Горькая пилюля для банков: отчитываться по международным стандартам

Із січня 2018 року в Україні набув чинності міжнародний стандарт фінансової звітності — МФСЗ-9 — "Фінансові інструменти".

Цей стандарт почав поширюватися у світі після іпотечної кризи 2008 року, пропагуючи нові вимоги для оцінки вартості активів банку.

Причини зрозумілі: ринок потребував "антидоту" проти легковажного роздавання кредитів та водночас критеріїв справедливої оцінки активів.

Український ринок був знайомий з цим стандартом, але він не був обов'язковим. Нині прийшла черга й Україні приймати глобальні банківські правила гри.

За попередньої практики звітності в балансових показниках вказувався рівень зменшення корисності активів. Цей показник спирався на фактичних обставинах настання подій дефолту в процесі реалізації кредитної програми банку.

Тепер банки вказуватимуть середньозважений показник рівня втрат за активами, враховуючи всі можливі сценарії настання змін грошових потоків за активами.

Рахуватимуться такі нерегулярні фактори: кредитні канікули, зміна ставки, часткові реструктуризації, комісії, форс-мажори. За оцінкою цих ризиків банк будуватиме моделі, визначаючи вірогідність реалізації різних сценаріїв подій у відсотковому розрахунку і порівнюватиме їх з ідеальним перебігом кредитного проекту.

Для українських банків це не "відкриття Америки" — банківські аналітики і раніше могли робити такі глибокі оцінки ризиків. Однак могли й не робити — на офіційній звітності це ніяк не позначалося. Відтепер це треба відображати в балансах. Для багатьох спеціалістів цей алгоритм стане неабияким випробуванням.

На чому це позначиться?

По-перше, банківська звітність стане не такою "красивою", як раніше. Через відображення очікуваних кредитних збитків банки муситимуть нарощувати резерви й у разі нестачі позитивного фінансового результату декларувати збитки.

По-друге, новий стандарт суттєво ускладнить процедуру адміністрування кредитного портфелю. У кожному окремому випадку банк буде змушений прораховувати і загальні, і унікальні ризики.

По-третє, таке ускладнення адміністративно-аудиторських процесів банку будуватиметься на доволі суб'єктивному баченні з боку кредитних аналітиків. Це може призвести до очевидних заперечень з боку регулятора чи зовнішніх аудититорів, у яких буде своє суб'єктивне бачення.

Кожному банку доведеться розробити настільки збалансовану методологію оцінки активів, внутрішню нормативну базу та аргументацію алгоритму розрахунків, щоб це було об'єктивно зрозуміло і переконливо. Попит на кредитних аналітиків, здатних генерувати якісну методологію, зросте в геометричній прогресії.

Тепер про позитивні фактори.

По-перше, нові вимоги оцінки вартості активів стануть холодним душем для банків, які досі не проявляли особливої розбірливості у виборі клієнтів.

По-друге, розрахунки визначатимуть справедливу вартість активів через прибуток або збиток, що мінімізуватиме маніпуляції з розміром портфелів.

Отже, ця "гірка пілюля" вже у середньостроковій перспективі стане важливим елементом оздоровлення ринку і рано чи пізно позначиться на його розвитку.