Какими должны быть госзакупки для восстановления страны
Инновации в действии
Війна ще не завершена, але вже відкрито другий фронт. Відновлення країни.
Від нього залежить, чи гідним буде життя у повоєнній Україні.
Згрубша, Україна опиниться перед роздоріжжям: з одного боку буде тяжке та безбарвне повоєнне животіння та постійні чвари, а з іншого — шлях породжених війною динамічних та розвинених економік, як то Південна Корея чи Ізраїль.
Нині в нас як ніколи багато можливостей піти саме другим шляхом. Ми маємо небачену єдність всередині суспільства, безпрецедентний рівень довіри до дій президента та загалом влади, справді дієву підтримку від наших міжнародних партнерів.
І що найцінніше, у нас є ЗСУ, які кожного дня героїчними зусиллями виборюють для нас можливість відбудовувати країну.
Провідні економісти світу впевнені, що відбудова дає нам унікальну можливість радикально наблизити Україну до передових технологій та ще тісніше її інтегрувати у світову економіку.
І цей шанс, який ми маємо завдяки ЗСУ, дуже важливо не змарнувати. Аби нашу країну не затягнули в олігархічно-корупційну трясовину, коли величезні кошти державного бюджету та міжнародної допомоги осідатимуть в одних руках, а на руїнах наших міст лишатимуться пустища.
І те, яку країну ми відбудуємо, багато в чому залежить від того, чи ефективно будуть розподілятися кошти на відбудову. А отже — від публічних закупівель.
Ми вже бачимо, що ця сфера ніколи вже не стане такою, якою була до 24 лютого. На перший план виходить швидкість та повнота задоволення потреб, і цей фокус залишиться з нами надовго.
Крім того, перед закупівлями постають і далі поставатимуть інші, більш глобальні виклики, ніж "buy more for less". Швидко відбудовувати країну. Одночасно реалізовувати масштабні інфраструктурні проєкти по всій Україні. Відновлювати економіку, створюючи робочі місця.
Водночас недалекоглядно було б відмовлятися від тих принципів, які успішно були реалізовані в системі Prozorro. А саме прозорості та зрозумілих критеріїв вибору найкращого, а не просто "свого" постачальника.
Адже ми все ще маємо неілюзорну загрозу, що олігархи та більш дрібні корупціонери захочуть використати процес відбудови не для відновлення країни, а для збільшення власних статків та впливу. І цьому потрібно запобігти.
Як відбуваються закупівлі зараз. Тактичні кроки
Уже з перших днів вторгнення уряд обґрунтовано дозволив проводити всі закупівлі напряму, без тендерів на Prozorro.
У час, коли наші міста готуються до оборони, зазнають ракетних ударів та артилерійських обстрілів, та приймають сотні тисяч переселенців, часу на довгі конкурсні процедури, звісно, не лишається.
Швидкість та повнота задоволення потреб держави лишається і ще надовго залишиться ключовим пріоритетом.
Натомість питання прозорості закупівель наразі відійшло на другий план. З очевидних причин ми закрили на Prozorro доступ до інформації про всі оборонні закупівлі.
Зараз там можна побачити надпис "Тимчасово приховано, щоб русня не підглядала". Водночас для решти уряд залишив обов’язок звітувати про всі укладені договори в системі Prozorro, з можливістю зробити це вже після завершення воєнного стану.
Але я впевнений, що необхідність повернути прозорість закупівель (окрім оборонних) стоятиме дуже гостро вже найближчим часом. Наприклад, уже зараз Мінінфраструктури ініціювало обов’язкове звітування про ціни для закупівель в інтересах військово-цивільних адміністрацій.
Причина проста — закритість інформації дає дуже багато простору для зловживань та закупівель за завищеними цінами.
До повномасштабної війни саме прозорість лишалася найбільш дієвим антикорупційним запобіжником для закупівель в Україні, і було б недалекоглядно його втрачати.
Ще одне питання — залучення бізнесу до державних закупівель. Уже неодноразово від керівництва держави лунали заклики до відновлення роботи українських підприємств та економіки в цілому.
Український бізнес зазнав серйозного удару від масштабного вторгнення — починаючи від втрати доходів та напрацьованих роками ланцюжків постачання і завершуючи розбомбленими виробництвами та складами.
За даними опитування KSE та Gradus, близько 39% компаній зупинили свою діяльність і ще 20% практично не працюють.
У ситуації значного зниження ділової активності в країні ринок державних закупівель може стати рятівним колом для значної частини бізнесу.
Так уже було у 2020 році, коли пандемія коронавірусу боляче вдарила по нашій економіці — кількість підприємців, які торгували з державою, зросла на 20%.
Водночас без можливості подаватися на тендери підприємцям вкрай складно отримувати нові замовлення. І вже зараз ми чуємо заклики від бізнесу повертати конкурентні закупівлі, де вони могли б на рівних змагатися з іншими учасниками.
Тому повернення хай максимально спрощених, але водночас конкурентних закупівель — принаймні у регіонах, віддалених від зони бойових дій — може пожвавити бізнес та підвищити ефективність витрачання коштів.
Тим часом ми запустили платформу Prozorro+. Її мета — допомогти державі швидко закривати свої потреби в критично необхідних товарах — пальному, продуктах, одязі, гігієнічних товарах тощо.
Prozorro+ працює як маркетплейс, в який ми активно залучаємо бізнес, що може задовольнити запити державних та місцевих органів влади, а також військово-цивільних адміністрацій.
У разі відсутності в них фінансування, ми залучаємо донорські чи волонтерські кошти. Така платформа — це можливість за допомогою команди Prozorro швидко знайти та задовольнити велику потребу великої кількості громадян завдяки централізованій базі постачальників.
Закупівлі в повоєнний час. Стратегія
Для себе я бачу низку ключових принципів, довкола яких мають будуватися публічні закупівлі в повоєнній Україні.
Перемагати має найкращий, а не "свій". Тому критично важливо зберегти відкриті тендерні процедури. Замовник повинен обирати найкращу пропозицію з-поміж усіх, що відповідає його вимогам. За дуже чіткими критеріями.
Водночас самих критеріїв оцінювання має бути більше. І питання ціни в багатьох випадках уже не відіграватиме такої важливої ролі, як раніше.
Важливими стають і інші параметри: наскільки швидко учасник зможе виконати замовлення, як багато товарів він зможе поставити за певний час і суму коштів, чи буде використовувати при будівництві передові та зелені технології, чи будуть створюватися нові робочі місця.
Усе це матиме велике значення. Ці нецінові критерії мають стати новими параметрами порівняння пропозицій.
Прозорість має залишатися. Усі ці роки саме прозорість лишалася одним із найдієвіших антикорупційних запобіжників у системі публічних закупівель, і це навряд чи зміниться найближчим часом.
Скільки б коштів не спрямували наші партнери на відбудову країни, ми як країна в жодному разі не можемо дозволити собі марнотратства. І завдяки прозорості даних про закупівлі наше суспільство зможе за цим стежити.
Закупівлі мають стати максимально простими, швидкими та дерегульованими. Замість складних і довгих тендерних документацій — електронний каталог стандартної продукції, де можна купити необхідний товар на будь-яку суму в кілька кліків.
Замість довгих перевірок постачальників — одноразова кваліфікація в реєстр. Замість необхідності застосувати конкретну тендерну процедуру — можливість складати, ніби конструктор, послідовність проведення тендеру під свої потреби: обрати стандартну специфікацію, критерій відбору та спосіб порівняння постачальників тощо.
Типові договори, автоматичне виставлення рахунків, електронний документообіг, підняття порогу, аби прибрати тягар проводити довготривалі тендерні процедури на відносно невеликі суми, — ось лише кілька напрямів, які життєво необхідні.
Співпраця бізнесу й держави. Система Prozorro завжди будувалася на принципах співпраці. Цей же підхід можна розширити і на сам процес закупівель.
Концесійні угоди, відкриті рамки, біржові механізми — це ті інструменти, які дозволять об'єднанням постачальників брати участь і ефективно працювати із державою.
Закупівлі самі по собі — лише частинка процесу відбудови. Але від того, наскільки ефективно ми зможемо використати спрямовані на неї кошти, залежить багато чого.
Насамперед — чи вдасться нам скористатися шансом не просто відбуватися, але й одразу перестрибнути на зовсім інший рівень розвитку країни.