та "після". 

Варварська загарбницька війна з боку росії вже забрала життя більш ніж 200 дітей, багатьох тисяч цивільних та військових і нанесла значних збитків вітчизняній економіці.

Сукупні втрати економіки нашої країни станом на 18 квітня, за підрахунками Офісу Президента, Мінекономіки та Kyiv School of Economics, складають близько 85 млрд доларів США.

Важливо зазначити, що це оцінка прямих втрат фізичної інфраструктури України. Оцінка загальних втрат економіки, включаючи втрату роботи багатьма людьми, скорочення споживчого попиту, повне закриття або значне скорочення діяльності підприємств тощо не входять до цієї цифри. 

Щодо житлового фонду: на основі останніх відкритих даних (Укрстат, дані за 2020 рік) та темпів росту здачі готового житла в експлуатацію можна підрахувати, що загальна площа житлових будинків в Україні у 2022 році склала приблизно 1 мільярд квадратних метрів. 

Тобто частка пошкодженого житла складає три десятитисячні відсотка. Але ці три десятитисячні відсотка — це сотні тисяч людей та сімей, які втратили свої домівки.

За даними Державного реєстру цивільних аеродромів, на початок 2022 року в Україні було 36 аеродромів, з яких 17 були кваліфіковані як цивільні міжнародні аеропорти. Наразі ворог знищив 11 цивільних аеропортів або 65% від їх загальної кількості.

За інформацією "Укравтодору", в Україні станом на початок війни було 16 155 мостів. Наразі знищено близько 2% мостів від їх загальної кількості. 

Незважаючи на нібито невеликий відсоток втрат, більшість цих мостів – стратегічно важливі артерії у своїх регіонах та громадах, втрата яких змушує переорієнтувати логістичні ланцюжки. А також маршрути людей, які хочуть покинути потенційно небезпечні регіони.

На початок 2022 року в Україні було 15 ТЕС та 12 ГЕС. Під час бойових дій знищено 7 таких станцій, або 26% від їх загальної кількості.

Скільки потрібно грошей та де їх взяти

Прямі витрати на відновлення зруйнованої інфраструктури України складають 84,8 млрд доларів США. В співставних цифрах це у 1,6 рази більше, ніж всі видатки бюджету України, заплановані на 2022 рік.

Ще раз: для відновлення інфраструктури, зруйнованої за 53 дні війни із росією, наша держава має використати 160% річних бюджетних видатків вже зараз. 

Самотужки із таким тягарем Україна не впорається. І наразі відповідні міністерства та Офіс Президента роблять все, щоби отримати максимальну підтримку на шляху до відбудови України. 

План Маршалла для України

У багатьох діалогах щодо постконфліктного відновлення країн згадується План Маршалла, який мав на меті відновлення зруйнованої війною економіки Європи. 

План модернізації промисловості та усунення торгівельних бар’єрів було прийнято 5 червня 1947 року. Реалізація плану 17 європейськими країнами розпочалася у 1948 році та стала найбільш відомою та успішною програмою відновлення економіки після війни.

Головним тут є факт, що План Маршалла був побудований на сприйнятті, очікуваннях та баченні. І ці три складові є важливішими за будь-які економічні важелі та досягнення, включені до плану. Наразі Україна має всі три складових, щоби подібний план було успішно втілено.

Але наскільки довго ми зможемо розраховувати на підтримку зовні і скільки часу матимемо для втілення такого плану? 

Дослідження постконфліктного відновлення економік сучасності, зокрема Post-war Reconstruction: Concerns, Models and Approaches (YorkRoger Williams University: Jon Calame, Minerva Parters, New Yorks) кажуть, що таке відновлення має три фази:

1.Короткострокова перспектива (перший рік після конфлікту, негайно у звільнених регіонах): час, коли фінансові та інші ресурси "першої необхідності" надаються країні на хвилі солідарності та громадського ентузіазму. 

Як правило, проєкти з відновлення на цій стадії втілюються випадково, поодиноко і несистематично – без генерального "центру планування" на рівні країни або жорсткої регуляції згори.

2.Середньострокова перспектива (2-5 років): надання зовнішньої допомоги значно зменшується через обмеження бюджетів надавачів такої допомоги та зниження позитивного резонансу навколо відновлення певної країни, що постраждала від конфлікту. 

На тлі зникнення новин про війну у країні та її наслідків із заголовків основним центром підтримки відновлення країни є її Уряд.

3.Довгострокова перспектива (5-20 років): час налагодження нових соціальних зв’язків та становлення традиційних інституцій в державі. 

Економіка має відновлюватися самостійно за рахунок координації місцевих потреб та планування. 

Тому нам варто бути готовими, що позитив солідарність партнерів та донорів будуть поступово знижуватися і готуватися до ефективного планування на середньострокову перспективу.

Що можна зробити краще

Процеси щодо оцінки збитків, руйнувань інфраструктури та активного пошуку шляхів її відновлення запущено в Україні. Вони рухаються. І це головне. 

Але під час цього швидкого руху виникають багато недопрацювань, що роблять весь процес менш ефективним. Нижче наведено декілька рекомендацій для оптимізації процесу планування та відновлення.

1. Відсутність єдиного центру координації всіх робочих груп: наразі багато груп експертів, інженерів, юристів та співробітників ключових міністерств обговорюють існуючі проблеми та можливості їх вирішення. 

Я є членом декількох таких груп. Але кожна група, шукаючи свої власні шляхи, так чи інакше має координувати та комунікувати із певним "центром прийняття рішень". 

Інакше багато часу та ресурсів будуть витрачені марно. І надбання такої групи залишаться тільки її власними надбаннями. 

Такими "центрами" можуть бути Мінрегіон та Мінінфраструктури з відповідними підгрупами та комунікацією. Наприклад, відновлення зруйнованого та пошкодженого житлового фонду окремо, мостів – окремо, аеропортів – окремо і т.д.

2. Забезпечення прозорості використання коштів: починаючи із 2014 року однією з унікальних рис українців стало те, що вони хотіли зробити прозорим процес витрачання будь-яких коштів, пов’язаних із державою. 

Prozorro, spending.gov.ua та відкриті бюджети сотень громад та десятків регіонів довели, що це можливо. 

Так, зараз війна і не час сваритися всередині країни, коли ворог продовжує підступно атакувати. Для пришвидшення багатьох процесів їх можна спростити та зменшити кількість погоджень/тендерів для відбудови критичної інфраструктури. 

3. Тимчасові рішення проти сталого розвитку: за швидкістю відновлення інфраструктури України ми повинні не забути про сталість. Про що це?

Наприклад, про тимчасові контейнерні містечка для внутрішньо переселених осіб, зведені нашвидкоруч. Влітку без кондиціонування вони можуть перетворитися на сталеві пічки, а взимку – потребуватимуть відповідної потужності електропідключення для обігріву. 

Про те, що іноді альтернативою швидкій побудові таких будиночків є пошук та поточний ремонт якоїсь комунальної будівлі, що знаходиться у власності відповідної громади. 

Також про оцінку додаткового навантаження на каналізацію/електричні мережі/вивіз відходів у містах, до яких прибула значна кількість ВПО. Зима скоро. Проблеми є. І про них треба думати навіть на швидкості.

Але це не означає, що про прозорість потрібно забути повністю. Тому що, читаючи месидж "Уряд виділив мільярд на відновлення інфраструктури", пересічний українець так само, як і в останні 8 років, хоче знати, на що саме пішли кошти та побачити результат.

4. Не чекати, доки допомога прийде з центру: в країні децентралізація. Успішна. Тому громади, які мають план розміщення ВПО/відбудови, вільні площі та земельні ділянки можуть комунікувати із міжнародними донорами та гуманітарними іноземними місіями напряму. 

Для отримання гранту потрібно активні 2-3 людини в громаді, що уповноважені представляти інтереси громади та знання англійської мови. І один лист із описом того, чого хоче досягнути громада і що їй для цього потрібно. 

Донори хочуть і можуть комунікувати напряму. На фоні величезних витрат на відновлення інфраструктури невеликі пілотні проекти можуть стати пілотними прикладами, які з часом будуть тиражуватися в нашій країні. 

Так, як це було, наприклад, із проєктами з підвищення енергоефективності в багатьох містах України до війни.

Всі ми зараз працюємо на Україну. Кожен у своїй ролі, кожен на своєму місці. На 200-300%. Віримо в ЗСУ, віримо в нашу Батьківщину та будемо докладати всіх можливих зусиль для її відновлення.

Слава Україні!