Почему рейдеры влияют на инвестклимат больше, чем десятки "нянь"
Инновации в действии
Від реєстраційного рейдерства (коли право власності просто переписується на іншу особу) в Україні потерпає не лише місцевий бізнес, а й іноземний. І не лише бізнес як такий.
Існування реєстраційного рейдерства — це про питання небезпеки і неможливості бути впевненим у недоторканності своїх прав.
Але коли мова йде про іноземного інвестора і загрозу з боку рейдерів для його бізнесу в Україні, то це завжди масний огидний відбиток на інвестиційній привабливості України.
Україна має приваблювати інвестиції, а не відлякувати
Для того, аби інвестор хотів зайти на наш ринок, перше, що треба зробити — гарантувати йому захист прав та безпеку.
Адвокати можуть забезпечити йому професійний юридичний супровід, але роботи адвокатів, природно, замало для того, щоб інвестори почувалися в Україні комфортно. Створення здорового ґрунту та інвестиційного клімату — це відповідальність держави.
Показова історія рейдерства
Іноземні бізнесмени, громадяни Словаччини Річард і Юрай Душка — представники словацької компанії VI Group, яка займається проектуванням та будівництвом доступного та якісного житла.
Компанія заснована у 2005 року. Три проекти VI Group номіновані на премію ASB Developer of the Year 2021. У 2019 році компанія успішно вийшла на ринок Чехії.
І з того ж 2019 року триває боротьба нашого іноземного клієнта за право використовувати за призначенням об’єкт його інвестицій (діє як офісний центр "Словацький дім" за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська, 69), у який вони вклалися в Україні.
Бізнесмени інвестували більше 3 млн євро і стали бенефіціарними власниками активів ТОВ "Фрунзе 69". На той час це була вже друга інвестиція бізнесменів в Україні.
У вересні 2020 вони збиралися вкласти у ринок нерухомості ще вдвічі більшу суму, однак рішення було призупинене у зв’язку із рейдерством їх активів.
Оскільки йшлося про чималі гроші, підготовка угоди тривала більше шести місяців. Наші адвокати разом із клієнтом зважували усі можливі ризики та перевіряли документацію об’єкта інвестицій.
За результатом перевірки ми погодили купівлю іноземними інвесторами об’єкту і вся сума інвестицій була заведена в Україну, пройшовши перевірки.
Незважаючи на те, що під час купівлі працюючого бізнесу ніяких боргів та арештів на будівлі не було, "чорні" нотаріуси вже двічі переписували його на іншу українську компанію.
Навесні цього року, коли вичерпалися можливості реєстраційного рейдерства, будівлю "Словацького дому" у буквальному сенсі атакували агресивні особи, які називали себе активістами.
Вони спершу вдавалися до брудних провокацій, а потім, заручившись підтримкою спортивних молодиків, пробували увірватися до приміщення, наполягаючи, що нібито його власником є ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
Представники цієї фірми у кращих традиціях показового виступу привели з собою кілька камер, досвідчених провокаторів зі стрімами для Фейсбуку та інших нібито громадських діячів, насправді — звичайних бандитів, які навчились переодягатися в балакучих провокаторів.
Наші адвокати більше двох тижнів перебували фактично в епіцентрі подій, в прямому сенсі захищаючи собою вхід до приміщення, яке за законом належить нашому клієнту, кінцевому бенефіціару — ТОВ "Фрунзе 69".
Звісно, ми захистили об’єкт іноземних інвестицій і вважаємо це перемогою. Але з боку інвестора це виглядає трішки не так: вони законним шляхом купили офісну будівлю і розрахували час, протягом якого їм повернеться інвестиція.
Проте вони вимушені витрачати власні кошти на захист у судах того, що відповідно до декларованих Україною правил, і так належить їм.
Що насправді відбувається і чи захищені в Україні інвестиції — давайте розбиратись.
Інвестувати в Україну — це як підкинути монетку і чекати дива
Попри пильну роботу юристів, детальне вивчення документів та запобігання усім ризикам, від одного інвестори таки виявилися не застрахованими.
Несподівано з’ясувалося, що закони в країні працюють вибірково, а державні органи, що мали б захищати вкладників, грають проти них самих.
Так, у 2020 році, коли словацькі інвестори вже були повноправними власниками об’єкта нерухомості, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) продав на аукціоні вже погашений кредитний портфель колишнього власника приміщення, який у якості забезпечення давав будівлю, що нині належить словакам. Тобто Фонд продав неіснуючі в реальності борги.
Чи знали ми про кредитні зобов’язання? Авжеж, знали. Як і про те, що вони були погашені ще в 2015-му році. Це документально підтверджується Договором про розірвання кредитного договору, відомостями з Державного реєстру речових прав та низкою судових рішень.
Тож, неіснуючі активи придбала ТОВка із доволі амбітною назвою — Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
А далі — її представники звернулися до приватного нотаріуса, і той оформив право власності на будівлю на їх користь. Адвокати Міллер оскаржили такі дії в Антирейдерській комісії Мін’юсту, а майно повернули справжньому власнику — ТОВ "Фрунзе 69".
Дії приватного нотаріуса були визнані незаконними, тому що реєстр нерухомого майна містив запис про припинення іпотеки будівлі у зв’язку з повним розрахунком за боргами. У разі, якщо хтось вважає їх незаконними, вирішити питання стосовно цього може лише суд і аж ніяк не приватний нотаріус.
Невдовзі рейдери повторно змінили право власності через нотаріуса. Найбільш кричуще те, що зробили вони це тоді, коли суд заборонив вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно будівлі.
І коли Мін’юст знову визнав такі дії приватного нотаріуса незаконними (незаконні, бо повторно перереєстрація була вчинена не на підставі рішення суду по суті справи, а на підставі проміжної ухвали Господарського суду Києва, яка була скасована, а справа — закрита), ця заборона і стала перешкодою для повернення нерухомого майна її власникові. Комічно.
Коли нікчемні юридичні аргументи вичерпалися — в хід пішла агресивна сила, яка тероризує реального власника.
Хоча поряд з цим відбуваються і спроби легалізувати захоплення через суди.
Саме той аукціон Фонду гарантування вкладів, де були продані неіснуючі активи (що фактично стало поштовхом для спроб відібрати будівлю, яка належить "Фрунзе 69"), 24 березня Господарський суд Києва визнав недійсним.
Однак вже 22 липня Північний апеляційний господарський суд поновив результати торгів Фонду і фактично легалізує повторні стягнення за вже припиненими грошовими зобов’язаннями. Наша Компанія вже подала касаційну скаргу до Верховного суду, щоб поновити рішення Господарського суду Києва. Розгляд призначений на 1 вересня.
Труднощі вибору
Увесь цей час — уже другий рік — інвесторові, який чесно вклав кошти в бізнес у нашій державі, доводиться відвойовувати своє право спокійно вести цей бізнес і доводити, що саме компанія, яку вони придбали, є законним власником.
Щоденно бізнесмени витрачають гроші на юридичні послуги адвокатів замість того, щоби шукати майданчик для нової успішної інвестиції.
Про те, що їх бізнес та подальша робота в Україні під загрозою через випадки рейдерства, інвестори повідомили у відеозверненні до президента України Володимира Зеленського. А у відповідь почули … нічого, зовсім нічого.
Попри те, що у справу активно включилися посол, консул Словацької Республіки. Навіть словацький президент під час зустрічі в Києві з українським президентом, очевидно, що піднімав цю гарячу тему.
Сценаріїв вирішення цього конфлікту не багато
Перший.
Заплатити рейдерам заявлену ними ж суму грошей, близько мільйона доларів. Таким чином вони начебто заберуть претензії на нерухоме майно, що й так їм не належить. Але це, звісно, не точно.
Другий.
Продовжувати йти чесним шляхом. А разом із цим витратити купу невідновлювальних ресурсів — нервів та часу. Адже справа може тривати 5, 10, 15 років…
Чи очевидний цей вибір? Ні. Хоч перший варіант значно простіший, інвестор, приклад якого ми наводимо, обрав законний і справедливий шлях.
Чи очевидно, що після такого досвіду інвестор більше не бажатиме інвестувати в Україну? Здається, так.
Результат вирішального судового рішення у цьому кейсі стане показовим для інших інвесторів, які вирішуватимуть, куди вкладати гроші. І тут вже крок за державою: чи позбавити Україну можливості залучати гроші, чи захистити законні права інвестора та унеможливити такі випадки у майбутньому.