Коломойский и Оппоблок: "дружба навеки" или "пакт о ненападении"?

Після того, як 10 квітня голова Національного банку Валерія Гонтарева оголосила, що йде у відставку, критики її діяльності у медіа відчутно побільшало. Зазвичай кадрові зміни обговорюються у ЗМІ кілька днів, але критика Гонтаревої тривала понад місяць.

Отже, у медіа відновилася інформаційна війна кінця 2016 року, яка, як ми тоді показували, велася за участі групи "Приват". Зворотні обвинувачення на адресу групи, перш за все щодо виведення коштів з "Приватбанку" перед націоналізацією, також активізувалися саме в цей період: у травні 2017.

Сумарно в ТОП-100 українських інтернет-медіа, а також на телебаченні, у пресі та на радіо ми зафіксували 297 повідомлень в рамках обох кампаній, що мали близько 2,1 мільйонів контактів з аудиторією.

Вивчення цієї інформаційної війни дало нам можливість зробити певні цікаві висновки про неформальні коаліції, що сформувалися останнім часом довкола розподілу "портфелів" у владі. Зокрема, тепер стосунки між владою, Ігорем Коломойським та "старою опозицією" сильно змінилися порівняно з листопадом 2016.

Ці висновки підкріплюються також оприлюдненим нами раніше дослідженням про "війну за прем'єра", що тривала на кілька тижнів раніше, і в якій брали участь ті самі групи інтересів.

Гонтарева залишилася майже без захисників

Критика будь-кого – чи то Нацбанку, чи то Коломойського – закономірно цікавила медіа набагато більше, ніж позитивна інформація про цих діячів.

Кількість контактів з аудиторією меседжів різних сторін інформвійни

Негатив щодо Валерії Гонтаревої лунав з трьох сторін.

По перше, від спікерів-опозиціонерів – з "Батьківщини", Опоблоку, партій "За життя" Вадима Рабіновича та "Основа" Сергія Тарути. По-друге, від ньюзмейкерів колишніх власників "Привату", а, по-третє, від інших зацікавлених осіб на кшталт Олега Бахматюка, екс-власника виведеного з ринку банку "Фінансова ініціатива".

Цікаво, що із критиків НБУ сам піддається організованій критиці у відповідь тільки Ігор Коломойський. Активних піар-кампаній проти Тарути, Рабіновича або Опоблоку за час дослідження зафіксовано не було.

Але і джерел негативу щодо Коломойського було небагато: окрім розслідувань медіа, які входять до категорії "якісні", зокрема, "Радіо свобода" – негативні твердження про нього ішли лише від представників Нацбанку, особисто Петра Порошенка та кількох незалежних економістів.

Захищалася група "Приват" через свої звичні канали "дружніх" медіа – Depo, ТСН тощо.

А от Гонтареву не захищав майже ніхто. І лише її медійна вага та висновки кількох фінансових аналітиків допомагали доносити до аудиторії хоч якийсь позитив.

Не підтримували екс-голову НБУ навіть провладні медіа з групи Ігоря Кононенка, які єдині у квітні-2017, під час "війни за прем'єра", виступали категорично проти Гройсмана, на противагу пулу ЗМІ, близьких до "Привату" та "Народного Фронту". У "війні за НБУ" вони підключилися до критики Гонтаревої, тобто, до тез своїх нещодавніх опонентів.

Кількість повідомлень з меседжами різних сторін інформвійни, залежно від категорії медіа

"Дружба навіки" чи "пакт про ненапад"?

Під час минулої медіа-сварки між тепер уже колишніми власниками "Приватбанку" та тепер уже колишнім керівництвом НБУ, яка тривала у жовтні-грудні 2016 і закінчилася націоналізацією "Привату", опозиційні сили – Опоблок, "Батьківщина" та партія "Основа" – та близькі до них медіа активно підхоплювали поширення компромату щодо обох сторін.

Особливо активними та заанґажованими тоді були газета "Вести", сайт "Апостроф" тощо.

Тепер ситуація інша: близькі до Опоблоку та проросійські медіа продовжують активно критикувати команду Гонтаревої, проте негатив щодо Коломойського вони поширюють слабко, до того ж, не виступають його першоджерелами.

В контексті того, що "опозиційні" медіа разом з "приватівськими" у квітні-2017 також сприяли позиціонуванню Володимира Гройсмана, можна запідозрити певне порозуміння між групою "Приват" та "старими" опозиціонерами.

Кількість контактів з аудиторією тез, які найбільш активно поширювалися учасниками інформвійни

Наступники: невизначеність

Метою інформаційної війни могла бути спроба політичних сил та бізнес-структур отримати лояльного голову НБУ, або ж просто добитися від попереднього чи наступного керівництва Нацбанку відмови від розслідування певних кримінальних справ – кажімо, відповідальності за виведення коштів з "Приватбанку".

Судячи з заяв у медіа, більш імовірною є друга версія. Адже ми не помітили зусиль з просування якогось конкретного кандидата.

З 17 квітня до 17 травня вийшло 35 новин, в яких 9 осіб називали ймовірними наступниками Валерії Гонтаревої: співробітники Нацбанку, банкіри, політики. При цьому влада уникала конкретних прізвищ.

Натомість спікери і медіа, критичні до НБУ, перш за все Тарута і Олександр Дубинський, називали серед претендентів Володимира Лавренчука, Романа Шпека і Олександра Гриценка. Решта прогнозів базувалися на заявах "джерел" або аналітиків.

Однак у прогнозах не було помітно яскраво вираженого схвалення жодної з кандидатур. Часто вони використовувалися просто як ще один привід для критики влади.

З одного боку, в такому контексті називалися чиновники й політики (Тігіпко, Ющенко, Яценюк), прізвища яких можуть викликати у читачів негативну реакцію.

З іншого боку, при згадці банкірів (Лавренчук – "Райффайзен банк Аваль", Гриценко – "Укрексімбанк") часто зазначалося, що вони нібито займалися зловживаннями на фінансовому ринку.

Кількість публікацій зі згадками прізвищ різних претендентів на посаду голови НБУ

Так чи інакше, станом на початок червня Рада так і не прийняла відставку Гонтаревої, як і не заслухала давно очікуваного звіту Володимира Гройсмана.

Можна припустити, що у влади немає консенсусу щодо нового керівника фінансового регулятора, і взагалі щодо здатності депутатів знайти більшість голосів для ухвалення кадрових питань.

Адже після 16 травня, коли парламент знову зібрався, дискусія про керівника НБУ з таким розмахом більше не точилася. А отже, організатори кампаній не чекають швидкого рішення президента.

Повну версію нашого аналізу можна побачити за посиланням.