Покупай украинское честно. Плати справедливо и конкурентно

Останнім часом багато моїх друзів у Фейсбуці обговорювали законопроект №7206 фракції Радикальної партії Олега Ляшка "Купуй українське, плати українцям".

Цей акт вносить зміни до законів "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та "Про публічні закупівлі".

На думку авторів проекту, ці зміни дадуть певні преференції локальному малому та середньому бізнесу у державних закупівлях.

Якщо просто, то автори законопроекту прагнуть, аби гроші під час державних закупівель витрачалися на закупівлю українських товарів та послуг.

Ключовий аргумент — навіщо витрачати державні кошти на підтримку іноземного виробника, коли є український виробник, не менш якісний. Такий собі раціональний економічний патріотизм в українському виконанні.

За

На перший погляд, це цілком правильна і виважена позиція. Я як керівник "Укренерго" — державного підприємства, яке купує обладнання, матеріали та послуги на мільярди гривень, поділяю позицію розробників законопроекту: стимулювання власного виробника повинно відбуватися на рівні держави.

Мені імпонує державна система підтримки національного виробника, впроваджена у багатьох країнах, у тому числі країнах Євросоюзу. Ефективним державним інструментом у цьому плані є експортно-кредитні агентства (ЕКА) — державні фінансові інституції, які сприяють розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі.

ЕКА надає фінансування у вигляді прямих позик, інвестицій, кредитних гарантій та страхування під гарантії держави. Таке фінансування може бути і короткостроковим, і довгостроковим. Воно покриває до 85% вартості угоди.

Наприклад, у Польщі людина, яка хоче відкрити виробництво, може звернутися в експортно-кредитне агентство KUKE. Вона може укласти з ним договір, який чітко зафіксує кредитні зобов'язання. Їх всього два.

Перше — підприємець гарантує, що понад 50%, як правило — 80%, устаткування, робіт з його встановлення, інших послуг будуть вироблені в Польщі або будуть здійснюватися польськими компаніями.

Друге — позичальник гарантує, що 90% персоналу будуть поляками, які сплачуватимуть податки у Польщі. За кожне створене робоче місце для поляка бізнесмен отримає фіксовану плату від держави.

Далі підприємець отримує кредит у розмірі 70% вартості проекту із ставкою близько 2,5% річних і терміном погашення до десяти років. Крім того, держава за певних умов надає податкову пільгу у розмірі 65% від суми здійснених інвестицій, яка діє через механізм зменшення оплати податку на прибуток. Як вона працює?

Приміром, бізнесмен інвестував 10 млн злотих у виробництво. Очікуваний показник розрахункового податку на прибуток від проекту становить 7 млн злотих. У пільговий період він заплатить лише 2,45 млн злотих і зможе реінвестувати решту коштів у власне виробництво. Ця норма діятиме весь пільговий період.

Таким чином, уряд дарує певну суму. При цьому держава не зазнає збитків, бо це новий бізнес, і в будь-якому разі вона отримує в цей період доходи з інших платежів, а після завершення пільгового періоду — податки від діяльності цього підприємства у повному обсязі. Крім того, зростає ВВП держави.

Саме такий або схожий механізм слід запровадити в Україні. Нам потрібно не забороняти купувати іноземне чи змушувати всіх купувати українське. Нам слід стимулювати національних виробників, аби вони були конкурентоспроможними та могли запропонувати на прозорих тендерах найнижчу ціну при високій якості.

Українська держава повинна заробляти на доданій вартості.

Проти

Цим законопроектом ми не допоможемо національному виробнику стати більш ефективним та конкурентоздатним, щоб домінувати на внутрішньому ринку. Крім того, ми можемо знищити стимули виходу виробника на експортні ринки.

Переконаний у цьому на всі 100%. Це у чистому вигляді протекціонізм, такий солодкий для політиків і дуже гіркий для тих, хто конкурує на ринку.

Сучасна економічна теорія емпірично доводить: будь-які протекціоністські заходи щодо певної номенклатури товарів та послуг призводять до збільшення ціни на зазначену продукцію на внутрішньому ринку та зменшення ефективності національних підприємств, які захищені від природної конкуренції.

Подивіться на автомобільний завод "ЗАЗ". Незважаючи на потужні багаторічні протекціоністські бар'єри, "ЗАЗ" так і не став конкурентоспроможним. Завод недавно повідомив, що закриває виробництво "Ланосів".

Бум завезення європейських вживаних авто, так званих євроблях, на яке посилається виробник, на моє глибоке переконання, тут ні до чого.

Якраз навпаки: "євробляхи" стали наслідком протекціонізму держави на користь національного виробника. Споживачі просто відмовилися сплачувати додатково за неефективність українського автовиробника і знайшли вихід із ситуації.

Тисячі кваліфікованих працівників, багато з яких були чи не єдиними годувальниками власних сімей, стали на певний час шукачами роботи. Ось до чого в результаті призвела політика протекціонізму на рівні країни.

Серед продукції, яку використовує "Укренерго", є товари українського виробництва і такі, що не мають українських аналогів. Запровадження протекціонізму для цих товарів не призведе до створення відповідних виробництв в Україні.

Наприклад, Запорізький трансформаторний завод — ЗТР — конкурує на світових ринках з початку свого створення. За останні два роки "Укренерго" купило у ЗТР трансформаторів на 2 млрд грн. Уперше в історії "Укренерго" це були тендери, які відкрили доступ на український ринок потенційним іноземним гравцям.

У тендері взяли участь два європейські і два південно-корейські виробники. В результаті ціна на продукцію ЗТР зменшилася удвічі від початкової. Це означає, що наші споживачі, оскільки наш тариф включає і вартість цього обладнання, заплатили удвічі менше завдяки відкритій конкуренції.

Якби були запроваджені норми преференцій на тендерах, які пропонує проект, то за той самий товар у тій самій кількості ми б заплатили на 40% більше — додатково 800 млн грн. Конкуренція однозначно впливає на ціноутворення.

Новий тендер продемонстрував: якщо український виробник має конкурентні переваги, якщо його продукція якісна і відповідає вимогам замовника, він зданий пропонувати найкращу ціну для споживача без додаткових цінових преференцій.

Якби були застосовані "польські" механізми, то, маючи додаткові пільги від держави, користуючись можливістю реінвестувати кошти у розвиток виробництва та маючи підтримку експортних постачань, цей виробник отримав би набагато більше переваг, ніж просто можливість отримати додаткові 800 млн грн.

Виробник високотехнологічних товарів не зможе бути високотехнологічним конкурентом, якщо буде спиратися лише на внутрішній ринок. Тут є ризик отримати дорогу і неякісну продукцію. У випадку з "Укренерго" за це можуть заплатити всі споживачі електроенергії у вигляді нестабільного енергопостачання.

Якщо український виробник чесно конкурує, він у будь-якому випадку має можливість дати гарну ціну і справедливо виграти у конкурентній боротьбі, використовуючи чинні законодавчі механізми. Підтримувати його слід за допомогою інших механізмів, які не вбивають конкуренцію.

Замість висновку

Головне резюме: держава не повинна створювати бар'єри для конкуренції та стимулювати неефективних виробників, які, скоріш за все, не реінвестують прибутки у розвиток бізнесу, а просто виведуть кошти з виробництва.

Навпаки — держава повинна допомагати українським підприємствам конкурувати ціною та собівартістю. Передусім ми повинні бути зацікавлені в експортній орієнтації наших виробників і їх виході на глобальні ринки. Зміною системи державних закупівель ми цього не забезпечимо. Ось і вся філософія.

Ми живемо у глобальному світі і намагаємося стати частиною цивілізованого ринку з чіткими правилами гри та міжнародної торгівлі. Наприклад, право Євросоюзу не заохочує до преференцій у тендерних процедурах.

Згідно із статтею 107 договору про функціонування ЄС, державна допомога, яка спотворює конкуренцію, несумісна з внутрішнім ринком тією мірою, якою вона впливає на торгівлю між державами-членами. Складно? Так, але якщо резюмувати — явні преференції заборонені.

Крім того, згідно з угодою про асоціацію з Євросоюзом, Україна зобов'язана імплементувати до 2019 року базові положення директив, що регулюють правовідносини у сфері державних закупівель. В цілому їх імплементація повинна завершитися протягом восьми років.

Зокрема, стаття 36 директиви 2014/24/ЄС визначає, що структура закупівель не повинна штучно обмежувати конкуренцію. Конкуренція може вважатися обмеженою штучно, якщо структура закупівель розробляється для того, щоб надати перевагу або поставити у невигідне становище певних учасників.

Не можна в частині запровадження нової моделі ринку електричної енергії чи природного газу намагатися максимально імплементувати положення європейського законодавства, а в частині конкуренції заплющувати очі на деякі речі. Це подвійні стандарти, які не є частиною fair play.

Тому я проти законопроекту "Купуй українське, плати українцям" у представленій редакції. Законопроект слід суттєво доопрацювати.

Я також проти тих, хто звинувачує головного драйвера проекту Віктора Галасюка та його команду у "зраді" ідеї підтримки національного виробника. Навпаки — я вдячний йому за те, що він підняв цю дискусію у країні на найвищий рівень, і за те, що ми почали говорити про важливі речі у контексті міжнародної торгівлі.

Нам потрібні діалог та солідарність, а не війна. Слід шукати спільні точки дотику і створювати умови для сталого розвитку нашої держави, орієнтованого на експорт.