Почему компьютеризация в 2018 году до сих пор событие в Украине

Україна – це країна 26 000 маленьких міст і сіл, в яких мешкає понад 15 мільйонів наших громадян; у майже 6 000 з-поміж цих населених пунктів проживають менше 100 осіб.

Із інфраструктури в усіх маленьких селах є тільки Укрпошта.

Та чи можна назвати присутність там поштових відділень цивілізацією? Коли операції там проводяться на папірцях, а комп’ютерів взагалі немає.

Прийшовши в Укрпошту, я розумів, що стан речей в компанії поганий, але ж не настільки!

Із 11,5 тисяч відділень комп’ютери мали лише 20%, причому їхній вік був понад 16 років.

Ми маємо відповідати запитам сучасності та конкурувати на ринку.

Для цього Укрпошті потрібно наздоганяти цивілізацію, тож одним із першочергових проектів стала комп’ютеризація відділень.

У 1900 відділень у селах, де мешкає понад 2000 осіб, нарешті почнуть проводити операції на комп’ютерах, позбудуться папірців для розрахунків, а мешканці отримають ті послуги, що є звичними для жителів міст.

Як це відбувалось, і чому в Україні комп’ютеризація досі стає надзвичайною подією, зараз розкажу.

Для якоїсь приватної компанії встановити комп’ютери справа не складна: визначили технічні характеристики, обрали модель комп’ютера, купили.

Для Укрпошти це низка проблем. Звичайно, сама закупівля техніки не проблема, все чітко й Prozorro через державну систему закупівель.

Для відділення ми сформували необхідний комплект: комп’ютер, роутер, цифровий сканер, що зчитує штрих-коди і РРО.

Однак ще потрібно знайти оптимальне рішення, щоб весь цей комплект обладнання не перетворився на купу непотрібної техніки, бо в сільському відділенні, де ми вирішили встановити комп’ютер, виявляється, зовсім відсутні канали зв’язку або сигнал мобільних операторів є недостатнім, щоб проводити операції через комп’ютер.

Як розв’язувати таке завдання?

Для кожного відділення нам довелося обирати найоптимальніший варіант.

Із 1900 комп’ютерів майже 1200 ми зможемо під’єднати через дротові канали зв’язку, близько 600 – там, де достатня якість сигналу, – працюватимуть через мобільний Інтернет, а в решті відділень, де нестійкий прийом мобільних операторів, працюватимемо із супутниковими каналами зв’язку.

Паралельно почали оновлення каналів зв’язку в комп’ютеризованих відділеннях, де швидкість Інтернету була лише 128 Кб/с чи 512 Кб/с.

Здається технічно все підготували: є комп’ютер та Інтернет – і можна працювати. Тільки ось ніхто з операторів сільських відділень не вміє працювати на комп’ютері, а дехто взагалі його в очі не бачив.

Також в рамках цього проекту я ще раз переконався що Укрпошта здатна дивувати – це перша компанія, де я не міг спілкуватись з працівниками електронними листами.

Більшість з них, як виявилось, просто не відкриває відповідні програми та не читає корпоративну пошту.

Телефоную їм потім і запитую, чи отримували вони пошту по e-mail, а вони говорить, що пошту отримували, а що таке e-mail не знають.

Як ці всі проблеми вирішувати?

Для вже працюючих за комп’ютерами працівниками ми робили внутрішні корпоративні конкурси, аби мотивувати їх та привчати до роботи з електронною поштою.

Для тих, хто щойно отримав техніку – детально все пояснювали та наголошували на перевагах комунікацій саме в електронному форматі.

Але були й ситуації надзвичайного опору, наприклад, в одній із областей 40 операторів, коли почули про комп’ютеризацію, одразу ж відмовилися працювати.

Дехто звик працювати з папірцями і рахівницею та вважає, що це найнадійніший спосіб збереження даних, а що таке флешки, жорсткі диски чи тим паче хмарні сховища не чули.

Або у сільському відділенні встановили комп’ютер, а на нього оператор серветочку постелила й боїться навіть підходити. Серветочку хоча б можна зняти й таки почати працювати, а ось там, де саботаж процесу відбувався шляхом псування техніки, куди складніше.

При цьому "найкраща" мотивацію, про яку мені розповідали, є така: "Я ж буду прив’язана до комп’ютера, а як же моє господарство, город, корова? Я що, маю сидіти весь робочий час у відділенні? Всі знають, де я живу, і якщо комусь потрібно відправити посилку чи листа, знаходять мене вдома".

Звичайно, для такого працівника важливіше своє господарство, а в Укрпошті лежить трудова книжка цього фахівця, і знайти його у відділенні в робочі години майже неможливо.

Тому нам необхідно було знайти людей, які хочуть працювати, не бояться вчитися роботі на новій оргтехніці.

До того, як у селі з’явиться комп’ютер, наші оператори сільських відділень проходять у обласному центрі спеціальний курс навчання та складають тести.

Ми також переглядаємо зарплати тих операторів, які працюватимуть у комп’ютеризованому відділенні.

Здається, що все необхідне для нормальної роботи комп’ютеризованого відділення підготували, і навіть оператор знає не тільки як вмикати комп’ютер, а й як на ньому працювати, аж раптом новий неприємний сюрприз.

Оператор вмикає комп’ютер і вже майже провів оплату комунального платежу, аж тут навантаження на електромережу не витримує (бо вона також із минулого століття), стається коротке замкнення, і частина села залишається без світла.

Тож нам довелося повністю оновити електромережі, щоб подібних випадків не було.

Крім того, якби у сільському відділенні ми не встановили захисні решітки, то вночі нові комп’ютери поцупили б, а вранці їх вже продавали б на ринку у найближчому до села містечку. Тому й це питання довелося розв’язувати.

На сьогодні ми вже підключили майже 250 відділень. Далі їхня кількість буде збільшуватися залежно від того, як відбуватиметься підключення каналів зв’язку.

Потрібно бачити очі людей, які живуть у селі і в яких нарешті з’явився комп’ютер у поштовому відділенні. Я був присутнім на відкритті відділення у Львівській області.

Жителі села говорять, що тепер зможуть отримати більший спектр послуг, наприклад, крім традиційних – сплати рахунків за комунальні послуги, отримання переказу, їм надаватимуть й інші фінансові послуги, які були доступні мешканцям міст (оформлення договорів страхування).

До кінця року ми подвоїмо кількість комп’ютеризованих відділень до 4 300 відділень і 40% із 11 500 відділень буде комп’ютеризовано.

А в селах, де мешкає менше 2000 жителів, ми також будемо змінювати формат відділень. Там розміщено 80% нашої мережі, і вони не працюють повний день.

Можна, звичайно, відремонтувати ці сільські відділення, але це гроші на вітер . Є інше рішення: запровадити пересувні поштові відділення.

У невеликі міста і села приїжджатиме обладнаний всім необхідним автомобіль, який обслуговуватиме декілька сіл, навіть найменших, та працюватиме за чітким графіком роботи.

Так ми зможемо обслуговувати навіть села, де не було відділень зв’язку. Вся ця інфраструктура також буде потрібна при розширенні фінансових послуг.

Не потрібно забувати, що банки присутні лише у 6% цих міст і сіл. І за рейтингом G20 щодо фінансової грамотності та доступності, Україна на рівні Танзанії.

А комп’ютеризація – це безготівкові розрахунки. І не потрібно буде спочатку везти мішки з готівкою в село, а потім везти мішки, тільки вже квитанцій на папірцях, у зворотному боці.

Тому створюючи інфраструктуру, ми переходимо з готівкового до безготівкового обігу.

Дайте Укрпошті право вести фінансові рахунки, і ми зможемо бабусі відкрити депозит у селі, а не в райцентрі, куди потрібно доїхати та ще й витратити гроші на квитки.

Загалом створення якісної інфраструктури в селі – це додаткові умови для розвитку малого і середнього бізнесу, а отже, й усієї держави.