Українська правда

Мирный атом, гуд бай!

- 1 декабря 2016, 17:00

Щойно закінчилися міжнародні кліматичні переговори в Марракеші, де вчергове загострилася боротьба за місце в майбутньому без викопного палива.

На таке місце претендує, зокрема, "мирний атом", який розповідає про перспективи та кліматичні вигоди атомної енергетики. Але чи так все радужно, як розповідає атомна індустрія?

Є дещо, про що атомні лобісти не розповідають під час кліматичних переговорів.

Ні в Україні, ні у світі атомна енергетика не має реального потенціалу допомогти у зниженні викидів парникових газів – вона надто дорога, надто повільна та надто ненадійна.

Атомна енергетика старіє

Атомна енергетика відходить у минуле. Світовий парк атомних станцій "старіє". Нових станцій вводиться значно менше, ніж закривається старих, тож частка "атомки" у світовому виробництві електрики знижується десять років поспіль, і зараз це лише 10,7%.

Доля відновлювальних джерел стабільно росте і вже втричі більша – 23,7%. 

Так само "старіє" і український атомний парк. Більшість потужностей з виробництва електроенергії Україна успадкувала від СРСР. Проектні терміни роботи 12 з 15 атомних блоків спливають до 2020 року. 

Фактично, атомна енергетика не має, що нам запропонувати у довгостроковій перспективі. І на цє є дві причини.

Перша – старі реактори не можуть суттєво збільшити виробництво енергії, і покладатися на них – великий ризик.

Друга – введення в роботу нових реакторів є малоймовірним через їх високу вартість.

Старі енергоблоки, як і будь-яка стара техніка, схильна до частіших відмов та поломок. Працювати більше вони не зможуть, навпаки – кожного року один-два старих енергоблоки потрібно зупиняти на 6-12 місяців для проведення переоцінки безпеки та модернізацій, як у 2013-2016 було з Южноукраїнською АЕС 1,2 та Запорізькою АЕС 1,2.

Атомна енергетика небезпечна

Виробники атомної енергії, як і раніше, не можуть гарантувати стовідсоткової безпечності роботи реакторів.

Франція, начебто, успішна до недавнього часу ядерна держава, де працюють 58 атомних енергоблоків, стала цього року "заручницею" АЕС саме з питання ядерної безпеки. "Ядерний шторм", що цими днями набирає обертів у країні, спричинений виявленням небезпечних аномалій у елементах парогенераторів АЕС.

Протягом останніх місяців у Франції зупинено для перевірок до 20 енергоблоків, прогнози виробництва електроенергії офіційно скорочені на 2016 і навіть на 2017 роки, а ціни на електрику за контрактами на два квартали 2017 зросли в середньому на 1,5 євро МВт/год.

Далі – гірше: очікуються додаткові перевірки, і доля цих енергоблоків під питанням.

Незаплановані та аварійні відключення трапляються і в Україні: зокрема, на блоці Хмельницький-1 у липні цього року чи на Запорізькому-2 у жовтні. Були знайдені протікання у критичному обладнанні, і Хмельницький-1 стояв два місяці для з’ясування  причин та проведення ремонту. Обидва ці блоки вже працюють на межі чи поза межею проектного терміну.

Нові атомні потужності в Європі – нереалістичні

В Європі один реактор потужністю 1 ГВт зараз коштує десь 7-8 млрд євро – і ця цифра, ймовірно, зростатиме. Через високу вартість всі будівництва АЕС у Європейському Союзі відстають від графіків і суттєво перевищують початкові бюджети.

Ні Моховце-3,4 у Словаччині (бюджет 5,4 млрд. за 0,88 ГВт), ні Фламанвіль-3 у Франції (бюджет 10,5 млрд. євро) не завершені, і затримки із введенням їх у дію уже сягає десятиліття.

В Україні із будівництвом АЕС є додаткові проблеми.

По-перше, технології. Оператор усіх українських атомних станцій "Енергоатом" не може сам здійснити будівництво блоків 3 та 4 на Хмельницькій АЕС, а саме на них він покладає найбільше надій.

Для цього потрібно володіти технологією проектування та будівництва реакторів потрібного типу (ВВЕР) – а нею володіють лише росіяни. І угоду з росіянами Верховна Рада розірвала у 2015 році.

Тепер атомні лобісти нав’язують в партнери "європейську кампанію" Scoda JS.  Компанія зареєстрована у Чехії, проте насправді підконтрольна "Газпрому" і знаходиться  під санкціями США.

По-друге, гроші. Жоден із донорів – міжнародних фінансових інституцій, до яких ми звикли звертатися за грошима, на атомні реактори коштів не дасть в принципі – згідно своїх мандатів вони не мають права давати кошти на будівництво АЕС. Здогадайтеся, чому.

Порятунок клімату? Надто дорого, надто довго, надто мало 

Технічні труднощі, висока вартість, неможливість зробити проекти окупними без державних субсидій, а також несприйняття з боку населення, роблять АЕС програшним варіантом, на який роблять ставку все менше країн.

Просто процитуємо висновки Звіту Міжнародної наукової панелі з питань зміни клімату (IPСС) від 2013 року, які базуються на результатах великої кількості досліджень:

"Ядерна енергетика – це добре розвинена низьковуглецева технологія та джерело базової потужності, але її частка у глобальному виробництві електроенергії знижується з 1993.

Ядерна енергетика могла б зробити вагомий внесок у низьковуглецеве постачання енергії, але існує ряд бар'єрів та ризиків (достовірні докази, високий рівень згоди).

Вони включають: ризики в процесі роботи АЕС, ризики пов’язані із видобутком урану, фінансові та регуляторні ризики, невирішеність питання поводження з відходами, ризики поширення ядерної зброї, неоднозначність сприйняття громадськістю" (ст. 23 Summary for Policymakers).

Навіть величезна чотирикратна експансія ядерної енергетики до 2050 року забезпечить дуже низьке (максимум 4%) зниження викидів парникових газів. Такий план передбачав би спорудження щороку протягом 35 років по 26 реакторів на рік. І це щоб знизити викиди парникових газів лише на 4%. 

У 2015 році розробники цього плану – атомні лобісти The Nuclear Energy Agency of the OECD – самі визнали, що цей їх прогноз був надзвичайно перебільшений. Такі темпи будівництва АЕС вже не справджуються, адже до 2015 в середньому з'являлося менше 5 реакторів (у 2015 був "бум" у 10 реакторів).

Час прийняти майбутнє

Поки писався цей текст, від планів розвивати ядерну програму відмовився і В'єтнам. У 2015 році – Тайвань, Каліфорнія прийняли рішення відмовитися від ядерної енергії.

Дуже показово що такі "ядерні" країни, як Китай, Бразилія, Німеччина, Великобританія, Індія, Японія, Мексика, Нідерланди, Іспанія – зараз всі виробляють більше електроенергії з відновлювальних джерел (без гідроенергії), ніж на атомних станціях.

Тож, майбутнє за відновлювальною енергетикою. Доведено уже сьогодні.

Але щоб воно стало реальністю і для України, уряду потрібно переходити від  декларацій до дій.

А для цього потрібно усвідомити і прийняти той факт, що "виїхати" за рахунок "атомки" уже не вдасться, і якщо серйозно не взятися за розвиток відновлювальної енергетики сьогодні, то завтра може стати "мучітєльно больно"... і темно.