Українська правда

Отказаться от угля, но не от людей

- 8 января 2019, 15:43

У перший день роботи міжнародних кліматичних переговорів ООН COP24, 3 грудня, глави держав та урядів 45 країн світу прийняли Сілезьку декларацію солідарності та справедливої трансформації.

Водночас Україна не висловилася щодо її підтримки. Текст документа був підготовлений польським урядом та представлений президентом країни Анджеєм Дудою на церемонії відкриття саміту.

Майже чверть країн світу, які прийняли декларацію, наголосили, що ефективна імплементація Паризької угоди неможлива без врахування інтересів працівників та створення нових робочих місць.

Країни також погодилися, що в процесі економічно-енергетичної трансформації вугільних регіонів потрібен інклюзивний соціальний діалог усіх зацікавлених сторін, спрямований на встановлення адекватного соціального захисту, стандартів праці та врахування добробуту працівників.

Декларація передбачає:

- обмін між державами та міжнародними організаціями досвідом підтримки працівників, міст та регіонів на шляху до низьковуглецевої економіки;

- урахування питання справедливої трансформації та проблем працівників при оновленні національно-визначених внесків зі скорочення викидів парникових газів та при затвердженні Національних планів з адаптації до зміни клімату;

- сприяння країнам, що розвиваються, у зменшенні викидів парникових газів та створенні нових робочих місць;

- урахування Цілей сталого розвитку ООН 2030 у процесі енергетичного переходу.

Прийняття Сілезької декларації могло б стати хорошим орієнтиром для українського уряду в питанні забезпечення справедливої трансформації своїх промислових регіонів. Вітчизняна вугільна галузь є збитковою та потребує щорічних багатомільярдних відрахувань з національного бюджету.

Так, у 2013 році загальна сума на реструктуризацію вугільної промисловості та покриття собівартості вугілля склала майже 14 млрд грн. Після окупації Російською Федерацією частин Донецької та Луганської областей приблизно 2/3 функціонуючих державних вугільних шахт залишилися на неконтрольованій території, а відтак сума дотацій значно скоротилася.

Проте аналіз даних державного бюджету України за останні роки свідчить про поновлення тенденції щорічного зростання витрат: у 2016 році на реструктуризацію та покриття витрат було передбачено трохи більше 1,5 млрд грн, у 2019 році - 2,3 млрд грн.

Водночас потужна державна підтримка вугільного сектору, згідно з аналізом Рахункової палати України, не була ефективною.

Це підтверджує рішення Палати від 16 травня 2017 року відповідно до якого: "у 2014–2016 роках Міністерство енергетики та вугільної промисловості України не забезпечило законного, ефективного та результативного використання коштів державного бюджету, передбачених на реструктуризацію вугільної промисловості", а питання реструктуризації на рівні програмного регулювання на сьогодні визначається лише декларативно.

За словами самого ж прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана, вугледобувна галузь "дуже "тінізована" і дуже корумпована" і "звідти треба "вибивати" всі тіньові схеми". За результатами проведеного аудиту, Рахункова палата передала матеріали про виявлені факти правопорушень до Національної поліції України. 

Зважаючи на плани Кабінету Міністрів України ліквідувати неприбуткові вугледобувні підприємства, проблеми працевлаштування та перекваліфікації звільнених працівників неодмінно постануть.

За інформацією Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, з 2004 року в Україні було ліквідовано 68 державних гірничих підприємств, 19 державних шахт ліквідуються або перебувають у стадії підготовки до ліквідації.

Наявний досвід закриття вугледобувних підприємств в Україні свідчить, що воно проводилося без адекватної програми соціальної реконверсії території, що призвело не лише до негативних соціально-економічних, але й екологічних наслідків.

У більшості випадків у колишніх мономістах починалися процеси економічного занепаду та міграції населення до інших населених пунктів та регіонів.

На деяких закритих шахтах, що працюють в режимі постійного водовідведення, систематично відбуваються аварійні зупинки роботи насосів. У таких випадках неочищена вода з шахти потрапляє у ґрунт та підземні води, починає підтоплювати розташовані поруч приватні будинки.

Враховуючи закладений в Енергетичні стратегії України курс українського уряду до реструктуризації вугільної галузі та закриття вугільних шахт, тільки комплексний підхід може забезпечити справедливу трансформацію.

Налагодження конструктивного діалогу між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та місцевим населенням є необхідної умовою вирішення соціально-економічних викликів шахтарських регіонів.

Це включає питання працевлаштування та перекваліфікації звільнених працівників, питання реконверсії вугільних територій та залучення інвестицій для підтримки нових видів економічної діяльності, що прийдуть на заміну промисловості на викопних видах палива.

Україні потрібно спиратися на міжнародний досвід провідних країн світу (Німеччини, Чехії)  у вже напрацьованих моделях енергетичного переходу з викопних до відновлюваних джерел енергії та енергоефективної економіки.