Не только от рук рашистов: как поджоги ухудшают качество грунтов

Тисячі гектарів української землі було спалено впродовж березня. І це не тільки через обстріли та бомбардування рашистів. 

Проблем, на жаль, додають і наші громадяни. Навіть під час війни знаходяться ті, хто свідомо підпалює стерню та сухостій. Наслідки їх безвідповідальних дій – непоправні.

Скільки гектарів уже зіпсували: орієнтовні масштаби

За попередніми даними дистанційного зондування Землі супутниками EFFIS, внаслідок російської агресії пожежами вже пошкодили 102 тис. гектарів усіх ландшафтів України.

І це не все. До цієї цифри треба ще додати понад 10 тисяч гектарів. Саме стільки площ землі орієнтовно було знищено внаслідок спалювання сухої трави. Умисного спалювання.

Акцентую, що проблема характерна для всіх регіонів. Наведу кілька прикладів.

20 березня рятувальники повідомили про загорання сухої рослинності на загальній площі майже 75 гектарів у Одеській області. 25 березня на Полтавщині під час пожеж згоріло понад 52 гектари сухої трави, а на Львівщині – понад 31 гектар. 1 квітня на Дніпропетровщині – майже 92 гектари.

Горить не тільки сухостій, а й люди. Наприкінці минулого місяця Львівська міська рада повідомила, що до лікарні було госпіталізовано дев’ятьох пацієнтів із важкими опіками тіла. Вони гасили траву, яку підпалили невідомі. На жаль, троє із них померли.

І все це, підкреслю, не через війну.

Чому спалювати сухостій не можна

Почну з найактуальнішого. Палити суху рослинність – це додавати роботи нашим рятувальникам, військовим і правоохоронцям, які в умовах війни і так перевантажені.

Тепер про довготривалі наслідки.

1. Уся корисна мікрофлора ґрунту гине.
2. Родючість ґрунту знижується. Під впливом високих температур вигорає гумус. Втрачаються вуглець, азот, кисень. Через це земля стає менш пористою та пухкою, нездатною втримувати вологу та елементи мінерального живлення.
3. Знищуються стерньові рештки, які могли б стати органічним добривом.
4. Гинуть звірі, плазуни, земноводні.

Бачимо, що більша кількість нашої родючої землі і без пожеж знаходиться в небезпеці. Коли аграрії зможуть повноцінно нею користуватися – питання. 

На відновлення землі, де був підпал, необхідно не менше 5-6 років. До цього на хороші врожаї розраховувати не варто. Тож спалювання стерні та соломи не є вигідним у тому числі і з економічної точки зору.

Щоб отримувати повноцінний урожай раніше, треба поновити діючі речовини в ґрунті – внести необхідну кількість мінеральних добрив. За останніми даними Держстату, це в середньому 152 кг/га.

Однак, не все так просто. По-перше, це не досить корисно як для довкілля, так і для здоров’я людини. По-друге, елементарно більшість аграріїв такої кількості добрив не можуть собі дозволити використати через їх дефіцит.

Тож розрахунок простий: підпалюємо землю = автоматично погіршуємо якість родючих грунтів, знижуємо урожайність сільськогосподарських культур і кількість продовольства, наближаємо людство до голоду.

Зазначу, що є альтернативний спосіб позбутися сухої трави та листя – компостування.

Це не тільки виготовлення якісних добрив з оптимальним співвідношенням елементів живлення, знезаражених від збудників хвороб та насіння бур’янів. Це ще й джерело корисної мікрофлори, яку ми вносимо в ґрунт.

Використовувати компост в якості добрива можна вже через рік після закладки. Його корисні властивості зберігатимуться ще 4 роки. 

Зрозуміло, що це вимагає більше часу, ніж підпалити та кинути сірник. Але й корисніше насамперед для землі, яка нас годує.

Що загрожує паліям?

Для тих, кого всі попередні аргументи не змусили "увімкнути голову", існує кримінальне покарання.

В Україні триває війна.

На початку березня були внесені зміни до Кримінального кодексу. Тож тепер підпал сухостою може розцінюватись як диверсія.

Українці мають пам’ятати: коли вони спеціально спалюють траву, то знижують обороноздатність держави та створюють додаткову небезпеку. По-моєму, це вагома причина, щоб контролювати свої вчинки.

Якщо ж совісті не вистачає, доведеться нести кримінальну відповідальність. В умовах воєнного стану паліям може загрожувати ув’язнення строком 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

Маємо бути свідомими. Не допомагати рашистам робити зло, не псувати самі собі життя, не обкрадати потенціал своєї землі. Зараз є над чим працювати і проти кого боротись. Бо нам ще тут жити, вирощувати хліб та годувати себе й увесь світ.