Хозяйствование по-новому, или Как климатический кризис меняет экономику

За нанесення шкоди довкіллю відповідальні значною мірою багаті країни та великі підприємства.

Активне використання видобувного палива на енергетичні, транспортні та виробничі потреби, руйнування природи заради відкритих шахт і кар’єрів, агрохолдинги з тисячними поголів’ями великої рогатої худоби – це все фактори величезних обсягів вуглець, що спричиняє глобальне потепління і зміни клімату.

Ці процеси нарощуються, тому що маркетологи пропагують консумеризм (політику невгамовного споживання), виробництва нарощуються, а ті, хто володіє цим, хочуть збагачуватись ще і ще.

Кліматичні ж наслідки б’ють найсильніше по бідних країнах тропічного та екваторіального поясу. У 2018 році вже понад 60 мільйонів людей зазнали наслідків екстремальної погоди та зміни клімату.

До прикладу, Мозамбік, Малаві та Зімбабве були спустошені циклоном Айдай, а урагани Флоренція та Майкл нанесли шкоду економіці США на суму 24 млрд доларів, повідомляє Всесвітня метеорологічна організація.

На думку експертів ВООЗ, що під час пандемії коронавірусу через карантин та обмежувальні заходи людство проходить своєрідне "навчання" перед кліматичною кризою. Починає усвідомлювати необхідність суспільної солідарності, боротьби з кліматичними ризиками та важливість ефективної і забезпечення системи охорони здоров'я.

Кліматична криза у недалекому майбутньому призведе до щорічної смерті сотень тисяч людей від стихійних катаклізмів і їх наслідків. Постраждають малозабезпечені жителі великих міст і в цілому великі міста.

Що ж відбувається зараз?

В умовах кризи виробництва призупинились, однак не всі в умовах того ж карантину в однакових умовах.

"Я бачу велику несправедливість вже зараз в тому, як будуть розподілятись кошти після пандемії. Чому МакДональдс працює і там можна купити каву в паперовому стаканчику, а у  невеликому кіоску – не можна?

Чому Епіцентр працює, а невеликим будівельним магазинам заборонено? Чому влада надає преференції великому бізнесу, корпораціям, а  маленькі бізнеси мають виживати? Це типова проблема не лише в Україні, а й в світі", – каже Інна Дацюк, спеціалістка із залучення людей 350.org  в регіоні CЄКЦА.

Проведення карантинних заходів для уповільнення темпів зараження призводить до погіршення життя мільйонів людей, які втрачають роботу, доходи, ризикують отримати гірші можливості по оплаті праці. При цьому люди часто мають додаткові зобов’язання фінансового характеру –  іпотеки, борги за споживчими кредитами.

Під загрозою – 24 мільйони робочих місць

Міжнародна організація праці прогнозує, що через пандемію коронавірусу в усьому світі може бути втрачено понад 24 мільйони робочих місць, що зробило б це найгіршою економічною кризою після Великої рецесії 1930-х років.

Виходом буде створення такої ж кількості нових робочих місць, але вже в нових галузях, які будуть частиною циркулярної економіки, тобто такої, яка не шкодитиме довкілля і дотримуватиметься "зелених" принципів.

Кліматичні активісти наголошують на тому, що вихід з кризи має супроводжуватись зовсім іншими підходами, ніж діють зараз. Ці підходи називають принципами справедливого відновлення, і вони передбачають відсутність преференцій для "сильних цього світу", а посилену турботу щодо найменш захищених категорій.

"Уряди готові покласти на стіл тисячі мільярдів доларів, щоб зупинити майбутню рецесію. Ці гроші повинні надаватися насамперед людям, які потребують, тих, хто втратив чи ризикує втратити роботу, та фінансувати універсальний доступ до охорони здоров’я. Решта повинні фінансувати амбітні політики, які створюють робочі місця у стійких та чистих секторах.

Гроші громади, платників податків повинні витрачатися на справедливе відновлення, а не на більше подач на корпоративні лобі. За жодних обставин державні кошти не можуть використовуватися для відновлення забруднюючих галузей", - наголошують еко активісти.

Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства у лютому, перед початком світової пандемії була презентована "Економічна стратегія: зростання через інвестиції". Головна її мета в економічній сфері – забезпечити громадян легальною роботою з гідною оплатою праці та створити умови для успішного власного бізнесу.

Для цього Уряд ставить перед собою амбітні цілі: за 5 років збільшити ВВП країни на 40%, створити понад 1 млн робочих місць і залучити 50 млрд дол США прямих іноземних інвестицій. Така мета є неамбітною, адже тоді наш ВВП буде відповідати ВВП Вірменії чи Азербайджану за даними МВФ (2018), а не ВВП країн ЄС, до прикладу.

Також з цієї програми не до кінця зрозуміло, які конкретно заходи створять фінансовий добробут та дадуть економічний захист звичайним громадянам, їх сім’ям та малому підприємництву.  На даний час розмір оплати праці, пенсійної допомоги та розмір прожиткового мінімуму ставить нас в один ряд із найбіднішими державами світу.

Як це виглядає на практиці

Тема справедливого відновлення – фундамент Зеленого нового курсу, умовної дорожньої карти реформ задля подолання кліматичної кризи та соціальної несправедливості, адаптована під кожну країну. Для його імплементації кожній країні потрібно розробити законодавчу базу та відповідні стратегічні документи.

Зелений новий курс ЄС – це пакет законодавства та дорожні карти по його реалізації,  опубліковані Європейською Комісією 11 грудня 2019 року. Мета його – Європа "перший у світі кліматично нейтральний континент до 2050 року", який у той же час реалізує стратегію зростання економіки, побудови справедливого та процвітаючого суспільства через сучасне економічно ефективне і конкурентоспроможне господарство.

Зараз Новий зелений курс уже імплементовується – на чому постійно  акцентує увагу очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. За оцінками експертів, реалізація Нового зеленого курсу в ЄС коштуватиме 1 трлн євро.

Саме стільки коштів було інвестовано десятьма найбільшими світовими банками у компанії, що видобувають викопне паливо за 2015-2019 роки. Вдвічі більше Європейський Союз планує виділити на відновлення економіки після пандемії, хоча кліматичні цілі Нового зеленого курсу до 2030 року залишає незмінними і не скасовує їх фінансування.

В США просуванням тез та необхідності імплементації "Зеленого нового курсу" займається Демократична партія. В рамках американського та європейського "Зеленого нового курсу" передбачаються такі заходи:

– швидка декарбонізація енергетики та перехід на використання поновлюваних джерел енергії;

– реконструкція транспортної інфраструктури, розширення виробництва електромобілів, розширення залізничного транспорту та швидкісних потягів, розвиток громадського транспорту;

– модернізація всіх існуючих будівель у країні для підвищення енергоефективності та заміщення викопного палива;

– реформа сільського господарства, спрямована на скорочення викидів парникових газів та підтримку фермерського виробництва здорової їжі;

– створення нових робочих місць та зміцнення соціальних гарантій для працівників, включно з медичним обслуговуванням, оплачуваними відпустками та гідними заробітними платами.

Для мінімізації кліматичних ризиків для пересічних громадян ці документи пропонують створити механізм справедливого переходу, включно з Фондом справедливого переходу, щоб зосередити увагу на регіонах та секторах, які найбільше постраждали від переходу.

Це, наприклад, означає організувати програми перекваліфікації та професійного зростання для працівників, які були зайняті у видобувній галузі.

Логіка спрощено наступна: не дотувати видобувну галузь, вона скорочує обсяги, звільняє працівників, їх підтримують фінансово спецфонди і перенавчають, аби вони могли працювати в "кліматично нейтральних" галузях. Наприклад, газовик чи нафтовик переорієнтовується на альтернативну енергетику. Кошти беруться з тих, які не були спрямовані на дотування видобувної галузі.

З іншого боку, соціальне відновлення передбачає активну підтримку малого і середнього бізнесу за рахунок грантів і "зелених" кредитів із спеціальних програм. В ЄС вже розроблена концепція окремої структури, яка буде цим займатись – GPW, або Зелена громадська робота.

Пакети фінансового стимулювання повинні в першу чергу створюватися для людей, не для корпорацій. Звичайно, вже вжиті соціально-економічні заходи в Україні важко порівнювати, наприклад, з пакетом заходів з фінансової підтримки малого і середнього бізнесу США в розмірі майже  500 млрд доларів від 21 квітня або 45 млрд євро у Франції найманим працівникам і 300 млрд євро малому і середньому бізнесу ; або 500 млрд євро в Німеччині.

ЄС надає фінансову допомогу Україні в розмірі 1 млрд 200 млн євро на умовах співпраці з МВФ, але ми маємо і самі думати, як міцно триматись на ногах під час кризи і після неї.

Третій напрямок – залучення пересічних громадян до інвестиційних та "зелених" програм, що матиме наслідком перехід до кліматично безпечних рішень (наприклад, енерго кооперативи на основі відновлювальної енергії), а також в перспективі – постійний прибуток.

9 квітня ми надіслали Прем’єр Міністрові України листа, підписаного більш як 490-ма громадськими організаціями, профспілками, молодіжними рухами про необхідність врахування принципів справедливого відновлення економіки як виходу з економічної, соціальної, кліматичної кризи. Побачимо, чи відреагує та дослухається уряд до означених потреб. 

Серед них забезпечення доступної та безкоштовної медицини для всіх категорій населення під час пандемії (як до речі, передбачає Закон України "Про захист від інфекційних хвороб"), фінансової підтримки малого та середнього підприємництва, а не виробництв, які забруднюють довкілля та збагачують виключно кількох олігархів, припинення дії так званих "антикризових" рішень, які знекровлюють місцеві бюджети в містах України та змушують працівників органів місцевого самоврядування йти у відпустки за свій рахунок.

Антикризові заходи в першу чергу мають бути соціально справедливими. Інакше не уникнути голодних бунтів та масштабних соціальних протестів.

Коли це запрацює в Україні?

Фактично декларативно Україна підтримує Новий зелений курс і позиції справедливого відновлення відповідно.

Зокрема, у січні 2020 року Міністерство енергетики та захисту довкілля на чолі з тодішнім міністром Олексієм Оржелем, представили концепцію Зеленого енергетичного переходу України (Ukraine Green Deal).

Проте громадськість розкритикувала її за неамбітність – кліматична нейтральність до 2070 року (в ЄС до 2050 року) та лише 40% відновлюваних джерел до 2050 року (в ЄС 100% до 2050 року).

Протягом 2018 та 2019 року сім міст України оголосили про перехід на 100% енергії з відновлюваних джерел до 2050 року і все, що їм  потрібно, щоб рухатись далі – це політична воля та стратегія держави, економічні стимули для розвитку чистої енергетики, сприятливий клімат для інвесторів (стабільність законодавства, відсутність корупції та дотримання принципу верховенства права у судах та державних органах, завершене реформування енергетичного ринку).

Зараз уже зрозуміло, що зміни мають бути комплексними, наскрізними та системними. Перехід на 100% енергії з відновлюваних джерел до 2050 року та закриття всіх вугільних, газових та атомних електростанцій - це один із дванадцяти ключових напрямів трансформації суспільства, економіки та споживання у рамках Нового зеленого курсу. Іншими є:

1) Кліматична нейтральність України до 2050 – нуль викидів CO2.

2) Трансформація традиційної економіки у циркулярну зі сталим споживанням ресурсів. Нуль відходів.

3) Мале та середнє підприємництво – основа економіки.

4) Енергоефективне та доступне житло, адаптоване до зміни клімату.

5) Нуль забруднення довкілля токсичними речовинами – чисте повітря, вода, ґрунти.

6) Відновлення та збереження природних екосистем і біорізноманіття.

7) "Від ферми до столу" – локальна, здорова та екологічна продовольча система.

8) Стала та розумна мобільність – зміна транспортної філософії та системи.

9) Доступна освіта та наука, що забезпечують реалізацію Нового зеленого курсу.

10) Доступна та справедлива охорона здоров’я.

11) Правова система на боці довкілля, соціальної та гендерної справедливості. Права та обов’язки однаково рівні.

Для його фактичного втілення потрібна всеохопна і напружена законотворча та реформаторська робота, яка стосуватиметься фактично всіх сфер життя та господарювання країни від національного до локального рівня.

Однак, в країні, яка успадкувала від СРСР безліч промислових гігантів, а українські олігархи побудували свої статки переважно на енергоносіях на видобувних і переробних галузях, навряд варто сподіватись на легкий і швидкий перехід до "зелених" позицій.

Але якщо Україна хоче зберегти конкурентоздатність економіки, захистити своїх виробників, експортерів та громадян та отримувати кошти від Європейського Союзу на реформування цілих секторів економіки,  вона повинна адаптувати свою стратегію для досягнення значно вищих цілей Нового Зеленого курсу, ніж ті, що на даний час передбачені у законодавстві.