Трудовая миграция: мировые стандарты и практики

Трудова міграція – поширена світова практика, яка найчастіше обумовлена економічними проблемами конкретного мігранта або ж країни загалом. 

Інша сторона питання – нестача робочих рук в одних країнах при їх надлишку в інших. Тим не менш, більшість досі вважають трудову міграцію економічною проблемою, а не успішним вирішенням. Але чи це справді так?

Ефективний спосіб вивести країну з економічної кризи 

Яскравим прикладом користі трудової міграції для країни-донора, в якій робочої сили більше, ніж вакантних місць, є Філіппіни. 

Щороку понад півтора мільйони філіппінців виїжджають на заробітки в країни Євросоюзу і Близького Сходу, у результаті чого в країну повертається більше 20 мільярдів доларів. 

Найпопулярнішими напрямками є Великобританія, Італія, Іспанія, Гонконг, Японія та Сингапур. Практика роботи за кордоном стала настільки успішною, що уряд Філіппін ввів регуляцію трудової міграції на законодавчому рівні. 

Таким чином держава захистила працюючих за кордоном філіппінців і надала додаткову підтримку їхнім сім'ям.

Ситуація в Україні

В Україні трудова міграція отримала нову хвилю популярності із підписанням безвізового режиму з Євросоюзом. 

Понад $12 млрд щорічно повертаються в країну переказами від трудових мігрантів. За останніми даними Національного банку України за результатами 2021 року цей показник може вирости на 11% у порівнянні з 2020 роком. 

Сьогодні перекази від українських заробітчан є одним з основних джерел відновлення економіки країни.

За даними дослідження міжнародної міграції, яке проводила ООН в 2020 році, Україна посідає 8 місце серед топ-країн за кількістю людей, які виїжджають на роботу за кордон. 

Проте цікаво інше: статистика ООН говорить про 5-5,5 мільйонів трудових мігрантів, тоді як експертна спільнота всередині країни озвучує цифру в 3 мільйони. 

Різниця у 2,5 мільйона демонструє давно існуючу проблему: легальне працевлаштування з чітко визначеними умовами чи нелегальний виїзд і сумнівна можливість заробити більше. 

Проте тут важливо розуміти, що практика нелегального працевлаштування українців в країнах ЄС досі процвітає не тому, що ніхто не пропонує офіційні вакансії з прозорою та безпечною процедурою виїзду на роботу. 

Проблема України в тому, що інтенсивний потік трудових мігрантів виник раніше, ніж цей ринок почав ставати цивілізованим: були прийняті регулюючі законопроєкти та сертифікації, створені профільні асоціації й ліцензійні рекрутингові агентства. 

Сьогодні для якісної імплементації трудової міграції в економічну систему України недостатньо "Закону про трудову міграцію" та прийнятої стратегії міграційної політики до 2025 року. 

Щоб повторити успіх Філіппін, уряд повинен на законодавчому рівні ввести зобов'язання щодо дотримання рекрутинговими компаніями міжнародних стандартів та сертифікацій. 

Обов'язковими мають стати 13 загальних принципів справедливого найму, розроблені Міжнародною організацією трудової міграції, а також принцип "Працедавець платить (Employer Pays Principle)", запроваджений Інститутом прав людини та бізнесу. 

При цьому враховується географічний, економічний та соціально-демографічний чинник країни, де знаходиться рекрутингова компанія. Окрім підвищення експертизи, такі сертифікації є гарантом якості роботи рекрутерів, а також відкривають додаткові можливості співробітництва та пропозиції вакансій від топових компаній зі всього світу.

Отримання українськими компаніями таких міжнародних сертифікацій стане гарантією захисту інтересів трудових мігрантів, забезпеченням їхньої безпеки та покращенням умов праці. 

Нині ж ринок міжнародного працевлаштування перебуває у жахливому стані: українці звикли, що за пошук роботи доводиться платити, що неофіційне працевлаштування забезпечить їм більш високу зарплату "тут і зараз", а зароблені кошти краще передавати готівкою через нерегулярних перевізників. 

Це все культивувалося роками, тому наше першочергове завдання – показати трудовим мігрантам, що є інша реальність, де підбір вакансії безкоштовний для претендента, де рекрутер не залишить вас наодинці одразу після приїзду до країни призначення та допоможе уникнути шахрайства чи потрапляння до трудового рабства.

Проте доки Україна лише наближається до законодавчих змін у цьому питанні, трудовим мігрантам з України варто залишатися пильними та працевлаштовуватися лише офіційно, за допомогою рекрутингових компаній. 

Адже спеціалісти, що мають відповідні дозволи та ліцензію, обовʼязково допоможуть в усіх питаннях, починаючи із відкриття робочої візи та отримання офіційного запрошення від працедавця, до вирішення логістичних, побутових та адаптаційних проблем мігранта. 

Шукачам роботи за кордоном, у свою чергу, варто провести підготовчу роботу: зробити ксерокопії усіх важливих документів, створити невеликий довідник телефонів та адрес на екстрені випадки, ознайомитися із трудовим законодавством та культурними особливостями країни призначення. 

Тоді процес пошуку роботи та працевлаштування за кордоном буде безпечним та комфортним, а цей досвід – лише позитивним.