Чужих пенсионеров не бывает: как заставить государство выполнять судебные решения

Виконання судових рішень про нарахування чи перерахування пенсійних або соціальних виплат перебуває у вкрай жахливому стані. Майже 90% такої категорії виконавчих проваджень фактично і вчасно не виконуються.

Очевидно, що значно легше застосувати заходи впливу до звичайного громадянина і справедливо стягнути, для прикладу, роками заборговані копійчані аліменти, чи відправити на суспільні роботи, аніж здійснити відповідні стягнення з майже завжди пустих казначейських рахунків на користь пенсіонера, який має виконавчий лист.

Набагато легше відібрати у звичайного й беззахисного громадянина дрібні предмети побуту – телевізор, мікрохвильову піч, бензопилу і зробити на фоні цієї злободенності фотосесію, аніж описати і реалізувати великий будинок чи круте авто у "мажора" - злісного боржника.

Більша половина всіх виконавчих проваджень загалом становлять перерахунки і нарахування пенсій та доплат – стягнення з органів Пенсійного фонду.

Чому так відбувається? Як правило, особливо перед черговими виборами, приймають законодавчі акти, які встановлюють усілякі нарахування та доплати – чорнобильцям, дітям війни, інвалідам, іншим соціальним верствам.

При цьому жодного фінансового забезпечення у бюджетному законодавстві для подальшої виплати по виконавчих листах не передбачається, а якщо і передбачається, то дуже мінімальне.

Люди звертаються до суду. Суд ухвалює рішення про перерахунок і нарахування пенсії. А далі – очікування, коли ж ці кошти будуть нараховані, закладені у бюджеті і фактично виплачені.

У кращому випадку, очікування тривалістю у декілька років… Посадові особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів знизують плечима – будуть кошти, будуть проплати.

Отже, стягувачам по виконавчих провадженнях, де боржником є органи Пенсійного фонду України, особливо про нарахування пенсій та доплат, роками фактично і вчасно не виплачують гарантованих державою виплат.

Мотивують це відсутністю коштів у державній казні, призначених для виконання такої категорії судових рішень.

Щоб якось врегулювати ці проблемні питання навіть було прийнято Закон "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою від 3 вересня 2014 р. № 440.

Ці нормативні акти встановлюють унікальний інститут – довголітньої "черговості погашення заборгованості".

Тобто людина, маючи виконавчий лист про перерахунок і нарахування пенсії, пред’являє виконавчий документ до виконання, він передається до казначейства "у чергу" тривалістю в роки або для очікування надходжень відповідних бюджетних призначень.

Що ж робити?

Один із варіантів – обмежувати право виїзду за кордон і водіння автомобілем для керівників відповідних органів влади, які є боржниками по даних виконавчих провадженнях чи посадовців, від яких залежить прийняття рішення про нарахування коштів.

Можете лише собі уявити збурення і невдоволення чиновників такими заходами впливу?

Однозначно необхідна зміна бюджетної політики щодо розподілу коштів на виконання відповідних судових рішень.

Або ж вироблення механізму погашення (реструктуризації) заборгованості конкретного стягувача, для прикладу, за отримані житлово-комунальні послуги.

Держава не виплачує гарантованих доплат до пенсії, тоді як варіант в рахунок цієї заборгованості з бюджету покриваються витрати за світло та газ для конкретного пенсіонера.

Таким чином, ця держава хоч якось повернеться обличчям до людини, яка має судове рішення про перерахування та нарахування відповідного гарантованого забезпечення чи виплати.

Варто запровадити систему миттєвого автоматизованого списання коштів в користь конкретного громадянина, у разі пред’явлення виконавчого листа до виконання.

Маєш судове рішення про перерахунок та нарахування пенсії, яке набуло законної сили – ці кошти в цей же день списуються з рахунків органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у повному обсязі.

Держава має кардинально змінити філософію ставлення до виконання судових рішень про перерахунок пенсій та доплат, в тому числі через обмеження і оптимізацію видатків на представницькі витрати та утримання державного апарату загалом.

Як на мене, не можуть пенсіонери, які отримали судові рішення, бути заручниками безвідповідальної державної політики у забезпеченні виконання відповідних виконавчих проваджень.

Чиновники повинні виробити реалістичну і якісну дорожню карту погашення заборгованості з держави за судовими рішеннями про перерахунок пенсій, прозорі критерії, а не створювати і тішити пенсіонерів віртуальними чергами.

Бо в іншому випадку будь-які найменші спроби забезпечити ефективність виконання судових рішень будуть марними, фасадними  і суто вибірковими зусиллями – краплею в морі невиконаних судових рішень.