Выдержанный удар. Как Украина прошла отопительный сезон в условиях войны
Обвал національної енергосистеми під час опалювального сезону був одним із планів повномасштабної агресії російської федерації проти України.
Кремль використав широкий спектр засобів: від блокування поставок вугілля залізницею до кібератак і фейків про блекаути, які нібито мали статися взимку.
Була задіяна армія "експертів", які пророкували зрив опалювального сезону.
Утім, за вікном середина квітня, і опалювальний сезон 2021-2022 років в Україні успішно завершений. Більше того, українська енергосистема впевнено пропрацювала майже місяць в ізольованому режимі і тепер синхронізована з енергосистемою континентальної Європи ENTSO-E.
Ми поламали плани путіна у сфері енергетики – так само, як наша армія і суспільство поламали його плани "бліцкригу".
Опалювальний сезон 2021-2022 років. Напередодні
Цей опалювальний сезон став безпрецедентним за складністю та викликами для енергетики й енергетиків, але звичайним для громадян.
Не було ні віялових відключень електричної енергії, ні перерв у тепло- чи газопостачанні споживачів через нестачу енергоресурсів, ні зростання комунальних платежів, як лякали відверті провокатори.
Майже девʼять місяців команда Міненерго разом з іншими органами влади та всім паливно-енергетичним комплексом України працювали в режимі 24/7, оперативно ухвалюючи та реалізовуючи необхідні рішення.
Навіть у спокійні часи для сектору електроенергетики осінньо-зимовий період (ОЗП) особливий, оскільки зростають попит на електроенергію і навантаження на генерацію (з 360-380 млн кВт-год влітку до 480-500 млн кВт-год взимку).
Також зростає "ціна помилки". Відсутність електропостачання влітку приносить незручності та економічні збитки, а взимку – загрожує життєзабезпеченню людей. Тому для енергетиків підготовка до наступного опалювального сезону починається майже одразу після завершення попереднього.
Однак під час цього ОЗП ми бачили тривожні сигнали "зі сходу". Ми були впевнені, що росія зробить усе, щоб зірвати роботу енергосистеми України в ізольованому режимі, заплановану на зиму 2022 року.
Тому Міненерго розробило, а Кабмін затвердив план проходження опалювального сезону на півтора місяця раніше, ніж зазвичай: на початку літа.
Битва за вугілля
У контексті підготовки до опалювального сезону йшлося насамперед про нівелювання ризиків можливого недостатнього запасу вугілля на складах теплоелектростанцій та теплоелектроцентралей.У чому вони проявлялися?
На обсяги вугілля, з якими теплова генерація входить в ОЗП, впливають три фактори: рівень запасів, з якими ТЕС і ТЕЦ вийшли з попереднього опалювального сезону, обсяги витрат і постачання вугілля навесні та влітку. Стартові позиції за всіма цими параметрами були ризиковими.
З попереднього опалювального періоду вугілля залишилося мало. На це вплинули і технічні, і метеорологічні, і економічні фактори.
У квітні 2021 року на складах ТЕС ми мали 478 тис тонн, що суттєво менше за мінімально гарантовані показники. Крім того, суттєво зросла заборгованість на ринку електроенергії. Зокрема, ПАТ "Центренерго" заборгувало НАК "Нафтогаз" за спожитий газ близько 1 млрд грн, борги НЕК "Укренерго" перед "Центренерго" на балансуючому ринку зросли на 640 млн грн.
Ситуація додатково ускладнилася ціновим ралі на первинні енергоносії на світових ринках. Ціна на газ почала зростати з травня і в підсумку підвищилася майже в чотири рази: з 9,3 грн за куб м до 33,6 грн за куб м. Тонна вугілля з травня по жовтень подорожчала у два-три рази: з 2,3 тис грн до 6,4 тис грн.
Крім того, у листопаді 2021 року росія заблокувала надходження залізницею вугілля зі своєї території і транзитні поставки з Казахстану. Враховуючи ці чинники, 18 жовтня 2021 року ми мали 753 тис тонн вугілля. Це дозволило енергосистемі стало працювати і дало час для швидкого накопичення палива.
В умовах вугільної блокади з боку рф Міненерго спільно з Мінінфраструктури, "Укрзалізницею", Адміністрацією морських портів та енергогенеруючими підприємствами диверсифікувало джерела і шляхи постачання.
Уперше енергетичне вугілля імпортувалося морським шляхом у таких обсягах: понад половину імпортованого під час ОЗП вугілля надійшло морем. З листопада 2021 року в Україну надійшло 18 суден (1,424 млн тонн), а з грудня по лютий відбувалося щомісячне системне накопичення вугілля на складах.
До того ж наша потреба у вугіллі цього опалювального сезону була вища, оскільки ми потребували резервів теплової генерації для роботи енергосистеми в ізольованому режимі. Однак ми закінчили опалювальний сезон із запасами на рівні 1,45 млн тонн, що втричі перевершують минулорічні.
Газ як зброя
Європа вже усвідомлює, що російський газ – це не енергоносій, а геополітична зброя. У європейських суспільствах, зокрема німецькому, ведуться дискусії щодо того, як могла виникнути така енергетична залежність ЄС від росії.
Для нас "воєнне" призначення російського газу було очевидним давно. Ми часто попереджали про це світ, у тому числі – у контексті "Північного потоку-2".
Протягом цього опалювального сезону росія знову використовувала газ як інструмент шантажу. Транзит через газотранспортну систему України у 2021 році становив 41,6 млрд куб м – на 25,4% менше, ніж у 2020 році.
Усього у 2021 році було заброньовано 44,4 млрд куб м транзитних потужностей на точках виходу з росії, але використано з них лише 41,6 млрд куб м.
Росія не захотіла збільшувати транзит через Україну попри абсолютну економічну доцільність такого кроку. Незважаючи на значне зростання цін на європейських газових ринках, можливості українського транзитного маршруту, достатні для подолання газової кризи в ЄС, не були задіяні.
Навпаки, у період найбільшого зростання цін на ринках Європи у жовтні-грудні середньомісячний транзит газу з рф до ЄС був на 17% нижчим, ніж у січні-серпні. Це ще раз довело, що газогони, які будує рф, мають не економічну мету.
Така ситуація впливала і на доступність газу для України. З 2015 року ми не купуємо газ у росії. Дві третини національних потреб закриває внутрішній видобуток, 10 млрд куб м доводиться імпортувати. Частина газу отримується шляхом віртуального реверсу зі Словаччини, Польщі, Румунії та Молдови.
Спровокований "газпромом" дефіцит у Європі впливав і на можливості та ціну на реверсний газ. Попри все, газу на опалювальний сезон нам вистачило. У сховищах на кінець опалювального сезону було 8,9 млрд куб м. Навіть при тому, що іноді доводилося "перекидати" газ на ТЕЦ, яким бракувало вугілля.
Ці події ще раз підкреслили необхідність регіонального енергетичного партнерства та створення резервних запасів газу на базі європейських (у першу чергу українських) підземних сховищ, а також пошуку альтернативних джерел постачання для забезпечення потреб європейського ринку.
Рекорди мирного атому
Ударним активом енергосистеми України під час цього опалювального сезону стала атомна генерація. Міненерго та "Енергоатом" готувалися до виведення атомних станцій на максимальну потужність взимку.
За жовтень 2021 року – лютий 2022 року АЕС виробили 40,73 млрд кВт-год електроенергії, що на 7,4 млрд кВт-год (22%) більше за аналогічний показник 2020-2021 років. Це дозволило зменшити потребу у вугіллі на 3,8 млн тонн.
Атомна генерація у 2022 році поставила три рекорди. Уперше Запорізька АЕС працювала на своїй проєктній потужності – 6,1 ГВт. Уперше "Енергоатом" задіяв усі 15 блоків. Уперше добове виробництво АЕС перевищило 300 млн кВт-год. Завчасно запланована й оптимізована ремонтна кампанія дала результати.
Д – як доступність
З 1 жовтня 2021 року запрацювала нова модель ПСО (покладання спеціальних обов’язків), яка посилила захист побутових споживачів. Для населення, що споживає менше 250 кВт-год електроенергії на місяць, тариф знизився з 1,68 грн кВт-год до 1,44 грн і залишиться таким ще мінімум пів року.
Завдяки річним газовим контрактам ми змогли зафіксувати ціну на газ для побутових споживачів та утримувати її незмінною навіть тоді, коли ціни на європейських ринках долали світові рекорди. Тимчасом українські домогосподарства платили за кубічний метр газу 7,8 грн.
Війна призвела до падіння платежів за електрику і тепло. Це стало додатковим викликом для енергосистеми. У березні рівень оплати за електроенергію впав на 30%. Тим не менш, платити за комунальні послуги у воєнний час стало знаком підтримки громадянами держави і віри в нашу перемогу.
Україна – ЄС: спільний енергетичний фронт
Які б плани не переслідував путін в Україні, вони провалилися. Більше того, ми синхронізували національну енергосистему з європейською на рік раніше запланованого, що забезпечило їй додаткову надійність.
Скрізь, де було можливо, енергетики забезпечували тепло-, газо- та електропостачання, виїжджаючи на ремонт одразу після припинення боїв і навіть під обстрілами. Часто відновлювали по кілька разів одні й ті самі лінії.
Енергетична інфраструктура зазнала втрат і руйнувань, але ми знаємо, як її відбудувати. Для нас, як і для всього цивілізованого світу, завдання номер один – зупинити війну. Це можна зробити, перекривши вентиль її фінансування.
Для цього ЄС потрібно відмовитися від купівлі російських енергоресурсів. Ембарго на імпорт вугілля – перший, але недостатній крок. Це лише 4 млрд євро, тоді як газ та нафтопродукти коштують понад 87 млрд євро на рік.
Позбутися енергетичної залежності від росії допоможе експорт української електроенергії до ЄС, який ми зможемо почати завдяки об’єднанню з ENTSO-E.
Завдання номер два – стабільне проходження наступного опалювального сезону. Він буде відрізнятися від попередніх не тільки для України, а й для всієї Європи. Наступний сезон Україна пройде без будь-яких російських енергоносіїв.
Вугільна диверсифікація відбулася в цьому опалювальному сезоні. Під час наступного будемо відпрацьовувати логістику в плановому режимі. "Енергоатом" заявив про повну відмову від російського ядерного палива.
Крім того, разом з нашими західними партнерами розробляємо механізми диверсифікації джерел постачання енергоносіїв до Європи.
Зараз кожен з нас тримає свою ділянку фронту: на землі та в повітрі, в операційних та на волонтерських складах, у дипломатії й енергетиці. Усі разом ми наближаємо перемогу України, перемогу цивілізації над варварством.