Почему украинские беженцы не сильно изменят европейский рынок труда

Війна Росії проти України спровокувала найбільшу міграційну кризу в Європі з часів Другої світової війни. 

За чотири тижні військової агресії покинули свої домівки та перетнули український кордон у пошуках безпеки та захисту більше 3,5 мільйонів наших співгромадян. 

За деякими прогнозами ця цифра може збільшитись та складати від 5 до 6 мільйонів осіб. 

Країни ЄС у мирні часи відчували кадровий голод у деяких професіях та охоче приймали українців на роботу. 

Задля того, аби залучити українських працівників, європейські роботодавці допомагали їм у отриманні необхідних документів та дозволів, а для утримання іноземних співробітників вони сприяли влаштуванню на роботу та навчання членів їх сімей. 

Тож, на перший погляд, кадровий дефіцит, з яким стикалися європейські роботодавці, компенсують численні українські біженці, а ринок праці ЄС має зазнати змін з притоком робочої сили з України. 

Проте при більш детальному аналізі структури пропозицій роботи у європейських країнах та портрету спеціалістів, які виїхали за кордон, втікаючи від військової агресії, можна стверджувати, що українські біженці не надто змінять ринок праці ЄС у короткостроковій перспективі. 

Ще десять років тому ми переймалися відтоком інтелекту та висококваліфікованих кадрів з України. Однак у останні роки стала більш численною трудова міграція робітничого персоналу. 

За даними звіту про міжнародну міграцію (World Migration Report 2022), 5,5-6 мільйонів наших співгромадян виїхало протягом останнього року на роботу за кордон. 

Але українські біженці – не трудові мігранти. Навіть після того, як вони почнуть отримувати дозволи на працевлаштування у європейських країнах, вони не спричинять значних змін на ринку праці. 

Близько 90% українців, що шукають прихистку за кордоном, — це жінки та діти. Чоловіки переважно залишаються в Україні. 

Під час воєнного стану існує заборона виїзду за кордон чоловіків у віці від 18 до 60 років за незначними винятками для деяких категорій. 

Найбільш затребуваними наразі у ЄС є представники робітничих професій. 

Наприклад, у Польщі, яка найбільше приваблювала українських трудових мігрантів у мирні часи та яка на сьогодні прихистила більше 2 мільйонів наших біженців, найчастіше шукають мулярів, вантажників, водіїв, різноробів на будівництво та виробництво, сантехніків, зварювальників, робітників комунальної служби та прибиральників тощо. 

Актуальні пропозиції роботи для іноземних громадян у Польщі здебільшого адресовані чоловікам. Для жінок пропонується значно менше вакансій. 

Великим попитом у європейських роботодавців користуються наші ІТ-спеціалісти. Однак українська ІТ-галузь найменше постраждала від війни. 

Деякі компанії цього сектору ще до початку війни релокували своїх співробітників у більш безпечні регіони України чи в інші країни. 

Ще одним важливим аспектом є те, що формат віддаленої роботи вже давно розповсюджений у компаніях цього сектору. 

Отже можна припустити, що ті ІТ-фахівці, які виїхали за кордон вже після початку війни, не втратили свою роботу та не будуть зараз шукати нове місце роботи. 

Безумовно, в європейських країнах цілком достатньо вакансій і для висококваліфікованих спеціалістів. Проте на такі високооплачувані позиції буде більша конкуренція серед місцевих жителів. 

У деяких країнах, згідно з законодавством, перевага при наймі надається насамперед громадянам країни, вакансію пропонують спочатку місцевим жителям, а потім іноземцям. 

Крім того, українцям, які будуть претендувати на ці вакансії, потрібно докласти більших зусиль. 

По-перше, іноземний спеціаліст має підтвердити свою кваліфікацію та рівень освіти, отримати додаткові дозволи на роботу по професії (наприклад, у медичній сфері), а, по-друге, фахівець має досконало знати англійську та/або мову країни працевлаштування.

У більшості європейських країн ситуація на ринку праці схожа. Найбільш затребуваними є фахівці зі сфери будівництва та промисловості, медицини та фармацевтики, працівники сільського господарства, складські робітники, зварювальники та слюсарі, водії, кухарі, швачки, няні та домогосподарки. 

Попитом користуються також ІТ-спеціалісти та менеджери з продажів. Після зняття карантинних обмежень з’явився дефіцит кадрів у сфері послуг, у готелях та ресторанах. 

Пропонують роботу чи підробітки у приватному секторі з неповною зайнятістю та погодинною оплатою. 

Період активного працевлаштування наших біженців ще не розпочався. Для того, аби мати право на роботу, українцям потрібно оформити або статус біженця, або temporary protected status (статус тимчасового захисту в ЄС). 

Обидві процедури оформлення займають час. Отримання статусу біженця триває приблизно 6 місяців. У цей час особа не має права працювати. 

Варто зазначити, що Європейський Союз докладає зусиль, аби допомогти українцям та спростити пошук роботи. 

Для цього створюється "пул талантів" для того, аби легше знаходити працівників на відкриті вакансії з числа українських біженців з потрібною кваліфікацією. 

Наскільки значним буде вплив українських фахівців на європейський ринок праці у довгостроковій перспективі, покаже час. 

При оптимістичному сценарії та завершенні війни найближчим часом багато біженців повернуться до своїх домівок. 

В іншому випадку наші співгромадяни можуть інтегруватися у суспільство країн, які їх прихистили, отримати додаткову освіту та можливість працевлаштовуватися на рівних правах з місцевими жителями. І ось тоді ситуація на ринку праці ЄС може змінитися.