Иерархия денег, или Новый взгляд на экономику
Инновации в действии
У 2017 році українською мовою вийшла книга "Сучасна теорія грошей" американця Рендалла Рея. Англійською — Modern Money Theory (ММТ).
Це видання заслуговує на увагу широкої аудиторії в Україні.
ММТ — поширена абревіатура в англомовному фінансовому світі.
Її започаткувала група економістів американського університету штату Міссурі, місто Канзас-Сіті, провідником якої є Рендалл Рей.
До групи входить українка Алла Семенова, випускниця Києво-Могилянської академії.
Особливість діяльності групи — прискіплива увага до деталей роботи грошей, банків, фінансової системи, уряду та центрального банку, тобто економіки загалом. Ідеї групи економістів та їх розуміння суті речей поступово поширюються світом. До них давно прислухаються окремі приватні фінансові установи.
Після кризи 2008 року їх ідеями зацікавилися політики США, в тому числі сенатори, один з яких був кандидатом в президенти США на останніх виборах. Їхню мову й принципи поступово переймають не тільки провідні центральні банки, а й економісти з інших установ. Усе це відбувається без особливого галасу.
Моє знайомство з ММТ почалося влітку 2013 року, коли в одній статті щодо проблематики державного боргу США я зустрів такий коментар: "Уряд, який не фіксує обмінний курс національної валюти, не може бути примушеним до дефолту, якщо його борги випущені у власній валюті".
Це коментар був простим та очевидним, але в контексті полеміки у США й загострення валютно-боргових дискусій в Україні того часу він був ключовим.
Добре, що автор статті вказав ім'я людини, якій належить цитата — Рендалл Рей, та зробив невеличку примітку, що недавно у світ вийшла книжка Рея про суверенні монетарні системи Modern Money Theory.
Я замовив цю книжку через Amazon.com, але прочитав її лише влітку 2015 року. За ці два роки в Україні відбулися Євромайдан, російська військова агресія, економічна та фінансові кризи, а на їх фоні — девальвація та висока інфляція. Країною прокотилася хвиля дефолтів.
У контексті українських подій книга про ММТ, на мою думку, допомагає розібратися у складних аспектах економічних відносин. Я зініціював вихід книжки українською мовою в рамках проекту ICU business books і був одним з її перекладачів. Отже, далі — про ключові принципи підходу ММТ до сучасної економіки у стислій формі.
Сучасні економіки побудовані за правилом "одна країна —- одна валюта". Попит на національну валюту забезпечують податки та інші обов'язкові платежі на користь держави, які вона вимагає здійснювати в національній валюті. Відповідно, національна валюта — це продукт творення держави.
Одна з ключових фраз ММТ — "податки керують грошима". Суспільство використовує національну валюту саме тому, що певна його частина має зобов'язання перед урядом щодо сплати податків саме у цій грошовій одиниці.
Гроші мають кредитну природу. Готівка є зобов'язанням національного уряду у широкому сенсі цього терміну, до якого входять центральний уряд та центральний банк. Депозити в комерційних банках — це зобов'язання саме цих банків.
Ми часто-густо отримуємо доходи та розраховуємося за товари та послуги саме зобов'язаннями банків, які прийнято називати депозитами. В сучасних умовах вони щоденно мають майже стовідсоткову конвертованість між собою та у зобов'язання національного уряду — готівку чи державні облігації.
Гроші є ендогенними з точку зору контролю за ними і мають ієрархію. Ендогенність полягає у тому, що центральний банк не контролює ні грошову базу, ні грошову масу. Гроші створюються для потреб економіки. Центральний банк здатний лише сподіватися, що вплине на ці показники через відсоткову ставку.
Ієрархія грошей — це градація зобов'язань. На вершині ієрархії перебувають зобов'язання уряду, далі — комерційних банків, ще далі — зобов'язання інших суб'єктів економіки. Ієрархія має складові: частина зобов'язань номіновані в національній валюті, інша частина — в іноземній валюті.
Остання складова ієрархії має особливість: на її вершині — не національний уряд, а іноземні банки або інші суб'єкти економіки, що мають депозити, та національний уряд — центральний уряд та центральний банк.
Про створення грошей. ММТ посилається на слова американського економіста Гаймана Мінськи, який казав: "Будь-хто може створювати гроші, але проблема в тому, щоб їх приймали". Найбільш уживані гроші — це зобов'язання уряду та банків, вони перебувають на вищих щаблях ієрархії грошей.
Суспільство приймає їх і використовує, тому певна його частина має зобов'язання із сплати податків на користь уряду та борги за банківськими кредитами.
Банки кредитують, коли бачать кредитоспроможного клієнта, у тій грошовій одиниці, яку оберуть сторони. Завдяки кредиту від банку у клієнта з'являється депозит, який створюється банком як обліковий запис на його балансі. Тому інша ключова фраза від ММТ — "кредити створюють депозити", а не навпаки.
Кількість монетарних резервів — коштів на коррахунках — та їх валюта не є перепоною для кредитування. У разі відсутності кредитоспроможних клієнтів банківське кредитування є стриманим або зупиняється.
Щодо державних фінансів. Розмір податків повинен бути таким, щоб виконувати функцію стабілізації купівельної спроможності національної валюти. Витрати уряду стабілізують усю економіку. За розміром вони повинні бути достатніми, щоб компенсувати можливе зниження приватних інвестицій під час економічного спаду.
Податки не "фінансують" витрати уряду. Уряд спочатку витрачає. Збір податків є вторинним кроком. Дефіцит державного бюджету є ендогенним, тобто таким, що не визначається напряму та заздалегідь владою чи центральним урядом.
Випуск державних цінних паперів у національній валюті не є операцію запозичення. Це монетарна операція, покликана надати приватному сектору більш дохідний фінансовий актив. Тільки випуск державних цінних паперів в іноземній валюті слід розглядати як запозичення, адже уряд отримує на свій рахунок іноземну валюту, яку він не контролює та не здатен створити власноруч.
Якщо уряд випускає цінні папери у власній національній грошовій одиниці і використовує плаваючий режим обмінного курсу, тоді ММТ говорить, що країна має суверенну монетарну систему, її уряд неможливо спонукати до дефолту за власними боргами, а уряд має простір для проведення економічної політики, що визначається відповідно до демократичних процедур країни.
Уряд та центральний банк, що дотримуються принципів суверенності монетарної системи, здатні досягати одночасно повної зайнятості та цінової стабільності.