Рейдерство после выборов: как бизнесу защититься

Инновации в действии

Коли в країні слабкий захист прав власності і квола судова система, будь-які потрясіння і період нестабільності – привід для зазіхань недобропорядних громадян на майно добропорядних.

Поствиборчий період в Україні триватиме ледь не до Нового року – часу формування коаліції і нового уряду.

Це "ідеальний" час для любителів поцупити собі те, що погано лежить.

Саме тому підприємцям, які не бажають у ці "темні часи" втратити набуте, слід особливо пильно готуватися для попередження рейдерських атак.

Поточний виборчий цикл, який триватиме ще щонайменше 9 місяців, створює особливо сприятливі умови для рейдерів - як завдяки довгому періоду невизначеності (аж поки коаліціанти не поставлять підписів під угодою), так і завдяки розбалансованості силових інституцій, які переважно зайняті сьогодні протистоянням у передвиборчому процесі чи його стримуванням. 

Саме тому підприємцям потрібно бути особливо обережними, аби не стати жертвами рейдерських атак.

Без сюрпризів

Які схеми будуть найбільш популярними серед рейдерів? Велосипед навряд чи винаходитимуть.

Адже кримінальна відповідальність за рейдерство – річ на практиці досить рідкісна.

А тому навіщо ламати робочі конструкції заради примарної вигоди, якщо сьогодні можна робити все і одразу.

Саме тому найпоширенішими способами рейдерства залишаться:

– втручання до реєстрів з внесенням до них напряму необхідних відомостей;

– використання сумнівних рішень судів;

– використання підроблених документів (протоколів загальних зборів, судових рішень, довіреностей тощо);

– штучно ініційоване банкрутство та подальші незаконні дії щодо захоплення активів через підконтрольного арбітражного керуючого;

– незаконний вплив на менеджмент компанії (підкуп, погрози) з метою вчинення вигідних для рейдера дій;

– дестабілізація роботи компанії шляхом використання міноритарних акціонерів з метою змусити власників компанії домовитися або в подальшому її захопити (greenmail).

Аналіз публічної інформації та внутрішньої звітності правоохоронних органів свідчить про те, що приблизно кожна третя рейдерська атака здійснюється шляхом безпосереднього втручання до реєстрів у двох формах:

а) з використанням ключів реєстратора або нотаріуса, котрі не обізнані зі злочинними намірами рейдерів;

б) з використанням так званих "чорних" нотаріусів та/або реєстраторів, котрі "в темі" і "в долі".

Цікаво, що особливо популярним цей метод роботи став після 2016 року, коли в законодавство було впроваджено ряд"антирейдерських" новацій.

А при Мін’юсті запрацювала відповідна "антирейдерська" комісія із розширеними повноваженнями скасовувати фактично будь-яку реєстраційну дію, яка їй здасться незаконною, без рішення суду.

Також близько 30% протиправних захоплень здійснюється шляхом використання рішень судів, отриманих на підставі сумнівних аргументів (за штучно створеними або підробленими борговими документами, з надуманих підстав тощо).

Витончені рейдери використовують навіть рішення іноземних судів з цього приводу.

Ще приблизно 20% зазіхань на чуже майно рейдерським шляхом здійснюється з використанням підроблених документів (довіреностей, судових рішень, протоколів загальних зборів тощо), які подаються безпосередньо нотаріусам чи державним реєстраторам.

Трохи відходить "на задній план" рейдерство шляхом незаконних дій під час штучно ініційованого банкрутства.

Насамперед через тривалість такої процедури та значні витрати. Проте рейдери і досі не гребують цими методами, а орієнтовно кожен десятий випадок пов'язаний саме з таким способом.

Як захиститися

Універсального захисту від рейдерства не існує. Проте є певний набір заходів, яких варто вжити для мінімізації наслідків та ризиків, а також збільшення шансів на упередження атаки.

Отже, аби зменшити ризики рейдерства, варто:

1) здійснити ретельний юридичний аналіз установчих документів на предмет двозначностей і теоретичних можливостей для зловживань; цілком можливо, що для цього слід залучити незалежного консультанта;

2) провести аудит активів компанії, аналіз їх правового статусу;

3) створити фінансові зобов’язань між пов’язаними компаніями, а на їх підставі – обтяження майна та корпоративних прав, аби вивести їх з-під контролю старого власника було не так просто;

4) проводити постійний моніторинг державних реєстрів юридичних осіб, речових прав на нерухоме майно, судових рішень на предмет несанкціонованих змін (для цього є численні сервіси);

5) вирішувати на ранній стадії внутрішні корпоративні і майнові конфлікти у самій компанії;

6) тримати на контролі стан кредиторської заборгованості і чітко розуміти "хто стоїть" за кожним великим кредитором (які саме бізнес чи політичні структури);

7) ніколи повністю не довіряти топ-менеджменту, встановивши чіткий контроль за його діями;

8) розробити структуру власності з використанням офшорних холдингових компаній у якості материнських.

Конкретний правовий механізм захисту залежить від ситуації, а його ефективність – від досвіду юристів та їх готовності швидко і не завжди симетрично відреагувати на зухвалі дії рейдерів.

Мова йде не лише про класичні способи захисту, але і про необхідність зустрічної правової атаки на рейдера, заходи в інформаційному полі тощо.

Рейдери ніколи не діють законно, тому відповідати їм потрібно хоч і в межах правового поля, але завжди гостро і жорстко.

Що міняти системно

Уряд уже декілька разів робив спроби системно підійти до вирішення проблеми з рейдерством.

Наприклад, відносно непогані результати показує антирейдерська комісія при Мін’юсті.

За даними відомства, у 2018 році Комісія задовольнила понад 400 скарг, скасувавши незаконну реєстрацію майже 6 тисяч гектарів землі, та понад 100 тисяч квадратних метрів нерухомості, а у 2017 – понад 600 скарг.

Водночас, з численних журналістських розслідувань можна почерпнути інформацію про випадки нереагування комісією на кричущі та очевидні випадки рейдерства і отримання скаржниками відписок щодо "відсутності порушень закону у діях державного реєстратора".

Отже, комісія – не панацея. Можливо, недостатньо жорсткі статті Кримінального кодексу?

Із "рейдерською" статтею "протидія законній господарській діяльності" (ст. 206 КК України) це дійсно так.

Максимальна санкція за частиною першою цієї статті  – штраф у розмірі від 900 тис. до 2,8 млн грн.

Ураховуючи те, що часто об’єктами рейдерів є цілісні майнові комплекси та інші вартісні активи, такий вид покарання як штраф не виконує у цьому випадку жодної превентивної функції.

Більше того, рейдерів за цією статтею навіть не штрафують. За даними офіційної судової статистики, у 2017-18 роках в Україні за цією статтею не була засуджена жодна особа. 

Однак щодо іншої статті - 206-2 (заволодіння майном підприємства на підставі підробних чи викрадених документів) – про слабкість санкції говорити не доводиться, це до 10 років позбавлення волі, якщо в рейдерстві задіяний чиновник і його дії спричинили велику шкоду чи тяжкі наслідки.

Утім за нею майже не було вироків: процедура доведення підробки і викрадення документів надто громіздка.

Крім того, рейдери можуть здійснювати свою діяльність за набагато ширшим спектром статей, які не обліковуються як окремий "жанр" – шахрайство; вимагання; підробка документів; несанкціоноване втручання в роботу інформаційних систем; зловживання службовим становищем.

Отже, залишається удосконалення самої системи реєстрації. Як мінімум це повинні бути Такі заходи:

– функції реєстрації прав на нерухоме майно повинні виконувати тільки нотаріуси;

– відбір державних реєстраторів повинен відбуватись за правилами відбору на державну службу, а всі реєстратори повинні бути прирівняні до державних службовців;

– кваліфікаційні вимоги до державних реєстраторів повинні бути значно посилені (аби уникнути використання "наосліп");

– кримінальну відповідальність за незаконні дії державних реєстраторів потрібно значно посилити (на сьогодні для звичайного реєстратора максимум, що може "світити" за використання незаконних документів – 6 місяців арешту);

– факт вчинення будь-якої реєстраційної дії шляхом втручання до реєстру повинен бути автоматичною підставою для скасування такої дії без необхідності звернення до суду.

Ці ідеї уже знаходять відгук в парламенті. Утім до завершення періоду сприятливої для рейдерів передвиборчої турбулентності запровадити такі зміни в законодавство навряд чи вийде.

Тому в цій ситуації приказка про порятунок потопельника – найбільш чітко характеризує кроки, які має здійснити бізнес для захисту від недоброчесних учасників ринку.