От ненависти до любви: какое будущее у зеленой энергетики в Украине

Українська енергетика переживає не найкращі часи: новий ринок електроенергетики так і не вдалося запустити, вірус наносить удар за ударом, попит на енергоресурси падає, ціни на нафту в мінусі.

Такий мікс факторів спричинив безпрецедентну турбулентність. Але якщо почитати більшість статей на тему, то винуватець єдиний і беззаперечний – зелена енергетика, яка наразі займає лише близько 5% генерації.

Часто звучить теза, що всі проблеми тому, що на ринку ВДЕ переважає ДТЕК. Однак український ринок ВДЕ – це великий пул іноземних інвесторів, більшість з яких запустили свої перші станції в Україні в 2019 році або ще добудовують їх, тому поки маловідомі за межами сектору відновлювальної енергетики.

Розрахунки показують, що частка іноземних інвесторів у встановленій потужності ВДЕ електростанцій влітку 2020 року складе більше 30%. Це майже в два рази перевищить частку ДТЕК. Обсяг відповідних іноземних інвестицій досягне 2,5 млрд євро.

Звинувачувати когось одного набагато легше, ніж вирішувати проблему комплексно –  перезапускати ринок електроенергетики, запускати ринок допоміжних послуг, створювати реальну конкуренцію, встановлювати адекватні тарифи.

Чиновники для вирішення проблем з тарифами взяли на озброєння безвідмовний інструмент популістів: "Знизити тарифи на все і негайно".

Але знижувати  збираються і так гіперсубсидовані тарифи для населення, які нижчі, ніж у Вірменії чи Молдові (див. графік 1).

Для вирішення кризи в енергетиці треба копати набагато глибше, приймати свідомі рішення та брати відповідальність за їх наслідки.

Однак твердження про "жадібних інвесторів", які прийшли на "найвищий в Європі зелений тариф", "зайшло" енергетичній спільноті настільки добре, що під його прикриттям головні проблеми можуть так і залишитися без вирішення.

Графік 1. Порівняння цін для населення та для бізнесу в Україні та інших країнах, яка демонструє суттєво занижені тарифи на електроенергію

Конфлікт поколінь

Серед основних причин агресії до зеленої енергетики –  опір старої генерації, яка не хоче примиритися з переходом  до нових чистих конкурентних технологій.

Хоча зелена енергетика вже має сенс не тільки через екологію, а й через економічні перспективи.

Собівартість нових проектів відновлюваної енергетики вже нижча, ніж нових вугільних чи атомних проектів.

Для наочності можна погратись в цьому олайн калькуляторі собівартості енергетичних проектів https://cel.com.ua/tools/lcoecalculator/, який враховує  вартість капіталу, податок на викиди СО2, капітальні та операційні витрати, тривалість проекту тощо.

Зауважу, що собівартість (LCOE) – це поняття динамічне, воно змінюється кожного року, оскільки змінюються і технології.

Особливо динамічно це відбувається у сфері відновлюваної енергетики, де технології кожного року дешевшають.

"Зелена" генерація: рецепти одужання енергосистеми

Так, зараз в Україні атомна генерація дійсно найдешевша (якщо не брати до уваги вартість утилізації атомних відходів та процес виведення з експлуатації).

Проте, більшість блоків нашої атомки вже пережили свої життєві цикли, і деяким залишилось ще 5-10 років. І що далі?

Будувати нову атомну генерацію дорожче, ніж нову зелену. Не кажучи про те, що виведення атомки з експлуатації – займає десятки років та мільярди доларів.

Свіжий приклад зі Швейцарії, яка наприкінці 2019 року почала виведення з експлуатації Мюлеберської станції – цей процес триватиме 15 років, коштуватиме 3 мільярди доларів та згенерує близько 200 тисяч тонн радіоактивних відходів.    

Про діючу атомну генерацію варто піклуватись, це питання енергетичної безпеки. На нашому Енергоатомі вже дуже багато боргів, і він обмежений у нормальній роботі на ринку.

Але шляхи вирішення проблеми – не у запереченні необхідності зеленої генерації, а у конструктивній співпраці –  плануванні подальшої роботи атомки з урахуванням збільшення частки зеленої генерації.

Більшість європейських країн вже пережила так звані "перехідні енергетичні етапи", коли змінювався генеруючий баланс системи.

Наприклад, у Німеччині та Данії збільшення частки зеленої енергетики привело до того, що атомна та вугільна генерація були посунуті з ринку, а ціни на електроенергію впали.

Чому? По-перше, нова зелена енергетика дешевше нової більш дорогої іншої генерації. По-друге, зелена енергетика чи не єдина, яка може забезпечити конкуренцію на ринку та, відповідно, знизити ціни.

Для порівняння, в Україні є одна атомна компанія (яка керує 4–ма атомними станціями) та близько 600 компаній з "зеленої" енергетики.

Зелений тариф іде у минуле

Якщо ж собівартість проектів з зеленої енергетики така дешева – навіщо нам тоді зелені тарифи? І чому "зеленка" не бере участь у ринку, як всі інші?

Зелені тарифи дійсно необхідні були на старті зеленої енергетики, коли собівартість проектів була високою.

Пропонуючи привабливі тарифи, країнам по всьому світу вдалося запустити "зелену генерацію".

Україна з 2009 року також встановила у себе "зелені" тарифи, на початку вони дійсно було трохи неадекватні, так звані "клюєвські" тарифи, але згодом вони вийшли на адекватне співвідношення із собівартістю самих проектів.

Якщо ж порівнювати наші тарифи з європейськими, то важливо і справедливо робити таке порівняння у прив’язці до фінансових умов будівництва та експлуатації станцій (ставка та строк кредитів, термін дії угод на викуп електроенергії).

В Європі будувати проекти дешевше – відповідно, там і тарифи трохи нижчі (див. графік 2).

Графік 2. Співвідношення фінансових умов проектів зеленої енергетики в Україні та Європі та відповідні тарифи

Але система тарифів відживає. Світова тенденція зараз – стрімке зниження собівартості зелених проектів та перехід на конкурентні аукціони. Це ж має відбутися і в Україні вже цього року.

Участь зеленої енергетики в ринку – це питання часу та доступності дешевого капіталу.

По світу вже часто можна спостерігати прямі договори між генерацією та споживачем (corporate PPAs, merchant direct agreements).

Такі договори мають місце у країнах з низькими ставками кредитування, які, по суті, і роблять проекти з зеленої енергетики дешевшими, на додаток до постійного здешевшання технологій.

Світовий досвід демонструє, що зелені технології впевнено рухаються до того, щоб стати лідерами у світовому енергетичному міксі.

У глобальному сенсі – це питання часу, в Україні – часу та свідомого, професійного управління енергетичним сектором.