Больше не ФЛП, а наемный работник

Взаємодія підприємства з ФОП чи з фізичними особами за договорами цивільно-правового характеру завжди викликала багато питань у контролюючих органів. 

Зазвичай при наявності таких відносин контролюючі органи вважають, що підприємство приховує трудові відносини з працівником і все закінчується донарахуванням податкових зобов’язань та значними штрафами.

Цікавою особливістю таких спорів є відсутність законодавчо встановлених критеріїв перекваліфікації цивільних правовідносин на трудові.

Тому з метою усунення прогалини в законодавстві 8 лютого уряд схвалив законопроект щодо посилення захисту працівників. 

Особливістю вказаного документу є те, що він встановлює презумпцію наявності трудових відносин. Іншими словами, якщо відносини між підприємством і ФОП відповідають трьом з семи критеріїв, такі відносини є трудовими.

Такими критеріями є:

1) виконання особою роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою за дорученням та під контролем особи, в інтересах якої виконуються роботи;

2) здійснення регулювання процесу праці, що носить постійний характер та не передбачає встановлення особі конкретного визначеного результату за певний період;

3) виконання роботи на визначеному або погодженому з особою, в інтересах якої виконуються роботи, робочому місці з дотриманням встановлених нею правил внутрішнього трудового розпорядку;

4) організація умов праці, зокрема, надання обладнання, інструментів, матеріалів, робочого місця, особою, в інтересах якої виконуються роботи;

5) систематична виплата особі, яка виконує роботу, винагороди;

6) встановлення особою, в інтересах якої виконуються роботи, тривалості робочого часу та часу відпочинку;

7) відшкодування поїздок та інших фінансових витрат, пов’язаних з виконанням роботи, особою, в інтересах якої виконується робота.

Варто відзначити, що деякі критерії є досить широкими в своєму розумінні, а деякі є типовою практикою для господарських або цивільно-правових договорів.

Наприклад, перший критерій можна звести до того, що надання будь-яких послуг, виконання робіт за дорученням і під контролем замовника можна розцінювати як трудові відносини. 

При цьому не зрозуміло, як тлумачити поняття кваліфікації, професії, посади. Чи мають вказані терміни застосовуватись в сукупності чи окремо? Адже будь-яка якісна послуга вимагає відповідної кваліфікації, а в сукупності з дорученням та контролем зі сторони замовника така послуга кваліфікується як трудові відносини.

Також законопроект чомусь не враховує, що надання певних послуг вимагає забезпечення належних умов зі сторони замовника. 

Уявімо, підприємство виділяє кімнату для клінінгової компанії для зберігання обладнання, миючих засобів, тощо. Виділення невеликої кімнати зменшує вартість послуг, адже клінінгова компанія не витрачає кошти на щоденну доставку обладнання на підприємство. 

Здається, що варіант ідеальний для обох сторін. Проте в розумінні запропонованих критеріїв виділення кімнати може стати одним з критеріїв для перекваліфікації на трудові правовідносини.

З приводу відшкодування витрат, то більшість договорів про надання послуг включають в себе компенсаційні положення (проїзд, відрядження, тощо). Наприклад, при наданні юридичних послуг додатково, окрім плати за саму послугу, відшкодовуються всі супутні витрати.

Отже, на простих прикладах можна прийти до висновку, що більшість договорів про надання послуг чи виконання робіт можна кваліфікувати як приховані трудові відносини із відповідними наслідками у вигляді донарахування податкових зобов’язань та штрафних санкцій при перевірці.

І це додаткові ризики бізнес діяльності, які врешті решт відобразяться на вартості продукції чи послуги, яку бізнес виробляє. 

Так при перевірці Держпраці за кожен випадок встановлення допуску працівника до роботи без трудового договору (контракту) може бути нарахований штраф 60 тис.грн. За повторне порушення - вже 180 тис. грн. за кожного "прихованого" працівника.

А при податковій перевірці податкова за неутримані ПДФО та військовий збір може нарахувати штраф в розмірі 25% суми податку, що мала бути сплачена.

Враховуючи зняття мораторію на перевірки зазначені вказані штрафи стають все більше ральними. А тому вказані ризики будуть закладатися у вартість товару чи послуги.

Додатково варто звернути увагу, що при виявленні прихованих трудових відносин законопроект зобов’язує підприємство та працівника укласти трудовий договір. Дане положення є цікавим у світлі його реалізації. 

Зрозуміло, що укладення трудового договору вимагає згоди обох сторін. Але що робити, якщо нововиявлений працівник не має наміру укладати трудовий договір, а планує продовжувати підприємницьку діяльність. Питання залишається відкритим. І кого в такому випадку захищає закон.

Звичайно, ніхто не заперечує, що необхідно боротись з прихованими трудовими відносинами та несплатою податків. В той же час, запровадження заходів боротьби з "оптимізаторами податкового навантаження" має бути продуманим, збалансованим та не допускати підсилення тиску на бізнес середовище. 

А тому нам залишається сподіватись, що при розгляді даного законопроекту Верховна Рада України приділить достатньо уваги та забезпечить баланс між державними та бізнес інтересами.