О курсе гривни и очевидных болезнях

Перший робочий тиждень 2017 року традиційно демонструє ті хвороби української сировинної економіки, які вперто не бачать політики, обмежуючись лише гарячими гаслами та зняттям симптомів.

Зате ці хвороби очевидні для звичайних людей.

Вони усвідомлюють, що вміст їх кишень невпинно знецінюється.

Чому девальвація стала сезонною

Якщо виключити з полеміки про причини девальвації фактори очищення банківської системи, націоналізації Приватбанку, підвищення мінімальних зарплат та пенсій, залишиться ключовий фактор: стан платіжного балансу.

У післясвятковий період надходження експортної виручки знижується. Після того, як продукцію експортовано, є певний часовий проміжок до моменту повернення виручки в Україну. Залежно від умов договору — в межах 120 днів.

У цей період міжбанк відчуває недостатню валютну пропозицію, адже імпорт товарів не припиняється, а для оплати зовнішньоекономічних договорів компанії-імпортери через обслуговуючі фінансові установи формують попит на валюту.

Про роль Нацбанку

У такі моменти на ринок повинен виходити Нацбанк, який мусить володіти достатніми резервами для згладжування сезонних коливань. Попри запевнення офіційних осіб у тому, що такі резерви є, насправді ситуація не така райдужна.

Наприкінці грудня 2016 року міжнародні резерви НБУ становили 15,53 млрд дол. Достатніми вважаються резерви, які задовольняють тримісячну потребу імпортерів у валюті. Щомісячна середня потреба валюти становить близько 3,27 млрд дол.

Тобто 10 млрд дол — це той мінімум, який повинен бути у розпорядженні НБУ. При цьому не повинно бути жодних обмежень щодо використання цієї суми.

Саме тут постає питання "чистоти резервів", адже левову їх частку становлять спеціальні права запозичення (понад 2,7 млрд дол) чи ресурс, наданий МВФ та іншими донорами, які не можуть бути використані для валютних інтервенцій.

Крім того, у 2016 році порівняно з 2015 роком обсяг імпорту у грошовому вираженні зріс на 0,9% або на 320 млн дол. Цілком вірогідно, що цей процес триватиме. Тобто попит на валюту на внутрішньому ринку має потенціал зростання і, власне, зростає, тим самим тиснучи на стійкість гривні.

На противагу зростаючому попиту пропозиція валюти в Україні, тобто вартісна оцінка експортованої продукції за одинадцять місяців 2016 року, знизилася на 6,6% або на 2,1 млрд дол порівняно з аналогічним періодом 2015 року.

Можна скільки завгодно говорити про рекордні врожаї і несприятливу кон'юнктуру цін, є факт: ми експортуємо більше в обсягах, але отримуємо за це менше коштів.

НБУ в "Основних засадах грошово-кредитної політики на 2017 рік та середньострокову перспективу" прогнозує: "Від'ємне сальдо товарної̈ торгівлі стане ключовим елементом дефіциту поточного рахунку, який виросте до 2,9 млрд дол з очікуваних 2,5 млрд дол за результатами поточного року".

Таким чином, "десь" потрібно знайти 2,9 млрд дол. У 2016 році такий розрив компенсували надходженнями за фінансовим рахунком, передусім поверненням готівки до банківського сектору та офіційними зовнішніми запозиченнями.

Украй важливими є й інші тези, які оприлюднює регулятор.

"Приріст прямих іноземних інвестицій не мав суттєвого впливу на фінансовий рахунок, оскільки левова їх частка супроводжується не припливом валюти, а еквівалентним зменшенням зовнішніх зобов'язань. Протягом двох останніх років триває масштабна конвертація боргів банків від материнських компаній у власний капітал на виконання вимог за результатами діагностичного обстеження. Наступного року обсяг цих операцій значно скоротиться".

Що це означає? Проведене стрес-тестування банків продемонструвало необхідність у додатковій капіталізації. Щоб не вносити "живі" гроші, їх акціонери раніше надані позики чи фінансову допомогу конвертували з боргу, який потрібно повернути, у капітал. Валюта як така в країну не надходила.

Далі регулятор зазначає: "Потенційно приватизація за умови її проведення та залучення іноземного інвестора може підтримати обсяги ПІІ, але за десять місяців 2016 року надходження від неї становили 0,5% від плану, тому попередній досвід не дозволяє покладатися на суттєві надходження наступного року.

Враховуючи те, що наступного року дефіцит поточного рахунку зросте, збережеться потреба у високих надходженнях за фінансовим рахунком. До того ж, уряду й НБУ необхідно буде спрямувати близько 4,5 млрд дол на погашення та обслуговування валютних боргів, у тому числі валютних ОВДП".

Таким чином, інвестицій не було і не планується, приватизація провалена, додаткова капіталізація завершена. Отже, надходження за фінансовим рахунком платіжного балансу не дозволять компенсувати 2,9 млрд дефіциту. На додачу третина наявних резервів повинна піти на погашення зобов'язань уряду та НБУ.

Напрошується питання з цілком очевидною негативною відповіддю на нього: чи великі шанси на те, що НБУ за такої ситуації з резервами буде задовольняти валютний попит на міжбанківському валютному ринку?

До чого тут парламент і реформи

Вже не раз зазначалося, що надходження інвестицій в Україну прямо залежать від виконання програми співпраці з МВФ. Попри запевнення у зворотному першим віце-прем'єром — міністром економічного розвитку і торгівлі Степаном Кубівим, попередньо переглянуту версію програми Україна не виконала.

Не запроваджений механізм коригування тарифів на газ, виходячи із зміни ринкових цін та курсу, не реалізована пенсійна реформа, не знятий мораторій з обігу сільськогосподарських земель, не розпочата велика приватизація, не створений фонд енергетичної ефективності.

Недавно оприлюднений текст утретє переглянутої програми свідчить, що ці контрольні маяки потрібно виконувати, переносяться тільки строки.

За даними НБУ, протягом наступних двох років від МВФ можна отримати близько 9,7 млрд дол, і це без урахування фінансування іншими організаціями.

У разі припинення співпраці з МВФ приватному сектору буде складно залучити фінансування на зовнішніх боргових ринках, а відсоткова ставка за ним була б значно вищою, ніж та, яку ми платимо. Це призвело б до подорожчання обслуговування боргу та збільшило навантаження на бюджет.

Не варто приховувати: ми позичаємо для того, щоб погасити раніше позичене, але вічно так тривати не може. Програма співпраці з МВФ розробляється не для цього. Вона потрібна для того, щоб економіка досягла стану, коли зможе сама генерувати кошти для погашення зовнішніх зобов'язань, принаймні більшої їх частки.

Для цього в Україні повинні з'явитися інвестори, які вкладуть кошти в нові виробничі потужності та в модернізацію старих. Дефіцитний бюджет не може розглядатися як джерело інвестицій. Так само не варто очікувати зростання ВВП завдяки внутрішньому попиту, адже для цього у населення відсутній ресурс.

Цінність інвестицій — не стільки в коштах, які будуть вкладені, скільки у середньострокових та довгострокових результатах.

Налагоджене виробництво не лише дозволить послабити залежність від імпорту, тобто зменшити потребу валюти на його придбання, а й дасть можливість цю ж позицію експортувати, а це вже додатковий валютний ресурс, який НБУ може викуповувати на міжбанку для зміцнення власних резервів.

Простий приклад — природний газ: зросте внутрішній видобуток, зменшиться тиск енергетичного імпорту на курс гривні.

Рівень оплати праці в Україні украй низький, проте інвестори надають перевагу нашим конкурентам з кошика країн третього світу, просто виходячи з рівня захищеності власних інвестицій від корупції та рейдерства, умов оподаткування.

Причини — пасивність уряду та парламенту, які не ініціюють необхідні для цього документи та не голосують за них, лобі, преференції, позиційність та опозиційність, неприязнь, користь, але аж ніяк не інтереси країни.

Що буде з Україною, якщо за умови подальшого зволікання з реформами МВФ та ЄС припинять фінансування? Гарячі промови депутатів з хештегом "зрада"? Словами ситий не будеш, тому їм варто приступати до плідної роботи, а не іти на канікули в той час, коли українці сивіють, дивлячись на обмінні курси.