Станут ли б/у автомобили доступными для украинцев

Автівок з іноземними номерами на наших дорогах дедалі більше.

Однак це не туристи, які хлинули в Україну завдяки вдалій рекламі українських пам'яток історії, і не інвестори, яких привабили умови ведення бізнесу.

Вживані машини з іноземними "бляхами" — переважно польськими та литовськими — це наслідок хаосу на нашому авторинку.

Хаосу, приправленого лобізмом виробників "славут" і "таврій", що постійно закипають у пекельних заторах і призводять до загибелі тисяч українців у ДТП.

Що більше обмежень на імпорт машин з-за кордону, то вигідніше вітчизняним автопромисловцям. Спекуляції на темі екологічних євростандартів стали "залізною завісою" для ввезення не нових, але справних і дешевих машин з ЄС.

Ми з колегами, громадськими активістами, спростували міф, що Європа нібито вимагає, аби вживані транспортні засоби відповідали стандартам "євро". Ми зареєстрували в Польщі вітчизняний "Запорожець" 1991 року випуску, витративши 250 дол, тоді як в Україні це коштувало б щонайменше 3 тис дол.

Недавно наш "Запорожець" побував під Верховною Радою та проїхався шістьма містами, щоб влада нарешті звернула увагу на власників авто з іноземними номерами. Через кілька днів на проблему відреагував президент.

Тож які є варіанти її залагодження? Їх три: продовження транзиту, платне тимчасове ввезення та адекватне розмитнення. Кожен із цих способів має право на існування, хоча й вирішують вони все ж різні проблеми. У кожного є переваги й недоліки, від яких, власне, й залежить його ефективність.

Продовження транзиту

Ця ідея систематично з'являється у законопроектах. Пропозиції різні: від 15 до 90 днів. На перший погляд, це вирішить проблему тих, хто їздить за кордон щотижня.

Однак якщо дозволити ввозити авто в режимі транзиту хоча б на 30 днів, то цією нормою скористається половина українців, і черги у пунктах пропуску зростуть до кількох кілометрів. Тоді під Верховну Раду приїде не 200-300 авто, а 200-300 тис.

Законопроекти на цю тему — мертвонароджені. Вони вигідні лише їх авторам, які прагнуть зібрати свої електоральні бонуси. Люди ж матимуть часткове полегшення. Кому невигідно? Імпортерам авто, дилерам, власникам крупновузлового складання. Отже, ефективність цього способу прямує до нуля.

Платне тимчасове ввезення

Це вже щось цікавіше. Більшість недоліків, описаних у першому пункті, враховано, бюджет наповнюватиметься, черги на кордоні меншатимуть. Начебто лише позитивні моменти, та є й підводні камені. Вони стануть явними під час реалізації.

Розглянемо це на прикладі законопроекту №5567, адже він перший максимально наблизився саме до такої концепції. Його суть викладена просто: продавати абонементи на перебування іноземних авто в Україні, а сплачені кошти враховувати при подальшому розмитненні, якщо до цього дійде.

Проте на практиці це означатиме знищення транзиту для легкових автомобілів у нинішньому вигляді та запровадження низки дрібних норм, що суперечать не лише здоровому глузду, а й світовій практиці та курсу на євроінтеграцію.

Таке рішення на руку ділкам, які приганяють авто на рік через польські чи литовські фірми, та політикам, які задовольнять виборців. Крім того, наповнюватиметься бюджет, люди — нехай з певними ризиками — матимуть нормальні автомобілі, а не вітчизняні "бляшанки".

Невигідне таке рішення автомобільному бізнесу та власникам салонів. Ефективність цього способу — 40%.

Адекватне розмитнення

Це приклад більш радикального й комплексного вирішення проблеми.

Встановлення адекватної вартості та правил розмитнення пропонується у законопроектах №5561 і №5562. Шлях лібералізації імпорту уживаних транспортних засобів свого часу пройшла Польща. Його переваги очевидні: мізерні ціни на старі авто, деурбанізація та загальне піднесення економіки.

Документи, що вже припали пилом у комітеті з питань податкової та митної політики, який очолює Ніна Южаніна, передбачають зняття обмежень щодо екологічних стандартів, знижених акцизів і жорсткий контроль стану автомобілів.

Єдиним дискусійним питанням є і буде вартість процедури. Вона встановлена в межах 30-40%, що є загальною практикою в Європі. Однак з урахуванням фінансового становища українців та економіки така ціна, можливо, зависока.

Цей шлях вигідний майже всім. Імпортери та дилери отримують нову нішу, люди матимуть доступні авто, політики — бонуси на виборах. Невигідно це лише автомобільному бізнесу, який не вміє працювати в умовах ринкової конкуренції. Ефективність такого способу — 100%.

Тут важлива підтримка громадськості, адже так склалося, що політики здебільшого не хочуть вирішувати проблему остаточно, щоб і далі мати на чому піаритися.

Досі владі вдавалося однією рукою підтримувати надприбутки дилерів та імпортерів, а іншою — прикриватися мертвим вітчизняним автовиробником для протягування бізнес-орієнтованих законів. Схоже, цьому скоро настане кінець.

Ідея доступного автомобіля — вже як вірус, поширення якого стримує лише недолуге українське законодавство. Сподіваюся, у політикумі набереться критична маса людей, які зможуть піти проти автомобільного лобі й захистити мрію українців пересісти на нормальний транспорт. Автореволюцію не спинити.