Что происходит с безработицей

Майже місяць минув з моменту, коли зупинилося стрімке зростання кількості зареєстрованих безробітних в Україні.

Офіційна статистика тримається на рівні 516 тис і навіть повільно рухається донизу.

Це не означає, що люди більше не втрачають роботу.

Однак кількість працевлаштованих цілком порівнянна з кількістю нових зареєстрованих шукачів, а це вже хороша тенденція.

У центрах зайнятості щотижня реєструються кілька тисяч осіб, стільки ж людей знаходять офіційну роботу. Пів мільйона безробітних – це чимало, особливо зважаючи на приріст 360 тис осіб за час карантину. Однак проблема масової втрати роботи через локдаун набула світових масштабів.

Про перспективи відновлення докарантинної зайнятості говорять експерти Міжнародної організації праці та локальні фахівці в усіх країнах.

Усюди схиляються до думки, що стабілізація на ринку праці та значне уповільнення темпів зростання кількості безробітних залежить у тому числі від державних механізмів підтримки роботодавців та працівників під час кризи.

Неможливо міркувати про зайнятість у відриві від загальної економічної міцності країни, підтримки бізнесу, сприяння інвестиціям у виробництво та галузевої бюджетної допомоги.

Наразі хочу розглянути питання збереження робочих місць через застосування механізмів компенсації роботодавцям. Йдеться про програму допомоги з часткового безробіття на період карантину, щоб працедавці не звільняли людей, а мали можливість виплачувати їм скорочений варіант зарплати.

На початку карантину уряд запровадив цей вид допомоги, який став дієвим механізмом протидії виходу з ринку праці.

Програма допомоги з часткового безробіття має п'ять плюсів.

Універсальність. Уперше про допомогу з часткового безробіття згадується в законі "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2000 року як про один з різновидів матеріальної допомоги.

Більш детально про це йдеться у статті 47 закону "Про зайнятість" у редакції 2013 року, який визначає претендентів та умови надання такої допомоги. Здебільшого це працівники підприємств із закритим циклом виробництва, які отримують виплати в разі простою через виробничі причини.

До слова, для українських реалій ця ситуація поодинока. За 2016-2019 роки загальна сума такого фінансування становила 9,1 млн грн для 2 762 працівників, адже масових простоїв не траплялося. Натомість за 2020 рік такі виплати уже сягнули 40 млн грн для 10,5 тис робітників.

Докорінно змінила ситуацію пандемія: у рамках заходів підтримки підприємців законодавство доповнили, розширивши коло отримувачів на період карантину.

Допомогою можуть скористатися середній та малий бізнес, мікропідприємці, які мають найманих працівників або працюють без залучення інших людей. Це єдина програма державної підтримки, яка має таке широке коло бенефіціарів.

Збереження робочих місць. На потреби програми уряд виділив з фонду боротьби з COVID-19 4,7 млрд грн. Наразі профінансовано 1 636,4 млн грн. Роботодавці подали до центрів зайнятості понад 208 тис пакетів документів, 182 тис з них надійшли від самозайнятих осіб.

Таким чином збережено трудову діяльність 345 тис людей, з яких понад 167 тис ФОП. Програма стала механізмом стримування виходу з офіційного ринку праці для тисяч людей, у тому числі вузькокваліфікованих фахівців.[BANNER1]

Швидке відновлення ділової активності після завершення карантину. Підтримка спрямована на фінансування витрат підприємств на оплату праці працівників у разі втрати ними частини зарплати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням або скороченням діяльності без припинення трудових відносин.

Тобто програма дає змогу поставити бізнес на паузу і зберігає ресурси, у тому числі трудові, для швидшого відновлення після зняття всіх карантинних обмежень замість необхідності повністю ліквідовувати підприємство.

Для людей це спосіб перечекати, можливість відновити власну реалізацію, а не тікати у часто менш кваліфіковані та низькооплачувані галузі. Складно сказати, чи було б доступним для підприємців тривале оплачуване збереження працівників в умовах відсутності прибутків без втручання держави.

Зростання довіри до держави. Традиційно владу критикують за недосконалість механізмів реалізації ініціатив. Так було і з програмою підтримки з часткового безробіття. Її кілька разів вдосконалювали – зокрема, додали до переліку отримувачів допомоги ФОП без найманих працівників.

Зараз допомога з часткового безробіття – це прозорі щомісячні виплати, які для багатьох працівників та підприємців стали єдиним джерелом доходу. У ці скрутні часи люди відчули, що на державу можна покластися. Дія програми передбачена на період карантину та 30 днів після його завершення.

Підвищення важливості офіційного працевлаштування. Під дію програми підпадають громадяни, які належать до офіційно працевлаштованих або тих, хто ретельно сплачує податки як самозайнятий. Звернутися за допомогою може кожен, хто має офіційні трудові відносини з державою.

Збереження робочих місць та швидше повернення безробітних до трудової діяльності мають для країни вкрай важливе значення. Зараз майже 430 тис осіб отримують державну допомогу у зв'язку з втратою роботи без урахування учасників програми допомоги з часткового безробіття.

За час карантину центри зайнятості працевлаштували понад 200 тис людей, тому активна робота із збереження робочих місць і створення нових – у пріоритеті для відновлення нормального функціонування ринку праці.