В чем логика "земельного Зазеркалья" в отношении иностранцев

Культовий вестерн 60-х "Чудова сімка" був однією з улюблених стрічок мого батька. В епоху двох телевізійних каналів та жорсткої цензури, "західні" блокбастери не часто проривалися в СРСР.

Боротьба за справедливість та перемога "добра над злом" були близькі тодішнім 20-ти річним ще більше, ніж нинішнім.

Крім екшена і симпатичних акторів, в пам'яті залишились філософські вислови героїв "Сімки".

Одна з них "Техас мають грабувати техасці", як на мене, вкрай актуальна для сучасної України.

"Гаряча" дискусія навколо заборони продажу землі іноземцям черговий раз підтверджує тезу, яка все чіткіше карбується через всю новітню історію нашої країни.

Майже три десятиріччя, хоч влада і агітувала за залучення іноземних інвестицій, їх запрошували у якості "буратінок", яких можна "постругати".

Насправді головною метою функціонерів і силовиків у 90-х була конвертація влади у власний капітал.

На більш пізніх етапах використання влади стало потужним левереджем для конкурентної боротьби. Земля це лише один з останніх прикладів...

Всі розуміють, що заборона іноземцям купувати землю не працюватиме. Знайдеться низка юридичних механізмів і структур в Україні та за її межами, щоб це обійти.

Зате буде багато роботи у контролюючих органів всіх напрямків, від контррозвідників до екологів, охочих "виявити порушників".

У результаті всі гарно зароблять: юристи, інвестбанкіри, "перевіряючі" та "вирішувачі".

Питання тільки одне, хто оплатить ці рахунки. Щоб вам не казали – платниками цього "податку" стануть власники земельних паїв.

Коли я читаю, що 70% українців проти продажу землі іноземцям, згадую тезу лідера жовтневого перевороту в Росії: "Захопити пошту, телеграф, телефон" та Геббельса з "Дайте мені засоби масової інформації...".

Рахуймо разом. В країні близько 7 мільйонів пайовиків. За визначенням, вони зацікавлені лише у збільшенні кількості та платоспроможності покупців. Плюс 29 млн міського населення мають бути або нейтральні (якщо не під впливом пропаганди), або потенційно зацікавлені у притоці в країну довгострокового іноземного капіталу.

А у тому, щоб якомога дорожче оцінити/продати/здавати в оренду 11 мільйонів гектарів сільгоспземель державної і комунальної власності, зацікавлена переважна більшість пересічних українців. Ну ніяк арифметика не сходиться...

Для кого ж іноземці становлять ризик? Зрозуміло, для тих, хто сам планує цю землю викупити (не виключено, щоб потім іноземцям й перепродати).

Важко не погодитись, що деякі аграрії самі хотіли б купити землю. "Великі" і "маленькі". Так, вони цю землю обробляють, створюють додаткову вартість і робочі місця, і платять податки.

Чи є їхнє прагнення викупити землю дешевше (внаслідок відсутності іноземців) більш вагомим ніж право власників (пайовиків і держави) продати землю дорожче? З точки зору політичної кон'юнктури – так. У аграріїв є асоціації, лобісти, ЗМІ і гроші. У пайовиків всього цього немає. А чиновники державну землю продавати й не хочуть: таким ресурсом "приємно" управляти.

Втім, всім, "хто у ринку", відомо, що окрім аграріїв на землю націлилися закумульовані всіма можливими правдами, а часто й неправдами, місцеві українські капітали.

Колишні та чинні "судді-колядувальщики", "діамантові прокурори", "прозорі податківці", місцеві та центральні "ефективні управлінці" будуть в перших рядах покупців.

У приватних розмовах з багатьма дрібними фермерами про це відверто говорять.

І готуються до можливих складних часів: одне, це мати справу з 40-50 пайщиками – односелецями, друга – з феодалом, який має всі важелі влади і сили.

Те, що в 90-і роки в нашу країну, з іноземних, заходив переважно російський капітал мало багато стратегічних наслідків.

Включно відтермінування членства в НАТО та врешті війну на Сході країни. А ті міжнародні інвестори, які наважились зайти не в ОВДП чи євробонди, а у великі підприємства, мають, як "Арселор Міттал", "задоволення" від "піклування контролерів від держави".

Чому "Мотор Січ" після довгих митарств опинився у незрозумілих китайців, "Антонов" потроху затухає, а "Південне" вже всі і забули?

Тому що "Боїнг", "Брітіш аероспейс" і "Дженерал електрік" ні за що на світі не були готові повторити долю індусів.

А в посольствах їхніх країн в Україні працювали і працюють грамотні дипломати і розвідники, які не носять рожевих окулярів.

На відміну від багатьох виснажених і переоцінених активів, які виставляються на приватизаційний продаж державою, не зустрічаючи великого попиту "стратегічних іноземців", українська земля ще потенційно цікава інвесторам.

Утім не виключено, що ціна на аграрні активи є зараз на черговому циклічному максимумі.

В останні роки розгортається цікавий довгостроковий тренд на ринках аграрних сировинних товарів. Ціни на продукцію рухаються у бокововому тренді з тенденцією до спадаючої корекції.

І це – попри "друкування" грошей по всьому світу. Тисне зростаюча пропозиція агротоварів, спричинена розвитком технологій (у тому числі й ІТ), та нові підходи до харчування.

Історії про дефіцит продовольства та брак орних земель вже не продаються. Достатньо подивитись на ринкову капіталізацію українських флагманів-аграріїв: "Астарти", "Кернела", "МХП", щоб зрозуміти, що щось відбувається.

Будемо сподіватися, що Україна в черговий раз не стане "собакою на сіні", тепер у справі відкриття ринку землі. "Диявол у деталях", тож побачимо...