Реструктуризация долгов "Нафтогаза"
Долги перед "Нафтогазом" достигают 100 млрд грн. Почему проблема не решится путем их списания, погашения из бюджета или рассрочки. (укр)
На фоні збиткової діяльності "Нафтогазу" за перше півріччя 2020 року особливо гостро стоїть питання погашення заборгованості споживачів перед держкомпанією, розмір якої сягнув 100 млрд грн, як за зазначають в НАКу.
Як уже зазначалось, тут є три категорій боржників – підприємства ТКЕ та ТЕЦ, облгази і збутові організації та борги контрагентів перед АТ "Укртрансгаз" до 2020 року.
Зупинюсь на перших двох категоріях, оскільки стикався в своїй роботі саме з ними.
Розв’язати проблему неплатежів пропонується одним із трьох шляхів – списання боргів на законодавчому рівні, погашення боргу державними коштами або розтермінування оплат.
З трьох варіантів, що пропонуються для розв’язання проблеми, жоден не вирішує системних перекосів у житлово-комунальній сфері. Стоїть питання лише короткострокового покращення балансів підприємств.
При цьому немає дискусії навколо створення ринкових механізмів функціонування підприємств комунальної сфери та постачання природного газу для їх рентабельної діяльності та запобігання накопиченню боргів у подальшому.
Заборгованість ТКЕ та ТЕЦ
Проблема несплачених боргів за використаний природний газ існувала фактично з дати створення "Нафтогазу".
Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" був прийнятий у далекому 2005 році.
У 2016 році був ухвалений закон №1730, який передбачав реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ комунальними підприємствами на 60 місяців та списання усіх штрафів та пені.
Як показав час, борги споживачів перед "Нафтогазом" в дійсності лише продовжували зростати. Поточну та розтерміновану заборгованість споживачів НАК був змушений покривати залученими ресурсами під 16-19% річних у гривні або у валютних кредитах із відповідними валютними ризиками.
За даними "Нафтогазу", борги підприємств ТКЕ та ТЕЦ становили 36,8 млрд грн, з них за 2020 рік – 6,6 млрд грн, що особливо дивує.
Незважаючи на падіння світових цін на природний газ за останній рік, ціна на послуги із постачання теплової енергії залишалась незмінною. Незважаючи на позитивну динаміку для підприємств ЖКГ, покращення платіжної дисципліни не відбулось.
При цьому представники ЖКГ заявляють про подальшу необхідність підвищення цін на теплову енергію ледве не втричі.
Одним із пояснень такої ситуації можливо буде скорочення пільг та субсидій на сплату житлово-комунальних послуг у державному бюджеті на 8 млрд грн у зв’язку із пандемією.
Цікавим є факт, що 25-м у списку боржників підприємств ТКЕ та ТЕЦ перед "Нафтогазом" є власна компанія ТОВ "Нафтогаз Тепло". В управлінні цієї компанії знаходяться дві ТЕЦ, передані в управління "Нафтогазу".
Тобто, НАК знайомий із власного досвіду із системними проблемами споживачів газу сфери ЖКГ та не пропонує жодних рішень для розв’язання системних кризових явищ.
За твердженнями самих комунальників, борги виникли внаслідок недосконалості законодавства із регульованими тарифами, а розтермінування заборгованості не лише не послаблює напругу, а й загострює проблему, оскільки боржники змушені виплачувати не лише поточні борги, які накопичуються, але й розтерміновану заборгованість попередніх періодів.
НКРЕКП спільно із профільними міністерствами необхідно розробити програму ефективного функціонування ЖКГ. Її результативність залежить від впровадження сучасних енергоефективних технологій, планування містобудування за сучасними технологіями автономного енергофункціонування.
У різноманітних місцевих громадах прийнято програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства. Вочевидь, більшість програм залишаються декларативними та не реалізовуються через відсутність коштів або безгосподарність місцевої влади.
Однак серед інших факторів зазначається і недостатність і недосконалість законодавчої та нормативної бази, яка не забезпечує правових засад реформування житлово-комунального господарства, взаємовідносин підприємств і організацій галузі та споживачів послуг.
Заборгованість облгазів
Регіональні збутові компанії є афілійованими структурами облгазів та створені для реалізації природного газу населенню.
Списання заборгованості суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, відбулось щодо боргів, накопичених до 2010 року, відповідно до Закону 3319.
Сьогодні вчергове здійснюється спроба обнуління боргів без необхідних заходів для аналізу обставин їх виникнення боргів та запровадження заходів для усунення.
Облази стверджують, що накопичення боргів відбулось внаслідок непродуманої регуляторної політики: тарифи на транспортування були нижчими від собівартості, законодавчі нормативи на використання природного газу споживачами без лічильників були заниженими, а коригуючі сезонні коефіцієнти не використовувались для розрахунку вартості природного газу.
"Нафтогаз", у свою чергу, стверджує, що облгази свідомо вдавались до маніпуляції обсягами споживання природного газу.
У цій ситуації будь-яке списання чи розтермінування боргів без рішення щодо правомірності заяв кожної із сторін є передчасними.
Нещодавно переглянуті НКРЕКП тарифи на транспортування природного газу розподільчими мережами знову ж таки не задовольняють облгази. Варто зауважити, що облгази досі використовують державну власність (розподільчі мережі) безкоштовно.
Таким чином, до належного законодавчого та тарифного регулювання в сфері ЖКГ та постачання природного газу будь-які спроби списання чи розтермінування заборгованості за спожитий природний газ не матимуть системного довгострокового ефекту.
Очевидно, що схожа потреба проводити черговий фінансовий взаємозалік чи амністію носитиме регулярний характер.