Поставщик последней надежды или Есть ли надежда у потребителя газа и электроэнергии?

Постачальник останньої надії (або ПОН) є елементом українського ринку як електроенергії, так і природного газу. 

Він виступає гарантом енергозабезпечення: забезпечує постачання споживачу, коли комерційні постачальники з тих чи інших причин цього робити не можуть. 

Тому ПОН повинен мати змогу автоматично підхоплювати споживача та давати можливість споживачу обирати іншого постачальника. 

При цьому, завдання ПОН — саме рятувати у випадку форс-мажору, а не збирати в себе портфель споживачів, з якими не захотіли працювати інші постачальники через ризик виникнення боргу. 

Чому? Пояснюємо нижче, порівнюючи деякі елементи регулювання ПОН на різних енергетичних ринках України.

ПОН на газовому і на електричному ринках в Україні запускались по-різному. На ринку електроенергії з 1 січня 2019 р. обов’язки ПОН на вічній, як все тимчасове, пролонгації виконує ДП "Укрінтеренерго" (наразі — до 31 грудня 2021 р.). 

На ринку газу певний час (2018-2020) ПОНа не було взагалі, але з 1 серпня 2020 р., у зв’язку з припиненням спецобов’язків на роздрібному ринку газу, уряд обрав ТОВ "ГК "Нафтогаз України" — переможця конкурсу КМУ — терміном на 3 роки. 

Чому існує газовий ПОН?

Споживач-початківець при виборі постачальника газу, як і будь-якого іншого товару, природньо, зосереджується лише на низькій ціні і може не звертати увагу на репутацію і стабільність постачальника. 

Така поведінка може призвести до вибору постачальника-шахрая, який не забезпечить ресурс на наступний місяць. 

При цьому інфраструктура ринку недостатньо стимулює споживача до якісного вибору: споживачі не знають, де почитати відгуки про існуючих постачальників, чи є вони добросовісними і чи виконують свої обіцянки. 

ПОН є механізмом додаткового захисту споживачів, які вочевидь помилилися з вибором постачальника і не отримали замовлених послуг. 

Зазначимо, що у багатьох країнах ЄС взагалі немає функції ПОН, а відповідальність за необачний вибір несе сам споживач. 

Саме тому особливі правила переходу на постачання до ПОН повинні стосуватися побутових споживачів – найменш активних та обізнаних учасників ринку. 

Натомість до постачальників, клієнти яких опинились на ПОН, повинна бути додаткова увага регулятора і обережність споживачів. 

За період своєї діяльності ПОН на ринку газу підхопив понад 1 млн побутових споживачів у різних регіонах, страхуючи їх від припинення газопостачання через "недопрацювання" місцевих газзбутів. 

Станом на квітень 2021 р., такими регіонами були Донецька, Херсонська та Полтавська області, м. Кременець Тернопільської області, м. Мелітополь та Мелітопольський район Запорізької області, м. Коростишів та Коростишівський район Житомирської області.

Як працює ПОН в електроенергетиці?

Особливі умови роботи ПОН на ринку електроенергії сформувались історично. Наприклад, клієнтами ПОН на ринку електроенергії стали юридичні особи, які не змогли знайти собі електропостачальника на дату запуску вільного ринку — 1 січня 2019 року, а також підприємства, до яких на конкурси просто не прийшли постачальники (звіт ПОН за 2019 р.). 

Навіть за рік після запуску ринку таких юридичних осіб залишається 375. Здебільшого мова йде про підприємства, які неможливо відключити через критичну вагу для життєдіяльності суспільства — шахти, водоканали.

Наприклад, КП "Вода Донбасу" заборгувало за електрику майже 4,5 млрд грн і навіть "Укрінтеренерго", яке обслуговує підприємство з 2019 року як ПОН, мало би припинити електропостачання. 

Але, враховуючи обставини, в яких працює "Вода Донбасу", уряд заборонив відключати і застосовувати будь-які обмеження щодо постачання електричної енергії для цього підприємства на час дії Операції об’єднаних сил (ООС).

Насправді, боргові проблеми водоканалів, через які ті опинялись на ПОН, це свідчення неефективності регулювання (затримки перегляду тарифів, неувага до енергоефективності обладнання). 

Тобто вирішувати питання енергозабезпечення цих підприємств потрібно в інший спосіб.

Проте за ланцюжком, такі клієнти мимоволі перекладають свої проблеми на ПОН і весь ринок електроенергії — "Укрінтеренерго" з 5 серпня 2019 р. і до сьогодні має статус "Дефолтний" в Адміністратора комерційного обліку (ПрАТ "НЕК "Укренерго"). 

Це означає, що через його ненадійність та ризики невиконання зобов’язань йому заборонено працювати в інших сегментах ринку. Що абсурдно, бо йдеться про гаранта стабільності електропостачання.

Як різниця в підходах зробила з електричного ПОН тримача боргового портфелю

Справа в тому, що законодавчі умови, за яких споживач потрапляє до ПОН, є різними для газу та електроенергії. 

Газовий ПОН здатен оперативно підхопити споживача у визначених випадках залежно від категорії споживання: для побутових споживачів постачання ПОН починається у будь-якому випадку за відсутності діючого постачальника, а для непобутових – лише коли постачальник втратив ліцензію, був визнаний банкрутом або був ліквідований. 

Подібна градація рівнів захисту відсутня на ринку електроенергії: там ПОН зобов’язаний забезпечити постачання всім споживачам (незалежно від категорії) і у всіх випадках – навіть якщо чинний постачальник порушив правила і не може постачати, або коли споживач не обрав постачальника. 

За законом газовий ПОН зобов’язаний забезпечувати газопостачання протягом періоду не більше 60 діб. При цьому електричний ПОН мав здійснювати постачання протягом не більше 90 днів. 

Але, враховуючи, що серед його "клієнтів" — підприємства-хронічні боржники з важливим статусом, з 1 квітня 2019 р. "Укрінтеренерго" дозволили продовжити їм електропостачання за вільними цінами. 

Все, щоб не порушити функціонування важливих об’єктів, але фактично електричний ПОН залишився з портфелем боржників, значна частина яких не може бути відключена від енергопостачання.

На сьогодні газовий ПОН працює в умовах лібералізованого газового ринку, а його основними клієнтами є побутові споживачі, які потрапляють цілими регіонами через недопрацювання історичних постачальників. 

Комерційні постачальники не можуть "викидати на ПОН" самих боржників. Хоча деякі пробують інші зловживання: масовий забір споживачів з ПОН без згоди та заяви самого споживача. 

Натомість електричний ПОН фактично виконує спеціальні функції енергозабезпечення переважно проблемних юридичних осіб, а ринок залишається регульованим для побутових споживачів, прив’язаних до постачальників універсальних послуг. 

Такий стан речей з електричним ПОН не стимулює його споживачів до ефективності, постачальників — до розробки нових продуктів, а лише накопичує борги на одній компанії, а не розподіляє їх між постачальниками на ринку. 

Через таке викривлене регулювання, постраждають в першу чергу побутові споживачі, які після відкриття роздрібного ринку електричної енергії для конкуренції можуть випасти на ПОН. 

Майже гарантовано, що ціна для них буде підвищена для покриття збитків від постачання системним неплатникам серед непобутових споживачів. 

Більше того, якщо ПОН стане банкрутом, цілі регіони можуть опинитися перед загрозою відсутності енергопостачання, навіть якщо споживачі є сумлінними платниками, а винуватці – недобросовісні постачальники або навіть збіг обставин чи помилка в ІТ системі.

Як синхронізація умов на газовому і електричному ринках виправить ці викривлення? 

Узгодження порядку, умов і термінів переведення на ПОН для обох ринків забезпечать швидкий і гарантований захист споживача. 

ПОН не має перетворитись у накопичувача клієнтів-боржників, з якими не хочуть працювати інші постачальники. 

Таких ситуацій взагалі не має виникати, натомість боргові проблеми, енергетична та економічна неефективність застарілого обладнання має вирішуватись через адресні заходи (вдосконалення регулювання, вчасний перегляд тарифів, підтримку заходів енергоефективності).

Перехід на ПОН має здійснюватися для обох ринків з використанням Датахабу, що дозволить автоматизувати процес і мінімізувати вплив недобросовісних учасників. 

Співавтор: Андрій Чубик, аналітик інтегрованої інформації з енергетичних ринків (НАК "Нафтогаз України")