Государственный оборонный заказ: возможно ли покупать танки на Prozorro?

Щорічно Україна витрачає приблизно один мільярд доларів на закупівлю озброєння, військової техніки, ремонтних робіт тощо для забезпечення обороноздатності. Це найбільший обсяг державних закупівель з усіх галузей економіки.

І тим не менш, незважаючи на європейські та євроатлантичні прагнення, і навіть на шостий рік воєнних дій і постійну загрозу агресії, одна з найбільш чутливих сфер економіки досі залишається у глибокому совковому стані.

Чинне законодавство у сфері державного оборонного замовлення (ДОЗ) має серйозні недоліки та корупційні ризики.

Це і відсутність конкурентних процедур, і надмірна засекреченість закупівель, і застарілий механізм визначення очікуваної вартості – на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів (РКМ), коли покупець всупереч ринковим реаліям визначає, якою має бути ціна на товар та комплектуючі і виставляє неіснуючі в реальному житті зарплати

Сьогодні перед профільними міністерствами та закупівельниками оборонної галузі стоїть складне завдання:

– змінити принципи державного оборонного замовлення,

– наблизити сектор закупівель безпеки й оборони до систем країн-членів НАТО,

– самі закупівлі в рамках ДОЗ, склад яких може містити державну таємницю, зробити більш прозорими, ефективними та прогнозованими.

В інших галузях закупівель таке рішення вже існує і довело свою ефективність. Це – Prozorro.

На сьогоднішній день закупівлі в оборонній сфері не підпадають під дію закону "Про публічні закупівлі" і, відповідно, не проводяться через систему Prozorro.

Перш за все через секретність та державну таємницю, яку становить інформація про обороноздатність країни.

Але електронну систему Prozorro можна доопрацювати таким чином, щоб таємна частина закупівлі могла бути доступна лише обмеженому колу учасників процесу. Останнім за зрозумілою і прозорою процедурою буде надано доступ до такої інформації.

І це вже робиться. Нова редакція закону "Про публічні закупівлі", що був прийнятий минулого тижня, містить нову конкурентну процедуру закупівель "відкриті торги з обмеженою участю".

Для цілей таємних закупівель можна було б використовувати цю процедуру з невеликим доопрацюванням: технічне завдання та пропозиції постачальників можуть мати обмежений або закритий доступ.

Ще однією проблемою діючого закону "Про державне оборонне замовлення" є відсутність конкурентного механізму обрання постачальників та формування остаточної вартості договору.

Виконавці  оборонного замовлення обираються непрозоро, без формальної процедури закупівель та виконують контракти за радянським принципом РКМ – за розрахунково-калькуляційними матеріалами.

Що це означає? Використання РКМ – це пережиток радянської планової економіки, коли покупець визначає, що входить в собівартість продукції, і як формується ціна.

Також покупець погоджує співвиконавців оборонних контрактів. Фактично механізм РКМ дає можливість замовнику визначати остаточну вартість контракту, та на свій розсуд приймати або не приймати розрахунки виконавця.

Уявімо собі, щоб лікарні купували ліки не керуючись ринковим ціноутворенням, а через розрахунок собівартості продукції, та дискутували б з постачальником, що на їх думку входить в собівартість, а що ні. 

Більшість країн світу давно вже відмовилася  від такого підходу. Навіть в Україні під час публічних закупівель замовники не запитують у постачальників про формування собівартості продукції.

Також механізм РКМ передбачає фіксовану норму прибутку для виконавців. Зараз це до 5% від вартості матеріалів і до 30% від вартості послуг.

У результаті виконавці не зацікавленні економити на закупівлях, оскільки економія негативно впливає на їх прибуток.

А деякі замовники загалі визначають норму прибутковості на власний розсуд всупереч урядовим нормам.

Ці механізми мають бути замінені принципами, закладеними Prozorro: "максимальна ефективність та конкуренція".

Окремо важливо зазначити, що відносини між замовником і виконавцем мають регулюватися договором закупівлі, а не внутрішніми нормативними замовника.

А сам договір має укладатися з дотриманням принципів рівності сторін договору та симетричності санкцій за зрив виконання.

Питання контролю якості є важливим, проте вирішувати це питання потрібне саме шляхом перевірки якості, а не підтвердженням витрат на собівартість та стосами паперових звітів.

Механізм РКМ має залишитись у минулому, поступившись зрозумілою і прозорою системою перевірки якості кінцевої продукції.

Сьогодні лише 19% від загального бюджету на оборонну сферу проводиться за конкурентними процедурами, при тому що в світі, навпаки, тільки від 1 до 19% - це таємні неконкурентні процедури.

І наостанок – чи має бути захищений вітчизняний виробник озброєння?

Ми живемо в умовах, коли без стратегічних оборонних виробників наші шанси на успіх занадто примарні, тож виживання виробничих підприємств оборонної галузі має бути пріоритетом, і, відповідно, в закупівлях пропозиції таких підприємств повинні мати пріоритет.

Кожна одиниця військової техніки куплена не в Україні - це роки залежності країни від інших держав.