Почему следует передать газораспределительные сети громадам

Тема газопостачання мені близька давно. Свого часу – завдяки роботі у потужній газовидобувній компанії. Нині – відразу з кількох причин.

Як мешканець громади я хочу отримувати якісні послуги з газопостачання. Як керівник обласної держадміністрації прагну, аби громади мали змогу ефективно розпоряджатися своїм майном.

Останнім часом значно зросла кількість скарг від населення та юридичних осіб на Оператора газорозподільних мереж (ГРМ). Лише відділ звернень громадян Чернігівської ОДА у 2021 році отримав їх 2 080 – удвічі більше, ніж у 2020 році.

Наприклад, через прорив труби в листопаді школа та 750 домогосподарств Понорницької громади чекали на газ два тижні. Весь цей час оператор з’ясовував відносини з сільгосппідприємством, яке пошкодило газопровід. Оператор хотів компенсації за втрати газу та вартість аварійних робіт.

На жаль, цей випадок не поодинокий. Газовики не квапляться реагувати на прориви мереж і тримають мешканців у заручниках. Хоча за законом аварійно-відновлювальні роботи і розв’язання спорів мають відбуватися паралельно.

До того ж, згідно з Кодексом газорозподільних систем, Оператор ГРМ має негайно усувати аварійні ситуації та відновлювати належну роботу мережі.

Де тонко, там і рветься. Оператор не поспішає інвестувати в ремонт чи реконструкцію мереж, хоч їм уже понад 40 років. За даними АТ "Чернігівгаз", з 13,8 тис км газорозподільних мереж області близько 700 км потребують заміни.

Оператор стверджує: для повної модернізації системи області потрібно вкладати щонайменше по 320 млн грн на рік у цінах 2018 року. Однак фактично у 2021 році не відремонтовано жодного кілометра мереж.

Натомість найбільше капіталовкладень було зроблено в апарати обліку. Зокрема, на заміну індивідуальних лічильників пішло 10,5 млн грн. Це при тому, що ГРМ дісталися оператору задарма. Мережі довго мали невизначений статус. У селах їх часто будували за кошти колгоспів, фермерів та селян.

У 2017 році уряд ухвалив постанову, яка передбачала інвентаризацію мереж на балансі операторів ГРП. Запланували й відновлення правовстановлюючих документів на державні мережі та їх складові, паспортизацію та незалежну оцінку майна, яке використовується в процесі розподілу природного газу.

Документ також передбачав платне користування державними мережами в розмірі 10% від їх залишкової балансової вартості. Але єдине, що зробили на виконання цієї постанови, – внесли всі газорозподільні мережі до Єдиного реєстру об’єктів державної власності. Щодо іншого інформація відсутня.

Згідно з укладеним між Міненерго та Оператором ГРМ договором, міністерство може лише брати участь у комісіях, які розслідують причини та обставини аварій і нещасних випадків, що трапилися в процесі експлуатації майна.

До слова, інформації про створення таких комісій в області та долучення до її роботи представників уповноваженого органу теж нема. А в самому договорі нема ні слова про відновлення та заміну застарілих мереж за щорічним графіком. Тож і не дивно, що ефективність управління мережами низька.

Виправити ситуацію можна. Для цього необхідно передати ГРМ у власність громад. Громада як власник зможе відстежувати стан мережі і в разі виявлення відхилень від нормальних режимів вимагатиме від оператора їх усунення.

Громада матиме право вимагати вчасного технічного обслуговування мереж та їх складових і контролювати такі роботи. Громада – найбільш вмотивований до ефективного управління власник. Мережі переважно побудовані за кошти мешканців, і послуги, які б хотілося отримувати дешевше, надаються їм же.

Люди вимагатимуть від оператора робити технічні та економічні кроки для підвищення ефективності експлуатації мереж, щоб платити менше.

Важливою функцією ефективного власника є контроль за витратною складовою тарифу на розподіл. Будь-які роботи, що проводяться в населеному пункті, відбуваються на очах його мешканців. Тож ніхто краще за них не знає, які роботи справді проводилися, а які були приписані.

Жителі точно братимуть участь у громадських слуханнях при затвердженні інвестиційної програми і не дадуть перетворити її на формальність, як це є зараз. Відповідно, вони потім пильно стежитимуть за виконанням програми, бо мова йде про їх гроші та безпеку, тобто про стан мереж.

Крім того, саме громада як власник матиме всі правові підстави для включення заходів з утримання та відновлення мереж у місцеві та регіональні програми. Громада також зможе отримати підтримку на ці потреби з держбюджету – кошти Державного фонду регіонального розвитку та субвенції.

Отже, історія газорозподільних мереж – ще той гордіїв вузол. Однак розв’язати його можна, а головне – треба. Коли громади отримають у власність ГРМ, тоді й зникне низка проблем. Поки що проблеми – невиправдана вартість послуг, їх незадовільна якість та небезпечність мережі – лише накопичуються.