Поединок с таможенными проблемами: что делать в международном направлении

У попередніх колонках ми розглянули необхідні заходи для створення інституційно сильної та функціонально незалежної Митної служби, основні проблеми митниці і шляхи їх вирішення.

У цій частині пропоную зупинитися на міжнародній діяльності як одному з ключових та пріоритетних напрямів будь-якої сучасної митної адміністрації країни, що є членом Всесвітньої митної організації та ГАТТ/СОТ.

Наразі у всіх країнах – членах Всесвітньої митної організації (ВМО) та ГАТТ\СОТ стандарти митних процедур є якщо не аналогічними, то максимально подібними щодо форми таких процедур.

Передусім це пов’язано з дотриманням універсальних рекомендацій та стандартів, які є  у міжнародних угодах.

Разом з тим, існують окремі відмінності щодо обсягу застосування митних процедур, обставин та підстав для їх застосування, а також різниця у відповідальності за результативність у разі безпідставних окремих митних процедур за ініціативою митників.

Уніфікація митних процедур на міжнародному рівні дозволяє делегувати їх митним органам інших (суміжних) держав для практичного застосування з урахуванням наявності технічних засобів контролю та технічних можливостей здійснення цих процедур.

Крім того, це дає можливість подальшого взаємного обміну результатами здійснення процедур митного контролю між митними органами інших держав і визнання результатів такого контролю (застосування процедур) для уникнення їх подвійного застосування.

Такий механізм є найефективнішим з точки зору реального сприяння міжнародній торгівлі та підвищення протидії митним правопорушенням і контрабанді.

Саме тому повноцінне членство України в таких міжнародних угодах універсального характеру в галузі митної справи, системна участь в роботі міжнародних організацій є запорукою цивілізованих митних процедур на українській митниці.

Та для того, щоб реалізовувати та вдосконалювати міжнародне митне співробітництво, потрібно розуміти, що воно передбачає в умовах глобалізації міжнародної торгівлі та як воно повинно виглядати в організаційному, інституційному та кадровому аспектах, щоб бути ефективним та сучасним.

Потрібно усвідомити прямий вплив такого співробітництва на митні процедури і митні процеси, та оцінити, яким може бути й повинен бути його вплив на процес реалізації митної справи в цілому. 

З 1991 по 2012 рік, коли існувала окрема митна адміністрація, були зроблені певні позитивні кроки у міжнародному співробітництві.

Проте після об’єднання у 2013 році Державної митної і Державної податкової служб у Міністерство доходів і зборів, а згодом Державну фіскальну службу цей напрям значно сповільнився.

Уже кілька років у ВМО немає постійного представника митної адміністрації України.

Крім того, ще з 2012 року залишаються нереалізованими проекти технічної допомоги ЄС на облаштування пунктів пропуску через державний кордон.

Наразі зі створенням нової Державної митної служби міжнародне митне співробітництво має стати одним із пріоритетних напрямків, який потрібно постійно розвивати і поглиблювати, зокрема, шляхом:

- повноцінної, системної та ефективної участі представників митної адміністрації в роботі міжнародних організацій, в тому числі у складі урядових делегацій;

- представництва ДМСУ в роботі виконавчих органів міжнародних конвенцій в галузі митної справи та у Всесвітній митній організації;

- якісного та кількісного вдосконалення договірно-правової бази міжнародного митного співробітництва та укладення двосторонніх та багатосторонніх угод;

- ефективної взаємодії з дипломатичними установами іноземних держав в Україні з питань митного співробітництва;

- ефективної співпраці з МЗС України, дипломатичними установами України закордоном з питань реалізації митної справи;

- конструктивної взаємодії з митними адміністраціями інших держав у сфері протидії митним правопорушенням та контрабанді, включаючи проведення спільних координованих міжнародних заходів та операцій;

- залучення та використання міжнародної технічної допомоги для вдосконалення митної інфраструктури, професійного навчання митників, оснащення сучасними технічними засобами митного контролю;

- забезпечення належного рівня взаємодії з Європейською комісією в процесі адаптації митного законодавства України в контексті Угоди про асоціацію України та ЄС;

- ефективної взаємодії з митними адміністраціями іноземних країн, ініціювання, організація та проведення робочих зустрічей керівництва та представників митних адміністрацій;

- взаємодії на міжнародному рівні для забезпечення професійного навчання та підвищення кваліфікації митників, в тому числі – із залученням ВМО, проведення тренінгів та семінарів;   

- більш щільна співпраця з місією EUBAM в Україні, іншими міжнародними експертними місіями.

Це лише загальні напрями, кожен з яких окремо потребує чіткого розуміння шляхів реалізації, щоб у результаті прийти до розвитку та вдосконалення міжнародного митного співробітництва в Україні.

Наприклад, двостороннє співробітництво з митними адміністраціями інших держав ґрунтується на чітко визначених та аргументованих пріоритетах, які дозволяють зробити такі контакти максимально прагматичними з точки зору їх конкретного впливу на діяльність митниці в цілому.

Такий вид співробітництва умовно можна розділити за категоріями щонайменше на три групи:

1) взаємодія з митними адміністраціями суміжних країн;

2) зміцнення відносин з нашими найбільш значимими торгівельними партнерами (ЄС, КНР, Туреччина);

3) співробітництво з США, Великою Британією та іншими країнами G7.

Таке визначення пріоритетів пов’язане з тим, що взаємодія з митними адміністраціями суміжних країн зумовлюється наявністю спільних кордонів.

Відповідно, саме тут слід активно розвивати обмін інформацією про товари і транспортні засоби, що переміщуються.

Саме з цими країнами ми розгалужуємо спільний контроль у пунктах пропуску як одну з перспективніших форм удосконалення митної справи.

Саме з цими країнами пріоритетне проведення на регулярній основі спільних операцій у митній правоохоронній галузі.

Від цього співробітництва напряму залежить створення комфортних умов для перетину кордону та сприяння розвитку торгівлі.

Зміцнення відносин з нашими найбільш значимими торгівельними партнерами сприятиме веденню легального бізнесу, збільшенню товарообігу, обміну митною інформацією та статистикою, розвитку співпраці з потенційними донорами міжнародної технічної допомоги.

А співробітництво з США, Великою Британією та іншими країнами G7 зумовлено тим, що ці країни мають значний вплив на світову економіку та міжнародну торгівлю, на формування міжнародної митної політики та впровадження передових митних практик.

До того ж, варто враховувати наявність вагомого потенціалу для надання міжнародної технічної допомоги.

Це лише один приклад щодо двостороннього митного співробітництва.

Але існують інші напрями, такі як участь у діяльності міжнародних організацій та глобальних ініціативах, європейська інтеграція, залучення та використання міжнародної технічної допомоги тощо.

По кожній з цих позицій нам є куди вдосконалюватись, адже кожна з них є важливою складовою діяльності всіх сучасних митних адміністрацій.

Внутрішній ринок України має стати цивілізованим та прозорим з точки зору безпеки ланцюга постачання товарів, коли державний контроль за товарами не буде зосереджений лише на їх митному оформленні та коли не буде працювати принцип "головне - завезти, а продати завжди зможемо".

Реалізація митної справи в майбутньому базуватиметься на таких основних митних процесах, як:

- інформаційне забезпечення (в тому числі – автоматизовані процеси);

- міжнародне митне співробітництво;

- повноцінний митний пост-аудит та організація контролю (в першу чергу - на митному кордоні).

Наразі ж першочерговим завданням і викликом є необхідність інституційного, організаційного і кадрового забезпечення нової Державної митної служби та відновлення повноцінного міжнародного митного співробітництва.