Кто на рынке главный: клиент или поставщик газа?

Напередодні відкриття ринку газу для населення загострилися дискусії: чи потрібно це робити вже з 1 липня. Це потрібно було робити ще "вчора", але ніколи не пізно почати робити правильну справу, гірше відкладати її на "завтра" та не зробити ніколи.

Покладення публічних спеціальних обов’язків (ПСО) було важливим на початковому етапі реформи ринку газу в 2015-2017 роках, коли потрібно було відпрацювати нові для всіх ринкові механізми та вирівняти цінові шоки. 

Він був своєрідним містком між адміністративним та вільним ринком. Зараз до нового формату взаємодії готові і люди, і газові компанії.

Парадигма відносин між постачальником та клієнтом має нарешті змінитися. Клієнт має перетворитися з "об'єкту" без права голосу на повноправного учасника ринку. 

Тоді у нього буде стимул розібратися в системі рахунків, зрозуміти свою відповідальність за споживання та своєчасну оплату і шукати постачальника, який запропонує йому найкращі умови співпраці. 

І в цій історії для багатьох головним фактором буде не лише ціна, а й належний сервіс та маркетингові пропозиції. Енергоефективність нарешті отримає шанс "вийти з тіні", оскільки клієнт замислиться над реальною економією. 

Хтось навіть вирахує, що споживати газ дешевше, ніж електроенергію (в перерахунку на енергетичні одиниці це дійсно так) і лібералізація роздрібного ринку газу та в перспективі електроенергії — допоможе в природний конкурентний спосіб збалансувати споживання енергоресурсів.

Поки діє ПСО, конкуренція між постачальниками відсутня і у людей при наявності права вибору фактично не було потреби у виборі, а відсутність попиту на вибір не стимулює виникнення пропозиції для вибору. 

Замкнене коло, яке настав час розірвати. Сьогодні необхідність боротися за клієнта зрозуміли всі, включно з гравцями, які проти відкриття ринку. 

Усвідомлення невідворотності змін зробило газопостачання найпрогресивнішою серед інших комунальних послуг. З'явилося чимало онлайн сервісів.

Багато процесів уже перебудовані таким чином, що людям зручно взаємодіяти з постачальниками. 

Наприклад, газопостачальна компанія "Нафтогаз України" працює над тим, аби клієнту не було потреби виділяти окремий час на відвідування сервісних центрів – послуги, пов’язані з постачанням газу (не плутати з розподілом), можна буде отримати у найближчому відділенні банку чи поштового зв’язку, куди люди йдуть в інших справах.

А кінцева мета – повна цифровізація, коли будь-яка послуга надаватиметься онлайн. Газові компанії вже зараз дбають про скорочення відтоку клієнтів, який прогнозовано відбудеться після відкриття ринку газу.

Отже, знімати обмеження в роботі ринку газу для населення потрібно. Аби відкрити його "в правильний спосіб", всім сторонам потрібно згуртуватися навколо ключових дій:

Оновити процедуру зміни постачальника газу: борги не повинні бути причиною "поневолення" клієнта.

Провести конкурс та обрати постачальника останньої надії (ПОН), який гарантує наявність газу в помешканнях тим, хто залишиться без постачальника.

Змінити підходи до роботи з боржниками: відключення від газопостачання має стати останнім способом стягнути борг. Постачальник має спілкуватися з клієнтом, надати сервіси для зручної оплати, якщо це не діє — звертатися до суду. 

У безвихідній ситуації компанія може відмовитися від співпраці з клієнтом та передати його постачальнику останньої надії. Але відключати газ – неприпустимо в цивілізованих правилах взаємодії постачальника та клієнта.

Забезпечити незалежність підприємств, що займаються розподілом газу. Облгази мають бути рівновіддалені від усіх постачальників газу по факту, а не на папері. Основне завдання облгазу – забезпечувати доставку ресурсу та стежити за безпекою цього процесу.

Зараз запуск ринку залежить від активності Уряду та Регулятора, які розробили план підготовки до відміни ПСО, проте діють з обережністю. 

Постачальники свою "домашню роботу" виконали, а українські споживачі, як на мене, давно "заслужили" бути переведеними у статус "клієнта".