Биоэнергетика vs остановка транзита природного газа

На початку липня "Нафтогаз" закликав готуватися до повної зупинки транзиту природного газу через територію України з 2020 року.

Така зупинка створює ризики для забезпечення споживачів газом у наступний опалювальний сезон і ставить перед суспільством питання про необхідність скорочення споживання та заміщення газу, зокрема, у секторі теплопостачання.

Не принижуючи важливості питань енергоефективності й економії газу, з'ясуймо, що може зробити для цього біоенергетика, особливо якщо її буде переведено з режиму "перманентного подолання бар'єрів" у режим "сприяння розвитку".

Де ми зараз і які наші плани

За даними енергетичного балансу України, частка відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) у загальному кінцевому споживанні енергії у 2017 році становила 6,7%, у 2016 році — 5,8%. Такий темп відповідає європейським показникам.

Найвагоміша частка належить біопаливу й відходам — 80%. Постачання первинної енергії з біопалива та відходів становило 3 млн тонн н. е. (нафтового еквіваленту), що відповідає заміщенню близько 3,8 млрд куб м газу у 2017 році. За цим показником сектор ріс в середньому на 33% на рік — за 2010-2017 роки.

В урядових документах для біоенергетики зафіксовані амбітні плани: досягти 5 млн тонн н. е. на рік у виробництві тепла до 2020 року і 11 млн тонн н. е. на рік — у постачанні первинної енергії до 2035 року. Частка біоенергетики у загальному балансі постачання первинної енергії у 2035 році повинна становити 11,4%.

У 2025 році Україна повинна виробляти 30% відновлюваного тепла. У 2035 році — 40%, що еквівалентно заміщенню 12,2 млрд куб м на рік природного газу.

Ресурсів біомаси для цього вистачає: за оцінками Біоенергетичної асоціації України, вони перевищують 21 млн тонн н. е. на рік. Наш біоенергетичний потенціал еквівалентний 25,4 млрд куб м природного газу на рік. У грошах це становить близько 6,8 млрд дол на рік при ціні газу 270 дол за тис куб м.

Біоенергетика в ЄС

Середня частка відновлюваної енергії, переважно біомаси, у виробництві тепла в ЄС у 2017 році становила 19,5%. У Швеції — 69%, у Фінляндії та Латвії — 54%, в Естонії — 51%, у Данії — 46%, в Литві — 46%, в Австрії — 32%.

Частка ВДЕ у виробництві теплової енергії та холоду у ЄС, 2017 рік, %

Важливо, що країни ЄС продовжують системно нарощувати частку біоенергетики, яка, за більшістю прогнозів, перевищуватиме половину внеску всіх ВДЕ, принаймні до 2050 року. Жодна країна ЄС не планує скорочувати частку біоенергетики.

Особливо цікавим є досвід Литви, яка швидко наростила частку біомаси в централізованому теплопостачанні: з 10% у 2004 році до 69% у 2017 році. Плани Литви — підвищити цей показник до 80% у 2020 році і до 100% — у 2050 році.

Що зробила Литва

Литва зробила три основні речі, яких, на жаль, поки нема у нас.

По-перше, у 2008-2014 роках литовський регулятор забезпечив додаткову рентабельність 6% на всі інвестиції в установки генерації теплової енергії з біомаси на 16 років. Ця рентабельність додавалася до звичайної рентабельності 5%, що діяла для інших видів теплових установок.

При інфляції близько 2% вона забезпечувала високі економічні стимули для компаній інвестувати саме в теплові установки на біомасі та скорочувати інвестування в менш прибуткові установки на викопних видах палива.

По-друге, підвищений попит на біопаливо, що став результатом регуляторного стимулювання, потребував прозорого механізму закупівлі біопалива у великих кількостях. Як результат, у 2012 році Литва створила біопаливну біржу Baltpool. Частка біомаси, придбаної через неї, зросла з 1% у 2013 році до 95% у 2017 році.

Ринок біомаси став прозорішим, а його функціонування — ефективнішим. Завдяки роботі біржі вартість біомаси у 2015 році порівняно з 2012 роком знизилася до 40%, а різниця у вартості біомаси між сусідніми районами майже зникла.

У 2014-2016 роках середня вартість біомаси на біржі була на 5-15% нижчою за ціни, за якими ТЕЦ купували біомасу в постачальників. Була вирішена проблема обмеженої кількості постачальників через можливість легкого входу компаній на ринок. При цьому 96% постачальників біомаси — це литовські компанії.

На біопаливній біржі застосовується система управління ризиками і відстежується відповідність якості біомаси запровадженим технічним умовам. Це мінімізує частку біомаси неналежної якості та відсоток контрактів, що оспорюються.

По-третє, Литва демонополізувала виробництво теплової енергії в системах централізованого теплопостачання і запровадила прозору й недискримінаційну систему підключення незалежних виробників тепла до теплових мереж.

Мета цих заходів полягала у насиченні мереж централізованого теплопостачання  дешевшим теплом, виробленим з біомаси, та у зниженні тарифів для споживачів. При цьому незалежні виробники теплової енергії отримали доступ до мереж і гарантований продаж тепла в систему, якщо вони вигравали щомісячні аукціони.

Що треба зробити Україні

Україна має прекрасні умови для розвитку біоенергетики, зокрема, виробництва тепла. Для значного заміщення природного газу біопаливом слід зробити таке.

Перше — створити прозорий механізм торгівлі біопаливом, тобто електронну систему торгівлі. Цей механізм повинен базуватися на ринкових принципах і гарантувати відсутність бар'єрів для роботи всіх учасників ринку біопалива.

Законопроект для запуску такої системи понад рік тому підготували Державний комітет з енергоефективності та Біоенергетична асоціація України за підтримки проекту МЕРП USAID. Однак законопроект заблокувало Мінекономіки.

У відомстві вважають, що біржу слід підпорядкувати системі "Прозоро-продажі". Проте це не відповідає світовому досвіду, вимагає витрат бюджетних коштів і багато часу на адаптацію системи "Прозоро-продажі" до біржової торгівлі. До того ж, це створює державну монополію на торгівлю  біопаливом.

Друге — запровадити прозору й недискримінаційну систему підключення незалежних виробників теплової енергії до теплових мереж і запровадити конкурентні відносини в централізованому теплопостачанні.

Цей механізм повинен базуватися на ринкових принципах і гарантувати відсутність будь-яких проявів дискримінації щодо всіх учасників ринку біопалива.

Відповідний законопроект понад два роки тому напрацювали Державний комітет з енергоефективності та Біоенергетична асоціація України за підтримки проекту МЕРП USAID, але він досі перебуває на узгодженні в Мінрегіонбуді.

Цього вимагає і директива 2018/2001 Європейського парламенту та Ради від 11 грудня 2018 року. Директива вимагає встановлення обов'язків для операторів систем ЦТ підключати постачальників енергії з ВДЕ або скидного тепла та холоду і придбання такого тепла від третіх сторін на основі недискримінаційних критеріїв.

Третє — скасувати дискримінаційний податок на викиди СО2 для котелень, ТЕС і ТЕЦ на біомасі й біогазі. Жодна країна світу не застосовує його до біоенергетичних об'єктів, оскільки біомаса є СО2-нейтральним паливом.

Вважаємо неприпустимим таке багаторічне блокування найкращої світової практики розвитку біоенергетики. Переконані: якщо ми її впровадимо, то українська економіка гідно відповість на будь-які газові виклики.

Співавтор — Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України