Суд против инвестиций

За даними EBA, серед трійки негативних факторів, що торік впливали на інвестклімат в Україні, "слабка судова система" посідала перше місце. 

Саме наші суди були завжди "гнучкими" у швидкому "вирішенні питання", коли хтось волів швидко озолотитись. 

Справа "Сканія Україна" — саме той випадок. З моменту виходу на ЕП статті про конфлікт цієї компанії з її ексдилером ТОВ "Фірма "Журавлина" минуло вже понад 3,5 місяці. Для тих, хто не стежив, нагадаю суть питання в кількох реченнях.

"Сканія Україна" повідомила, що у 2012-му дізналась про те, що один з її партнерів, "Фірма "Журавлина", продає власникам вантажівок Scania не оригінальні та вживані деталі на своїх техстанціях (а повинна – оригінальні, які отримує за пільговою ціною). 

Фактично, господарські взаємини між компаніями припинились того ж року. Офіційно Договір з дилером розірвали у 2017-му. 

Втім, у грудні 2019 році "Журавлина" подала кілька позовів до суду кінцева мета яких — стягнути з дистриб’ютора 123 млн грн нібито упущеної вигоди за 2012-2017 роки. 

21 вересня 2020-го суддя Господарського суду Київської області Світлана Чонгова (за інформацією авторитетних ЗМІ — громадянка РФ, для якої справа "Сканії" фактично стала останньою перед пенсією) підтримала "Журавлину" та ухвалила стягнути з шведського інвестора заявлену суму копійка в копійку.

Історія в розвитку

За майже півроку, що пройшли з того моменту, відбулось кілька цікавих для цього кейсу подій. 

По-перше, в жовтні 2020-го "Сканія" подала в апеляційну скаргу на рішення суду.

Втім, для української судової системи кейс виявився не таким важливим, як скажімо, для Тимчасової спецкомісії з питань захисту прав інвесторів Верховної Ради (що вже встигла його заслухати на своїй нараді). Засідання в суді апеляційної інстанції вже тричі відкладали.

Чергова спроба розглянути справу відбудеться 5 березня. 

По-друге, поки "Сканія Україна" готувалась до захисту своїх інтересів в суді, в конфлікт втрутився пан Андреас Пуеккер, екс-виконавчий директор компанії з 2005 по 2009 роки.

Він опублікував пост у Facebook яким поставив під сумнів обґрунтованість позиції "Сканія Україна" у спорі з "Журавлиною". 

У відповідь "Сканія" опублікувала повідомлення, в якому спростовувала аргументи пана Пуеккера, наголосивши, що він не є безстороннім і незалежним фахівцем у вказаному питанні, адже співпрацює з "Журавлиною", у тому числі з 2015 року представляє її інтереси в судах усіх інстанцій (приклад 1 та приклад 2).

"Сканія Україна" звернулась до Шевченківського управління поліції ГУ НП в м. Києві із заявою про наявність в діях власника "Журавлини" Олега Політила та Андреаса Пуеккера ознак одразу декількох злочинів – підроблення документів за попередньою змовою групою осіб, введення в оману суду та невиконання його рішення, а також шахрайства. 

Про що йдеться?

У 1999-му "Сканія Україна" та "Журавлина" уклали угоду про майстерню, один з пунктів якої дозволяв "Сканії" негайно розірвати контракт, якщо відбувся продаж (передача) права власності на активи (або значну їх частину) "Журавлини". 

У 2008 році один із співвласників "Журавлини" відчужив свою 50% частку на користь нинішнього єдиного власника компанії. 

Тож у "Сканії" виникло законне право розірвати угоду в односторонньому порядку. 

3 листопада 2016 року "Сканія" неодноразово спрямовувала на "Журавлину" письмове повідомлення про припинення угоди про майстерню.

Вимушена заява

20 липня 2020 року "Журавлина" подала до Господарського суду Київської області черговий "доказ" — копію протоколу про нібито узгодження "Сканією" правочину з відчуження частки у розмірі 50%, підписаного О. Політилом і А. Пуеккером.

"Сканія" підписання такого документу категорично заперечувала та домоглася від суду витребувати його оригінал для проведення експертизи щодо давності створення та підписання Протоколу.

Однак всупереч цьому, представник "Журавлини" надав лише його копію. Такі дії містять в собі ознаки складу правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 382 Кримінального кодексу України, а саме – умисне невиконання ухвали суду.

Суд використав копію протоколу, як доказ, у рішенні, яким 21 вересня 2020-го стягнув зі "Сканії" багатомільйонну суму.

Між тим, є обґрунтовані підозри вважати, що суд було введено в оману, оскільки "Сканія" ніколи не підписувала з "Журавлиною" протокол щодо чого є непрямі докази.

Так, чинна станом на 15 травня 2008 р. редакція Цивільного кодексу передбачала відтиск печатки юридичної особи, як обов’язкового реквізиту під час вчинення правочину.

На Протоколі відтиск печатки відсутній. Чому? Це може пояснюватись тим, що на момент ймовірного створення Протоколу (вперше його копія була надана "Журавлиною" у 2020 році) ані Пуеккер, ані Журавлина, в інтересах і за ініціативою якої ймовірно складався документ, не мали доступу до печатки "Сканія Україна".

Варто зазначити, що "Журавлина" надавала копію Протоколу і в інші судові процеси зі "Сканією", проте одразу після витребування оригіналу – або відмовлялась від позову, або змінювала предмет позовних вимог.

Тому, в діях власника і директора "Журавлини" вбачаються ознаки складу правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, а саме – підроблення Протоколу за попередньою змовою.

Крім того, суд вірогідно вводив в оману і сам тогочасний директор, виклавши свої показання щодо підписання протоколу 15 травня 2008 року. 

Зрештою, якщо згодом у передбаченому законом порядку буде встановлено факт невідповідності часу складання протоколу, зазначеній у ньому даті, будуть обґрунтовані підозри вважати, що мотивом вчинення таких дій було подальше неправомірне заволодіння коштами "Сканії".

Але якщо на якомусь з етапів виявиться, що протокол "втрачено" або "пошкоджено" – це буде абсолютно не дивним. Звісно, ні про яку експертизу у такому разі мови йти не може, проте мотиви "Журавлини" та екс-директора будуть очевидні.

І замість висновків. До лютого цього року кейс "Сканія Vs. Журавлина" виглядав, як історія про нереформоване правосуддя та удар по українському інвестиційному клімату. 

Між тим, нові факти можуть вивести її зі сфери господарських відносин у площину кримінальних правопорушень.

Проте, варто нагадати, що відповідно до Конституції, особа вважається невинуватою доки її вину не буде доведено в законному порядку.