Возможно ли ликвидировать индустрию фиктивных справок

Ресурсами, які пропонують українцям підробити різні документи, рясніє український інтернет. 

Найабсурднішим у цьому контексті є те, що держава та її правоохоронні органи до цього часу так і не спромоглися ліквідувати потужну шахрайську мережу з виготовлення "липових" довідок.

Від простих смертних – до топ-чиновників

Почну з відомого мені "кейсу". На умовах анонімності киянка В. розповіла, що придбала всього за 300 грн сертифікати від нарколога і психіатра, необхідні для отримання водійських прав нового зразка.

Вона продзвонила кілька оголошень в інтернеті і замовила "документ" онлайн, відправивши через Viber необхідні персональні дані і електронне фото. А через пару днів отримала на пошті бандероль післяплатою.

При цьому жінка додала, що достатньо зробити в Google запит "купити довідку в Києві" -- і можна замовити за кілька сотень гривень санітарну книжку, медичну довідку для роботи й навчання, відвідування басейну, навіть – документ про вагітність із зазначенням терміну!

Справді, погугливши, можна натрапити на один із  таких напівпідпільних "сервісів", що пропонує громадянам швидко вирішити питання – з земельним кадастром, екологічними експертизами, водійськими правами, влаштуванням дитини в дитсадок, вступом до вишів тощо.

Також в інтернеті можна знайти сайт з "елітного консультування", де пропонують оформити документи, потрібні для оформлення візи, субсидії, навчання, працевлаштування тощо.

При цьому повідомляється, що всі папери "офіційно реєструються".

За порівняно невеликі гроші людина може отримати без бюрократичної тяганини: фіктивну довідку про доходи для візи, довідку про доходи з мінімальною зарплатою – для оформлення субсидії, документальне підтвердження трудового стажу, свідоцтво про фах робітника за різними спеціальностями й розрядами.

Всю цю "липу" можна придбати всього за 550-1 000 грн.

І тут хочеться запитати передовсім у правоохоронних органів: чи вони в курсі?

І чи знають самі замовники кримінальних "послуг", що дуже часто довідки є відвертими фальшивками, зі штампами неіснуючих структур та підписами віртуальних лікарів чи чиновників?

Хоча відомо, що деякі псевдодовідки навіть завіряються в справжніх медзакладах та адмінустановах, до того ж реальними посадовцями – а це вже підпадає під компетенцію антикорупційних структур.

Найгіршим є те, що підробка документів суворої звітності дуже часто загрожує здоров’ю, а то і життю багатьох людей.

Так, два місяці тому в Івано-Франківській області зафіксовано випадки фальшивих довідок про вакцинацію проти кору в дітей.

Серед малюків, які захворіли на цю небезпечну хворобу, батьки 23% з них надали в освітні заклади фальшиві довідки про вакцинацію.

І хоч недавно Верховний суд своїм рішенням  заборонив прийом до дошкільних навчальних  невакцинованих дітей, та чи є гарантії, що певні батьки звичним способом не придбають фальшиві документи в інтернеті?

І не відправлять своїх чад до дитсадків, наражаючи на небезпеку інших осіб?

Не зайве також згадати резонансний випадок із харків’янкою Оленою Зайцевою від жовтня 2017-го, так само пов’язаний із фальшуванням документів, хоча й у інший спосіб.

Сидячи за кермом авто, ця жінка збила 11 людей, шестеро з яких загинули. Пізніше поліція встановила, що Зайцева була відсутня протягом місяця на заняттях в автошколі.

Відтак навчальний заклад не мав права видавати жінці сертифікат про закінчення закладу.

Цілком ймовірно, що документ Зайцева купила, тож він є фіктивним. При цьому існують всі підстави вважати, що саме незнання правил дорожнього руху і стало вагомою причиною того жахливого ДТП.

Втім, чи варто дивуватися масштабному фальсифікату довідок та інших документів, якими користуються пересічні українці, – якщо тон у цьому задають "сильні світу цього"?

Чого варті лише резонансні історії із фальшивими дипломами про вищу освіту – наприклад, екс-голови Державної архітектурно-будівельної інспекції Олексія Кудрявцева (звільнено Кабміном), віце-президента Федерації футболу України Вадима Костюченка, а також колишнього заступника голови і керівника апарату КМДА Володимира Бондаренка.

Останнього змушений був зняти з посади мер столиці Віталій Кличко. Пізніше ж, з легкої руки суддів Шевченківського райсуду Києва, Бондаренка було звільнено від кримінальної відповідальності за очевидні махінації!

Здавалося б, кар’єра новітнього "проффесіонала" на державній стезі похована назавжди – на кшталт того, як це відбувається в цивілізованих державах.

Та лише не в Україні – наприкінці минулого року мер Кличко призначив скандального екс-чиновника своїм радником на громадських засадах! Що ж, тут зайвий раз підтверджується прислів’я, що риба гниє з голови.

Водночас у країнах ЄС топ-чиновники ідуть з посад навіть при звинуваченні в плагіаті багатолітньої давнини!

Взяти хоча б нещодавні історії з добровільними відставками – міністра освіти Німеччини Анети Шаван, міністра праці Чехії Петра Крчала (через плагіат у його дипломній роботі!), міністра юстиції Чехії Татьяни Малої (через неналежну якість дипломної роботи!), міністра охорони здоров’я Іспанії Кармен Монтон (плагіат у дипломній роботі) та інших.

От просто цікаво, скільки б депутатів лишилося в українському парламенті та чиновників в Кабміні й місцевих адміністраціях, якби компетентні комісії почали аналізувати і їхні дипломні роботи?

Які збитки від фальшування?

Документальне "бутлегерство" завдає значних матеріальних збитків державі і суспільству. На жаль, солідарна статистика тут відсутня.

Утім втрати можна приблизно оцінити, виходячи з низки розрізнених показників.

Візьмемо, наприклад, медичну сферу. Тут і досі мають місце масштабні зловживання з лікарняними листками.

Так, за даними Фонду соцстрахування, протягом 2018 року він перевірив 207,495 листків непрацездатності та виявив, що з порушеннями було видано 31,481 тис. документів (27,3%).

При цьому для фінансування виплат за листками непрацездатності минулого року з бюджету Фонду соцстрахування було направлено орієнтовно 11,5 млрд грн.

Якщо врахувати, що сумнівні документи становили третину із загальної кількості, то втрати держави лише в цьому аспекті становили близько 4 млрд грн.!

Ще пару "епізодів". Наприкінці минулого року працівниця Сколівського центру зайнятості, що на Львівщині, завдала бюджету збитків майже на мільйон гривень: вона допомагала у безпідставному отриманні держдопомоги для малозабезпечених сімей, які такими насправді не були.

Жінка складала підроблені довідки про доходи домогосподарств.

Водночас минулого року поліція викрила організоване злочинне угруповання, яке "спеціалізувалося" на виготовленні підроблених дипломів про вищу освіту.

Збитки, завдані державі, оцінені у 2 млн грн.

Власне, таких епізодів в Україні трапляється десятками тисяч. Тож втрати держави від виготовлення фіктивних документів, ймовірно, становлять мільярди гривень.

Як звести злочинну індустрію до "нуля"

Фабрикування "липових" довідок навряд чи можна ліквідувати винятково силовими методами.

У правоохоронній системі завжди існуватиме людський корупційний фактор. Сьогодні можна припустити, що подібні кримінальні "сервіси" працюють під дахом топ-чиновників силових структур.

Адже сумнівно, що вітчизняна кіберполіція не має достатніх технічних засобів і не здатна в принципі знищити індустрію фальшування документів.

З іншого боку, спокуса скористатися незаконним "сервісом" виникає тоді, коли людина має обмаль інформації про отримання адмінпослуги, коли процедура ускладнена і доводиться долати страшні бюрократичні "джунглі".

Відтак, щоб раз і назавжди знищити підпільне та небезпечне "підприємництво", потрібна системна реформа, яка апріорі унеможливить тіньовий попит і пропозицію у цій сфері. Для цього, як мінімум, необхідно:

– усі адміністративні процедури щодо видачі довідок перевести у цифровий формат за замовчування, аби сервіс видачі документів надавав змогу споживачеві подати онлайн-заявку за допомогою кількох комп’ютерних кліків;

– створити електронні реєстри медичних довідок, сертифікатів про закінчення водійської школи, водійських прав, інших дозвільних документів.

Реєстри мають бути максимально інтегровані між собою, а доступ – спрощений для профільних контролюючих органів та керівників бізнесу.

Наприклад, для оформлення водійських прав громадянину не потрібно буде надавати довідки від лікарів, якщо людина пройшла загальний медогляд, і ці дані працівники сервісного центру МВС можуть знайти в системі медичних реєстрів;

– повністю відмовитися від паперового формату довідок, перевести всі документи в електронний формат.

На перехідному етапі паперова довідка визначатиметься недійсною, якщо її немає в цифровому реєстрі.

Чиновники матимуть можливість перевіряти автентичність довідок одним кліком;

– виробити правовий механізм, згідно з яким провайдери інтернет-послуг і оператори мобільного зв’язку будуть зобов’язані превентивно блокувати сайти з пропозиціями сумнівних послуг щодо виготовлення фіктивних документів.

У цьому може допомогти, зокрема, досвід Великобританії. Там існує неурядова організація, яка здійснює моніторинг інтернету та веде реєстр веб-ресурсів, що справляють негативний вплив на громадян.

І, згідно з британським законом, оператори телекомунікацій, користуючись цим реєстром, мають право здійснювати обмеження або повне блокування доступу до небезпечного контенту;

–  потрібно скористатися, наприклад, американським і австралійським досвідом: підписати меморандум про взаємодію з компанією "Google-Україна", яка зможе обмежувати пошук за "кримінальними" запитами щодо нелегального отримання документів;

Держава має стати онлайн-сервісом з надання адміністративних послуг.

І якщо людина розумітиме, що якийсь документ нескладно отримати, тоді це шахрайство з "липовими" довідками  стане безповоротним анахронізмом.