О руководителях госпредприятий
Зустріч Прем’єр-міністра з представниками міжнародних фінансових інституцій минулого тижня збурила багато розмов щодо реформи корпоративного управління. І це добре. Як показує досвід перемовин з членами Номінаційного комітету*, в дискусіях народжується істина.
Після останнього засідання Комітету в листопаді я особисто неодноразово зустрічався з його членами, щоб знайти оптимальну формулу взаємодії між Урядом та міжнародними інституціями в процесі найму керівників. Мене тепер часто запитують, чи вартує результат (відібрані та призначені керівники та їх робота) тих зусиль, які ми в це вкладаємо?
Однозначно так. Можливо, не всі рекомендації Комітету та відповідні дії Кабінету міністрів були ідеальними. Та чи існують ці ідеальні рішення? Якби існував якийсь рецепт, який дає 100%-гарантію успіху, транснаціональні корпорації не банкрутували б через невдалі призначення.
Ми максимально скоротили вплив людського фактору: з осені кандидатури схвалюються більшістю голосів 9 міністрів, з урахуванням дорадчого голосу 8 представників МФО, міжнародних експертів з питань корпоративного управління. Це знижує ризик кадрової помилки і допомагає нам нейтралізувати можливий політичний вплив зацікавленого міністра.
Як член Комітету з призначень, я мушу захищати його рішення, але навіть, відкинувши політичну відповідальність, я вважаю, що існуючий механізм відбору керівників особливо важливих для економіки підприємств працює.
Ми та колеги з попереднього складу уряду вибирали дуже хороших директорів; вибирали, зізнаюсь, і тих, хто ще не повністю виправдав наші очікування, і їх слід невідкладно змінювати Але прозорість та незаангажованість Комітету давала нам вибір серед "нічиїх", які керувалися бажанням зробити свої компанії більш успішними.
Не секрет, що думки міністрів та міжнародних експертів інколи різняться, за що нас критикували. Але ми вміємо слухати і чути, саме тому критика трансформувалися в кроки, які підвищують ефективність роботи Комітету.
Відтепер рішення Комітету будуть ухвалюватись таємним голосуванням, щоб звести до нуля політичний вплив його членів. Водночас, представники міжнародних організацій презентуватимуть свою окрему думку Уряду, який приймає остаточне рішення про призначення чи не призначення.
Багато хто ставиться скептично до наших зусиль в реформі, але я знаю: неможливо побудувати потужну економіку та успішну країну без ефективних державних підприємств.
Я щиро хочу, щоб наші стратегічні компанії очолили професійні топ-менеджери з гідними зарплатами і чіткими завданнями, а не директори, які прагнуть висмоктати останні жили з компаній. Тому Уряд та Мінекономрозвитку налаштовані обирати директорів та незалежних членів наглядових рад особливо важливих для економіки України підприємств лише через Номінаційний комітет.
Що нам потрібно далі? Не оцінка демагогів, а значно більше успішних конкурсів і більше довіри до процесу, які трансформуються у високу конкуренцію на посади директорів. Тоді наші держкомпанії отримують кращих з кращих, а платники податків - перестануть прямо чи опосередковано утримувати збиткові компанії.
І взагалі: невістка кричить, а свекруха вже борщ доварила. Все буде добре.