Древесина "для своих". Какие риски скрываются за бесконечными аукционами

Пілотний проєкт з продажу деревини через Прозорро.Продажі стартував більше року тому. Всі сумлінні переробники Рівненщини сприйняли його позитивно. Це й не дивно, адже система забезпечує тотальну прозорість і відкритість даних.

Така прозорість важлива з двох основних причин. По-перше, це чистий ринковий механізм. На відміну від прямих договорів (читай "договорняків"), взяти участь в торгах міг будь-хто охочий, головне сплатити внесок і подати документи. 

Торги теж відбувалися відкрито, і результатами не можна було маніпулювати — все фіксувалося в системі. Виробники чесно конкурували між собою.

А друга причина є скоріше маркетинговою. Якщо ви займаєтесь переробкою деревини, то маючи доступ до результатів всіх торгів в електронному вигляді, ви можете впевнено оцінювати ринкові ціни на сировину, а також обсяги постачання. 

Цей інструмент дозволяє вам ефективно планувати свої закупівлі, виробництво і вираховувати собівартість продукції. 

За час роботи з Прозорро.Продажі виробники встигли звикнути до зручних інструментів системи. Але коремі деревообробники чомусь були незадоволені прозорими аукціонами. 

Одна з претензій була у відсутності на Прозорро.Продажі так званих "безкінечних" аукціонів, які могли б тривати не три раунди, а безкінечно довго, до останньої пропозиції.

Але кожен сумлінний переробник вам скаже, що ці "безкінечні" аукціони — це повна маячня. Якщо ви працюєте цивілізовано, то ви завжди знаєте максимальну ціну, яку ви готові заплатити за кубометр деревини. 

І в останньому, третьому раунді аукціоні ви просто йдете ва-банк, виставляючи максимально доступну для вас ціну. Таким чином, цивілізованому виробникові цілком достатньо 3 кроки аукціону. 

Якщо він знає максимальну для себе ціну, припустимо, 4 тисячі за кубометр, то йому не треба 5, 8, 10 кроків — йому все зрозуміло від початку.

Навіщо ж тоді потрібні безкінечні аукціони? Виробники розповідають, що вони вигідні нечесним гравцям у двох випадках. Перший — це можливість "перехопити" невелику партію деревини. 

Їм не принципово, яку саме ціну заплатити, адже вони і не збираються купувати весь лот, лише невелику його частину. Їх не турбує, що вони таким чином "збивають" з торгів чесних покупців — все одно санкцій вони не бояться, адже фактично їх не існує.

А друга схема — це, власне, прелюдія до нового явища у нас на ринку — редукціонів, тобто торгів на пониження ціни. Редукціони вперше з'явилися у нас цього літа, разом із біржовою торгівлею деревиною. 

Чомусь окремі переробники змогли виходити на біржу з заявкою на пониження ціни і в результаті купувати деревину за ціною, вдвічі нижчою за ринкову. Як так відбувається?

Отже, спочатку "особливий" покупець перемагає в "безкінечному" аукціоні, пропонуючи ціну в рази вищу за ринкову. Наприклад, 7 тисяч гривень за кубометр замість 4 тисяч. Але купувати за такою ціною він не збирається — просто ігнорує результати торгів, не підписує договір та платіж не переводить. 

Але згодом цей самий лот виставляється для нього на торги з пониженням ціни, в результаті чого "особливий" покупець отримує деревину вдвічі дешевше за ринкову. 

Наприклад, по 2 тисячі за кубометр замість 4 тисяч. Інші покупці теж бачать такий аукціон на пониження, але взяти участь в ньому не можуть. Все, що вони можуть, це просто дивитися на такий нахабний розпродаж.

Ми бачимо ознаки того, що на ринок повернулися схеми і прямі договори. "Особливі" покупці, які, судячи з усього, знайшли спосіб "ловити рибу в темній воді", ще й глузують з тих, хто намагається працювати чесно. 

Виробники розповідають, що, забираючи деревину за ринковою ціною у 4 тисячі/кубометр, вони бачать, що поряд вантажать машину за прямим договором, за ціною у 2 тисячі. При цьому конкуренти ще й сміються з них — мовляв, які ви ж дурні!

Такі дивні розпродажі були б неможливі в системі Прозорро продажі. Тут закритий "редукціон" оголосити не вдасться. Але для того, аби позбутися цієї руйнівної практики, необхідно також затвердити чіткі штрафні санкції за невиконання зобов'язань — як для покупців, так і для постачальників. 

Адже є й випадки, коли лісгоспи не виконують своїх обов'язків щодо постачання сировини. При цьому вони вимагають повної передоплати за товар, і сумлінні покупці, звісно ж, таку передплату роблять, але не завжди потім отримують лот.

Прозоро.Продажі забезпечує максимально публічну інформацію та прозорі зобов'язання й розрахунки. Виробникам це дозволяє аналізувати ринок, попит і пропозицію, планувати поведінку на торгах. 

Звісно, кожен хоче купити чим дешевше, але треба й не переплатити, і купити. Тут шанси і можливості однакові у всіх, а отже все вирішує відкрита і справедлива конкуренція.

У випадку з біржами, правила можуть мінятися, адже самі біржі їх собі і прописують. Сумлінний виробник просто змушений ним підкорятися — хоча й розуміє, що навіть ці правила якісь "обрані" покупці можуть обійти.

Але договорняки для нас не варіант. 90-ті, коли нормальним було ходити з торбами по високих кабінетах, давно пішли далеко в минуле. Навіть невеликі виробники працюють прозоро та цивілізовано. Їм не треба ані преференцій, ані пільг. Потрібні лише прозорі чесні правила роботи. І звісно ж, зрозуміла державна політика щодо ринку деревини.

Єдиною справжньою вадою пілотного проєкту з Прозорро.Продажі було те, що в рамках проєкту мали продавати лише до 25% заготовленої деревини. Виходило, що лісгоспи виставляли на прозорі аукціони найменш цікаві лоти і дуже рідко — так звану "ділову" деревину або "пиловник". 

Якби вся сировина йшла виключно через Прозорро.Продажі, ринок би працював відкрито і успішно розвивався.

Потрібно встановити максимально прозорі і чесні умови продажу, як це пропонує законопроєкт "Про ринок деревини" (№4197-д). Для цього необхідно зобов'язати лісгоспи продавати 100-80% заготівель через Прозорро.Продажі. 

Якщо лісгосп заготовляє 10 тисяч кубів за місяць, то має всі їх виставляти на прозорі аукціони. Має бути одна єдина система, в якій будуть проходити всі торги. 

А також відповідальність сторін — справедлива і збалансована, тому що зараз чомусь все відбувається в інтересах бірж і лісгоспів, а також окремих "спеціальних покупців". Повірте, після введення санкцій для порушників "безкінечні" аукціони нікому не будуть потрібні.

Якщо терміново не втрутитись, мала переробка помре як клас. Люди будуть звільнятися та їхати за кордон — а звідти вони вже не повернуться. Але це тільки початок ризи. 

Після зникнення малих підприємств конкуренція впаде, а отже впадуть і закупівельні ціни. Ринок продавця перетвориться на ринок покупця: ті переробники, що залишаться на ринку, почнуть диктувати лісгоспам ціни. 

Ті будуть просто змушені продавати дешевше, а щоб виконати план — збільшувати заготівлю. Які там вже кошти для відновлення лісів.

Це призведе до знищення малих виробників. І не тільки малих — усіх, хто не погодиться грати за незрозумілими правилами. Це винищить ринок, залишивши тільки тих, хто готовий домовлятися. 

Але від цього не виграє держава. Якщо залишиться лише частина виробників, попит значно впаде, і ринок продавця перетвориться на ринок покупця, і виробники будуть диктувати лісгоспам ціну, за яку вони готові брати сировину. 

Отримаємо повністю протилежну ситуацію, коли лісгоспи продаватимуть деревину за найнижчими цінами. Обсяги впадуть, надходження до бюджету впадуть, грошей на відновлення лісу не буде, а фізичні обсяги матимуть зростати — щоб виконати фінансовий план, лісгоспи будуть змушені продавати більше за меншу ціну.

Такий підхід просто знищить ринок, знищить галузь.

Повинна бути створена нормальна державницька політика. На ринку мають існувати як великі, так і середні й малі переробники. Нам потрібно повернутись до прозорих правил. Конкуренції ми не боїмося — головне, щоб всі мали однакові умови.