Прогрессивные идеи побеждают в США

Наприкінці червня новини у США вибухнули повідомленням: 28-річна Александріа Оказіо-Кортез перемогла в праймеріз Демократичної партії в окрузі №14, що охоплює частини міста Нью-Йорк Бронкс та Квінз.

Вона обійшла конгресмена, який переобирався десять разів і значився серед чотирьох найбільш впливових представників Демократичної партії у Конгресі США.

Цю новину провідні західні медіа назвали шокуючим результатом виборів не тільки для конгресмена, а й для самої Демократичної партії.

Оскільки в Нью-Йорку виборці віддають перевагу Демократичній партії, Оказіо-Кортез з високою імовірністю переможе восени на виборах до Конгресу.

Серед усього шквалу повідомлень та історій про нову зірку в політикумі США слід розрізняти головне. Вона мала не тільки вдалі PR-атрибути. Вона перемогла завдяки своїй програмі, яка відповідає запитам виборців. За американськими стандартами, програма Оказіо-Кортез є ліберальною та прогресивною.

Зупинюся тільки на одній деталі її доволі простої програми. Англійською вона звучить Universal Jobs Guarantee, що перекладається як загальнодержавна програма з гарантованого працевлаштування. Що це таке та звідки воно йде?

Мало хто знає, навіть у США, що це питання розробляв ще у 1960-х та на початку 1970-х років американський економіст Хайман Мінскі. Він працював в університеті Берклі в групі економістів. Група розробляла програму, яка повинна була стати альтернативою тодішній державній програмі США щодо боротьби з бідністю.

Мінскі відрізнявся від економістів традиційного табору, яких називають кейнсіанцями. Він негативно оцінював державну програму президентів Кеннеді та Джонсона з боротьби з бідністю War on poverty, передбачаючи її провал.

Він вважав її консервативним підходом до питання зниження безробіття та підвищення доходів громадян, які перебувають на найнижчих соціальних щаблях.

Він категорично не сприймав державні видатки на соціальну допомогу, розцінюючи їх як консервативну відповідь на питання соціальної та економічної нерівності у суспільстві. Таким чином, він був проти економічної політики підтримки агрегованого попиту та стимулювання інвестицій.

Вважалося, що із збільшенням державних видатків на соціальні напрямки та стимулювання інвестицій робочі місця з'являться автоматично. Цей підхід не лише не вирішив питання нерівності та безробіття, а й наразився на питання інфляції.

На думку Мінскі, найбільш прогресивний крок — державна політика забезпечення повної зайнятості громадян, тобто пряма дія з боку держави.

Розглядаючи політику держави щодо підтримання доходів громадян, Мінскі іронічно запитував: "Якою є мінімальною зарплата?". Йому відповідали, що мінімальна зарплата становить певний фіксований рівень — 7 дол на годину.

Мінскі казав: "Ні. Мінімальна зарплата становить нуль доларів". На його думку, за відсутності державної програми прямого забезпечення всіх охочих робочими місцями, коли приватний сектор їх скорочує, мінімальний рівень регулярного доходу пересічного громадянина завжди нуль або нічого.

Що таке повна зайнятість? Той, хто хоче працювати, але опинився без роботи через скорочення у приватному секторів економіки, той її отримує у державній програмі, у якій зарплата є мінімальною в рамках усієї економіки.

Будучи послідовником Кейнса, Мінскі підкреслював, що сучасна економіка схильна до нестабільності і не здатна працевлаштувати усіх охочих. Фінансову спроможність забезпечити повну зайнятість має лише центральний уряд.

Безробітних не слід підтримувати програмами перенавчання та подальшого пошуку роботи з новими знаннями. Їх слід брати на роботу відразу й навчати новим навичкам на робочому місці. Відповідно, різні програми самовдосконалення теж є консервативним підходом до вирішення питання безробіття.

Для Мінскі інвестиції в основні засоби не є двигуном економіки. Це нестабільний компонент ВВП, який схильний до скорочення. Він часто фінансується за кредитні кошти, що може дестабілізувати економіку. Рівень процентної ставки може бути підвищений з боку центрального банку, який, наприклад, бореться з інфляцією.

За Мінскі, ключовим двигуном економіки є споживання громадян, яке фінансується не через кредит, а через винагородження за власну працю. Рендалл Рей, один з учнів Мінскі, з 1990-х років пише програму гарантованого працевлаштування. Учні самого Рея просувають цю ідею в економічних колах США та інших країн.

Наприклад, Стефані Келтон була радником кандидата в президенти США Берні Сандерса у 2016 році. Їх аналітична робота з пропозиціями щодо гарантованого працевлаштування була презентована на щорічній конференції імені Мінскі в економічному інституті Леві, де він працював до останніх днів свого життя.

Хоча офіційні дані про рівень безробіття в США досягли багаторічного мінімуму, 3,8%, рівень економічно активного населення постійно знижується і не в останню чергу — через економічні кризи та втрату робочих навичок.

Останнім часом ідею гарантованого працевлаштування містять програми кандидатів від Демократичної партії, особливо її ліберального та прогресивного крила. Серед них — не тільки Оказіо-Кортез, а й Сінтія Ніксон, колишня акторка, що балотується на посаду губернатора штату Нью-Йорк.

Цю ідею також підтримують сенатор від штату Нью-Джерсі Корі Букер, сенатор від штату Масачусетс Елізабет Воррен та сенатор від штату Нью-Йорк Кірстен Гіллібранд. Більше того, сенатор від штату Вермонт Берні Сандерс у квітні 2018 року вніс відповідний законопроект на розгляд Сенату США.

Безперечно, у 2020 році програма Universal Jobs Guarantee буде не тільки ключовою ідеєю для виборців на праймеріз у Демократичній партії. Вона може стати однією з ключових для усієї президентської кампанії.

Для України цей розвиток подій показує, що є різниця між тим, що вважається ліберальним та прогресивним у Сполучених Штатах, і тим, що інколи вважається ліберальним та прогресивним за межами цієї країни.

На міжнародній конференції у Києві, яку проводили НБУ і Київська школа економіки, питання про Universal Jobs Guarantee було порушене перед ключовим доповідачем професором Аланом Ауербахом з університету Берклі.

На питання із залу, як він оцінює посилення програми Демократичної партії США ідеєю державної програми гарантованого працевлаштування, він відповів стримано: "Це те саме, що й гарантований базовий дохід".

Ця ідея ще має назву "універсальний базовий дохід" і передбачає виплату гарантованого доходу кожному громадянину країни. Це підкреслює розгортання у США дискусії щодо нетрадиційних заходів підтримки економіки, яка, як передбачається, зіткнеться з новими викликами — роботами і штучним інтелектом.

За словами Рея, Мінскі назвав би ідею про гарантований базовий дохід консервативним підходом. Тобто ідея про гарантоване працевлаштування є більш прогресивним кроком. Це — ліберальний підхід.

Більш розгорнуто ці питання висвітлюються у книжках Рея українською мовою "Сучасна теорія грошей" та "Чому Мінскі має значення".