Жесткие реалии поствирусного мира

Мені здається, що важливість дискусії щодо загрози коронавірусу для здоров’я  поступово переходить на другий план.

Заяви політиків і експертів стосовно походження, небезпеки і перспектив розвитку пандемії діаметрально протилежні: від змови глобального тіньового уряду   до однієї з найбільших пандемічних загроз людству в останні десятиріччя.

Від себе можу додати лише, що наразі людські втрати від COVID-19 в найбільш постраждалій Італії в рази менше тих, що були спричинені звичайним грипом в попередні роки.

Китай вже активно досягає своїх цілей по глобальному збільшенню свого впливу, а рейтинг Трампа у результаті "героїчних дій" по боротьбі з коронавірусом підскочив до найвищого за все президентство.

Ніхто не відміняв принципу "кому вигідно", і кожний може зробити висновки сам.

Поки беззаперечне одне: вплив вірусу на життя і здоров’я переважної більшості людей і суспільства буде непомірно менший, ніж результати дій урядів і інституцій щодо введення обмежень, карантинів і заборон для його стримання.

З цього приводу є дуже гарна стаття автора бестселера "HomoSapiens" футуролога і історика Хараре.

Він дуже гарно оцінює ризики та можливості поточної кризи для глобалізації і структуруванні відносин у суспільстві.

У цьому контексті вже зараз можна подивитися на декілька закономірностей, які легко підтверджуються статистикою.

Що чекає світ після коронавірусу

Перше: чим вразливіше ситуація правлячої коаліції/уряду і економіка в країні, тим охоче та ширше вводяться обмеження.

Причина для цього зрозуміла: на епідемії та інші надзвичайні ситуації легко списати невиконання передвиборчих обіцянок.

Крім того можна скориставшись нагодою провести рішення, які в звичайній ситуації викликали б обурення суспільства і громадське протистояння.

Всім зрозуміло, що Україна зараз чудово вписується в цю парадигму.

Друге: професіоналізм чиновників. Чим його менше і чим більше популізму, тим більш спірні засоби застосовуються.

Прем’єр Великої Британії Джонсон тримався одним з останніх по введенню обмежень. Утім, зверніть увагу, вони не торкнулись громадського транспорту, проте призупинені всі релігійні зібрання (крім поховань) .

В Україні зроблено з точністю навпаки. При всій повазі до конфесійних переконань наших співвітчизників, я думаю, що тут можна роздивитись дійсну турботу і бачення ситуації на перспективу з одного боку, і бажання не втратити рейтинг, щоб залишитися на своїх посадах – з іншого.

Третє: рівень підготовки державної системи реагування на надзвичайні ситуації. З нашою країною, на жаль, все зрозуміло.

Перефразовуючи відомий серіал: "рівень готовності країни до надзвичайних ситуацій визначається не наявністю МНС та жорсткістю обмежень дій громадян при їх виникненні, а відпрацьованою взаємодією мережі державних органів з запобігання та мінімізації їх наслідків".

Можна писати дуже багато, але сухий залишок: у цій сфері пересічний українець, як і в більшості інших питань, які є функцією держави, має турбуватися про себе і своїх близьких сам.

Левіафан Гоббса української державності набагато краще засвоїв силові функції і покарання, ніж спроможний до організації та заохочення.  

Тож маємо те, що маємо. Ніхто зараз не може сказати точно, скільки триватимуть обмеження і яку шкоду вони завдадуть світовій економіці.

Прогнози економістів щодо розвитку ситуації на рік уперед мають малу ціну: в умовах високої невизначеності та волатильності похибка перевищує припустимі погрішності. Тому грамотні економісти страхуються і пропонують принаймні три сценарії поведінки економіки L-, W-, U- . 

Дуже песимістичні прогнози дають статистики ОЕCD, песимістичні – МВФ,а критики сучасного "капіталістичного порядку" взагалі лякають вертикальним падінням і затяжною "новою великою депресією". 

Час покаже: хто був правий. Питання, що робити бізнесу. Я вважаю, що основним має бути розуміння, що кожна криза розчищає простір для зростання.

Як у природі: слабкі відходять і стають добривом для більш динамічного розвитку сильних.

Питання – як стати не жертвою, а переможцем. З цього приводу багато рекомендацій консультантів і гарних прикладів компаній-лідерів.

Вони базуються на розумінні, що: а) ситуація обов’язково виправиться, б) коли – ми не знаємо, в) треба бути готовим до тривалого спаду, г) надзвичайно важливо зберегти критично-важливий елемент бізнесу (в розвинених компаніях – це ключові співробітники і клієнти), д) бути готовим до відновлення зростання, утім не зробити фальстарт.

Є й інші моменти, якими зможуть скористатися великі і впливові бізнеси: наприклад, не платити мільярдні борги державі, як ДТЕК в Україні, або отримати прямі субвенції від уряду, як у США, які виділяють для цього 500 мільярдів доларів. 

Але це не про малих і середніх у нас в країні. Їм треба готуватися до стрибків курсу гривні, тимчасового спаду попиту, політичної нестабільності... 

Попередні кризи минули, мине і ця. У своїй роботі ми бачимо, що інтерес іноземних інвесторів до якісних українських компаній зберігається.

Девальвація національної валюти, яка виглядає неминучою, збільшить прибутковість експорто-орієнтованих бізнесів.

Унаслідок поточної кризи у середньо- і довгостроковому горизонті ІТ-сегмент отримає потужний поштовх у світі і в Україні.  Згодом відновиться і внутрішній попит.

У цьому сегменті у нас є клієнти, які приготувалися до стрибку і зроблять це після паузи.

Треба дивитися у майбутнє  і пам’ятати принцип Стокдейла...