Отказ от повышения цены на газ обойдется украинцам дороже

Що більше вдарить по кишенях українців — підвищення ціни на газ чи стрибок курсу долара через припинення співпраці з МВФ?

Можливі наслідки для сімейного бюджету від цих альтернатив ми спробували уявити та обчислити.

15-місячна епопея з отриманням чергового траншу від Міжнародного валютного фонду добігає кінця.

За цей час за програмою з фондом Україна мала б отримати чотири транші на 4,5 млрд дол і чекати у серпні на п'ятий —- ще на мільярд.

Однак небажання президента створювати справді незалежний антикорупційний суд затягнуло процес на рік, позбавивши українців більшої фінансової стабільності та інвестицій, потрібних для зростання.

Щоб запобігти дефолту за зовнішнім боргом і руйнівній фінансовій кризі, уряд мусить виконати друге зобов'язання — підвищити ціну на газ для громадян та підприємств теплокомуненерго до ринкового рівня.

Насправді уряд мав це зробити восени 2017 року відповідно до своєї постанови, але, спостерігаючи, як президент затягує виконання домовленості з МВФ про антикорупційний суд, уряд теж кілька разів відкладав рішення щодо газу.

Тому замість поступового підвищення, як передбачає постанова, уряд буде змушений підняти ціну на газ відразу майже наполовину. Реакцію громадян неважко передбачити: приклад з тарифами на транспорт у Києві, які міська влада то тримає незмінними роками, то підвищує одразу вдвічі, дуже показовий.

Українським політикам варто брати приклад з McDonalds, який навіть в періоди швидкої девальвації не відлякував клієнтів стрибками цін, а розтягував неминучу корекцію на багато місяців. Але можливість потроху підвищувати ціну на газ у стилі McDonalds вже втрачено. Уряду доведеться суттєво її збільшити одноразово.

Чи є цьому кроку альтернативи? Протягом багатьох місяців Кабмін намагався в перемовинах з МВФ знайти компромісний варіант, але особливого успіху досягти не вдалося. Позиція фонду жорстка: потрібно виконувати домовленості.

Ухвалена навесні 2017 року урядова постанова містила формулу, за якою далі щопівроку відповідно до ціни імпорту повинні були автоматично переглядатися ціни на газ для громадян та теплокомуненерго.

Про ухвалення постанови з такою формулою було домовлено з МВФ, і її прийняття було передумовою надання попереднього траншу навесні 2017 року.

Восени 2017 року уряд не виконав свою постанову і не переглянув ціну, хоча європейська ціна на газ зросла. Навесні 2018 року Кабмін знову залишив чинною ціну річної давнини. Отже, уряд порушив зобов'язання, під які вже отримав гроші. Очевидно, що простір для компромісів у такій ситуації для МВФ дуже обмежений.

То, може, якщо очікувати згоди фонду на менше підвищення ціни на газ не варто, уряду просто слід відмовитися від своїх обіцянок і від грошей МВФ?

Навіть якщо забути про руйнівні для економіки наслідки наявності в країні двох цін на газ (думаєте, ненависні олігархи набули статки не на цій різниці цін?), ціна відмови від співпраці з МВФ для українців буде дуже високою.

До кінця 2019 року Україна повинна сплатити понад 10 млрд дол за зовнішнім боргом, що становить понад половину валютних резервів Національного банку.

Коли наприкінці 2014 року ми опинилися в аналогічній ситуації, це закінчилося майже миттєвою втратою валютних резервів, стрибком курсу долара до 35 грн за дол і стабілізацією на вдвічі вищому рівні, ніж влітку 2014 року.

Що буде гірше, наприклад, для київської сім'ї, яка не має права на субсидію: підвищення ціни на газ на 45% згідно з постановою 2017 року чи девальвація?

Основний вплив на бюджет сім'ї матимуть витрати на опалення та гарячу воду. Нехай родина з трьох людей, що мешкає у квартирі площею 60-70 кв м, за рік витрачає на це 25 тис грн. Якщо ціна на газ зросте на 45%, витрачати на опалення та гарячу воду доведеться на 30% більше або 600 додаткових гривень на місяць.

Якщо ціну на газ не підвищувати, при доході на сім'ю 21 тис грн на місяць — дві середні офіційні зарплати у Києві — після сплати за комунальні послуги залишиться 18 тис грн. З них не менше третини, 6 тис грн, піде на імпорт — безпосередньо чи через імпортні складники українських товарів чи послуг.

Якщо країна втратить валютні резерви і гривня знеціниться до 35 грн за дол, ці 6 тис грн перетворяться на 7 900 тис грн. Це плюс 1 900 грн на місяць, що втричі більше, ніж додаткові витрати на комунальні послуги.

Ті ж 40% родин, які отримують субсидії, лише втратять, адже їхні витрати на субсидований газ та опалення не зміняться, а на імпорт суттєво зростуть. При цьому з березня 2017 року середня зарплата в Україні зросла на 30%, і на цьому фоні збільшення витрат на опалення не виглядає настільки великим.

Отже, відмова від підвищення ціни на газ обійдеться нам дорожче, ніж виконання обіцяного. Треба врешті зробити, що пообіцяли, і деполітизувати це питання. Не повинен уряд встановлювати ціни, для цього є ринок і незалежні регулятори.