Месяц большого "дерибана"

Днями президент Петро Порошенко запевнив, що всі гроші на ремонти доріг витрачаються через ProZorro.

При цьому ефективно економляться кошти державного бюджету.

Остання теза змусила спеціалістів замислитися: або чиновники доносять до першої особи перекручену інформацію, або Порошенко вводить в оману платників податків.

Грошовий грудень

Однією з найбільш корумпованих тендерних процедур є так звана допорогова неконкурсна закупівля.

Закон "Про публічні закупівлі" дозволяє замовникам без будь-яких торгів укладати контракти на постачання товарів та послуг до 200 тис грн, робіт — до 1,5 млн грн. Це означає, що чиновники самі обирають, з ким підписувати угоди і на яких умовах, а згодом самостійно контролюють, як виконуються роботи.

Така процедура славиться "відкатами". Укладаєш контракт на 1 млн грн, роботи виконуються на 800 тис грн, а 200 тис грн приємним подарунком падають в кишеню організаторам схеми. А якщо укласти десять таких контрактів?

Характерно, що сплеск таких процедур через особливості бюджетного процесу припадає саме на грудень. Для президента можна навести показовий приклад щодо шляхів Вінниччини. У грудні 2016 року місцева служба автомобільних доріг уклала контрактів на 10,1 млн грн, з яких 9,9 млн грн — саме допорогові закупівлі.

Запасайтеся поп-корном. Настав грудень 2017 року, тож скоро ЗМІ повідомлять про ремонти примарних доріг та зведення невидимих мостів на мільйони гривень.

Нічийні гроші

У прихильника президента може виникнути питання. Закупівля неконкурсна, але законна. Можливо, держава контролює ефективність витрат через аудиторів?

Відповідь — ні. З 2014 року Державна аудиторська служба не має законних повноважень та ресурсів для оперативного моніторингу виконання контрактів, укладених без конкурсу. Та й ті, що укладені на конкурсах, ДАС теж не контролює.

Корінь проблеми — у дисонансі реформ. Ще при прем'єрі Яценюку впровадили систему закупівель ProZorro, а забезпечити онлайн-контроль за тендерами забули. Згадали при Гройсмані, однак така система існує поки що у вигляді законопроекту.

Законопроект про онлайн-моніторинг тендерів підтримали Мінекономіки, ДАС, експерти та інші стейкголдери. Проте документ близько року "вариться" у парламентських коридорах. На початку листопада він був підтриманий у першому читанні. Як швидко він потрапить на друге читання, нікому не відомо.

Варто зауважити для перших осіб: держава, яка не рахує бюджетні гроші, починає рахувати кримінальні справи чиновників.

Розкіш

Ганебним явищем останніх двох років стали закупівлі елітних авто за бюджетні гроші. З одного боку, це сигнал, що гроші в казні є. З іншого — наскільки виправданими є такі закупівлі під час війни? Це риторичне питання — для головнокомандувача.

Свіжі автоновини з Вінниччини. Державне підприємство "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Держгеокадастру готується укласти угоду на закупівлю трьох Renault Duster за 1,5 млн грн. Згадана Вінницька служба автодоріг хоче придбати люксовий Mitsubishi Pajero Sport за 1 млн грн.

Виникають два питання. Чому не ланоси, які так палко підтримує уряд? Можливо, криза не в економіці, як стверджують перші особи, а в їх головах?

Народні бізнесмени

У часи Януковича ціла когорта чиновників збагатіла саме на тендерах. Як свого часу гриміли прізвища Бойка чи Колеснікова? Прикро, та на четвертий рік після Майдану ситуація не змінилася. Політики досі збагачуються через державні закупівлі. Доказ — аналіз декларацій голів парламентських комітетів та їх заступників.

Задекларовані фірми восьми депутатів отримали тендерні контракти на суму понад 700 млн грн. При цьому більшість цих грошей припадає на депутатів президентської фракції. Підприємства із декларації Ярослава Дубневича з 2008 року "натендерили" 0,5 млрд грн, з яких 200 млн грн — протягом 2014-2017 років.

Фірми дружини Борислава Розеблата почали вигравати бюджетні гроші саме за часів депутатства останнього. Те саме стосується представниці "Народного фронту" Людмили Денісової, яка має частку у машинобудівному заводі "Автоливмаш". За її депутатства завод отримав понад 100 млн грн від державного "Львіввугілля".

Звичайно, наведені приклади — не злочини. Проте очевидно, що саме контракти, укладені з фірмами декларантів, потрібно відразу піддавати державному аудиту.

Замість висновків

ProZorro — передова платформа, на якій відкрито 100% інформації. Разом з тим, без політичної волі вона може перетворитися на статистичну дошку корупції. Мінекономіки розробило пропозиції про переведення туди допорогових закупівель, але, як вже було сказано, відповідний закон все ще чекає на друге читання.

Президент мусить зробити лише один крок: особисто почати діалог про нагальну необхідність удосконалення системи закупівель з власною фракцією та іншими парламентськими силами. Врешті, якщо президент перебирає на себе непомірні повноваження, то і відповідальність за справи в державі повинна бути такою ж.