Война за "Укрзалізницю": Ахметов, папка Кравцова и возмущенный набсовет

"Укрзалізниця" завжди була об'єктом напружених баталій між політичними фігурами і бізнес-групами.

За неї сварилися міністерства і прем'єр-міністри. Нею розмінювали політичні інтереси.

Більшість правоохоронних органів мають окремі структури, які займаються тільки залізницею.

Чому так? Гроші. Навіть у найгірші і найбільш кризові часи виручка УЗ становить близько 7% держбюджету країни, але грошей завжди не вистачає.

Як починався конфлікт

Почався конфлікт з непорозуміння між наглядовою радою (НР) і правлінням УЗ. Наглядова рада часів Даніеля Білака майже не втручалася в роботу компанії і обмежувалася формальними заслуховуваннями звітів Євгена Кравцова.

Хоч тоді, як і зараз, головою наглядової ради був Шевкі Аджунер, на більшості заходів поряд з Кравцовим був саме Білак, який представляв НР.

На відміну від Кравцова, Білак демонстрував розуміння процесів. Він упевнено відповідав на питання і менше говорив зайвого. Але, очевидно, його завданням було залишати "Укрзалізницю" розмінною монетою політичних і фінансових інтересів. З чим тандем Білака та Кравцова добре справлявся.

Після зміни політичної ситуації Білака виключили з НР, а після цього звільнили й Кравцова. Відбулося оновлення складу наглядової ради. Вона таки змінилася з формального органу на корпоративний орган реагування.

Оцінювати якість та ефективність його роботи складно через закритість та непублічність, але факт підвищення активності залишається.

Володимир Жмак, очевидно, не зрозумів, що, на відміну від інших державних компаній, в "Укрзалізниці" нема часу на неправильні кроки або зволікання. Ти або шукаєш компроміс з усіма сторонами, як це робив Кравцов, або дуже швидко демонструєш результат, чого поки що нікому не вдавалося.

Спочатку правління не дало можливості розширити інструментарій наглядової ради. УЗ так і не запустила комплаєнс-офіс та офіс ризик-менеджменту у 2020 році, хоч мала це зробити згідно із стратегією розвитку. Конкурс оголосили ще в грудні, але поки що повідомлень про початок роботи цих органів не було.

Ці два офіси мали стати очима і руками наглядової ради в компанії, бо вони більше працюють як орган нагляду в інтересах НР, а не правління.

Потім правління не узгодило з НР запуск формування галузевих одиниць. На додачу Жмак нібито ігнорував засідання НР. Тобто наглядову раду повернули в попередній статус формального органу, з чим остання не погодилася.

Варто було початися суперечці між наглядовою радою і правлінням УЗ, як цю іскру почали швидко роздмухувати всі зацікавлені. Залишити цей конфлікт всередині компанії не зуміли або не схотіли.

Слідча комісія Верховної Ради почала перевірку "Укрзалізниці". З'явилася хронічна проблема жахливих умов праці робітників, унаслідок чого почалися страйки. Жахливі умови роботи є завжди, але страйки, за дивним збігом, чомусь відбуваються тільки напередодні політичного буревію.

Тут на арену виходять усі зацікавлені гравці. З'являється інформація про папку з корупційними кейсами, яку на Жмака передав Кравцов в ОП. А Кравцов – не просто самостійна ображена постать, а людина, за якою стоїть багато інтересів.

Потім з'явилася низка інформаційних повідомлень про ухвалення рішень в інтересах Ахметова щодо передавання вагонів у користування за цінами, нижчими за ринкові, про нібито зв'язки з Медведчуком і багато іншого.

Весь цей інформаційний борщ перемішався в одну субстанцію, яка залишає неприємний шлейф. Уже не так важливо, що з цього правда, а що вигадка.

Останнім на арену виходить прем'єр-міністр, який доручає слідчій комісії депутатів оцінити діяльність "Укрзалізниці" за останні п'ять років. Виходить, що Кабмін як орган, якому делеговані права власника державного активу, усі ці п'ять років заслуховував звіти керівництва УЗ, але не розумів, що відбувається.

Якщо контролер не може розібратися, то, мабуть, мав би створити для оцінки роботи УЗ спеціальну експертну комісію і включити туди фахівців з різних галузей, пов'язаних з діяльністю компанії. Але ні, оцінювати стан залізниці будуть депутати, тому будь-яке рішення буде політичним, а не експертним.[BANNER1]

Status Quo

Після блискавичного рішення про оцінку п'яти років роботи УЗ Кабмін за один день звільняє Жмака. Виконувати обов'язки голови правління довіряє Івану Юрику, який уже був у цьому статусі до призначення Жмака.

Усі підкилимні нюанси гри за престол керівника "Укрзалізниці" так і залишаться на рівні чуток і здогадів. Ми, скоріше за все, не отримаємо належних аргументів і підстав для такого квапливого рішення уряду.

Це черговий прецедент політичного рішення, яким вирішуються корпоративні справи. Це не піднімає наш імідж в очах цивілізованого світу і не створює передумов для інвестування в український бізнес.

Заради справедливості треба сказати, що у своєму звільненні винен сам Жмак, адже зміни в УЗ відбуватимуться або швидко, або ніколи. Швидко не вийшло.

Компанія повертається в той стан, у якому вона була після звільнення Кравцова. Не виключно, що Юрик повторить шлях Кравцова і стане такою ж компромісною персоною, яка здатна знаходити потрібні компроміси (Кравцов двічі був в. о. голови правління УЗ до свого призначення в офіційному статусі).

Власне, Юрик досить близький до Кравцова за зв'язками, стилем управління і моделлю поведінки. Уже зовсім скоро риторика УЗ повернеться в русло історій про позитивний фінансовий результат роботи, підписані меморандуми з іноземними компаніями, кредитні рейтинги та оптимістичні прогнози.

Що буде далі

Найдивніше, що від конфлікту між наглядовою радою і правлінням УЗ постраждають обидві сторони. Наглядова рада не може повністю абстрагуватися від стану компанії і тому несе частину відповідальності.

Стан, у якому перебуває "Укрзалізниця", виник не вчора і навіть не рік тому. До того ж саме НР обирала керівника. Обирала довго, із залучення спеціалізованої компанії. Тому можливий варіант, коли "чистка" відбудеться в обох органах.

У правлінні "Укрзалізниці" залишаться тільки два чинні члени без статусу "в. о." – Іван Юрик та Франтішек Буреш, який не дав очікуваного результату з експериментом приватної локомотивної тяги.

Яке майбутнє чекає правління, невідомо, адже призначення через конкурс – тривалий процес, на час якого корабель буде гойдати між політичними інтересами. Хто виграє? Виграють ті, хто зацікавлений у хиткому стані УЗ. Чим слабший менеджмент, тим легше впливати на нього у власних інтересах.

Сподіватися, що компанія швидко пройде процес чергового перезавантаження, і що цей процес матиме якісний результат, складно. Скоріше за все, війна за УЗ перейде в більш активну фазу, результат якої складно передбачити.

Уже п'ять років найбільший поїзд країни рухається за інерцією в небезпечному напрямку, і оптимістичні прогнози робити складно.