С чем поедет на саммит президент?

24 листопада відбудеться саміт Україна-ЄС, на якому серед питань візової лібералізації також будуть розглянуті питання порядку денного реформ та питання боротьби з корупцією.

І без моніторингу очевидно, що прогрес у виконанні зобов'язань Україною – незначний. Саме тому очікувалось, що президент на Саміті зможе прозвітувати принаймні про прорив у реформі природоохоронної сфери, а саме – ухвалення базових у системі екологічного врядування механізмів оцінки впливу на довкілля та стратегічної екологічної оцінки.

4 жовтня цього року ВРУ ухвалила три закони "Про оцінку впливу на довкілля", "Про стратегічну екологічну оцінку" та "Щодо впровадження інтегрованих підходів в управління водними ресурсами за басейновим принципом". Однак за три тижні до Саміту на два з них – "Про оцінку впливу на довкілля" та "Про стратегічну екологічну оцінку" – президентом накладено вето та повернуто до ВРУ із "пропозиціями".

Ці закони направлені на імплементацію трьох Директив ЄС та доопрацьовані з метою консенсусу різних політичних сил. Проте, президент обрав шлях вето на заклик аграрного лобі.

Вже декілька тижнів у комітеті ВР з екологічної політики, Мінприроди, кабміні та АП фахівці ламають голову над тим, як врахувати пропозиції гаранта Конституції.

Водночас, представники аграрного лобі активно роз'яснюють, що саме мав на увазі президент у своїх пропозиціях, тим самим остаточно розвіюють сумніви в їхньому лобістському походженні.

Отже, розглянемо деякі міркування аграрного лобі.

Зокрема, виявляється що представники тваринницької галузі, а потім і президент, побачили серед норм закону про оцінку впливу на довкілля – корупційну складову.

Аграрії пропонують встановити критерії оцінки екологічних ризиків та передати визначення їх на місця: "Саме місцева громада, а не хтось у Києві чи в якомусь науковому інституті, повинна вирішувати, який баланс між зростанням економіки й скороченням впливу підприємств на навколишнє середовище є для неї оптимальним".

Мабуть, аграрії переконані в тому, що оцінка впливу на довкілля та оцінка екологічних ризиків – є тотожними процедурами, і саме в сільській або селищній раді є кошти та експерти, які з цим легко розберуться. Чи, може, на місцевому рівні "дешевше" домовитись?

Адже мешканці, які протестують проти свинарників чи птахофабрик поруч зі своїми оселями, постійно стикаються з круговою порукою та корупцією на місцях. Вони стверджують, що місцеві органи влади та місцевого самоврядування, які повинні обстоювати інтереси населення у відносинах із бізнесом – зовсім сплелися із власниками свиноферм у незрозумілих і таємних, часто корупційних відносинах.

До прикладу, генпрокурор Луценко так висловився про свинокомплекс у Біликах Полтавської області: "Це приклад того, чому корупція є одним з найбільших зол України".

Відтак критерії, затверджені рішенням сільської ради за пропозицією аграріїв, мабуть точно переконають місцевих жителів, що свині не пахнуть…

Насправді, ті особи, які надихнули президента на вето, прагнуть скасувати закони і насолоджуватись комфортним для них безладом, будувати свинокомплекси та птахофабрики, де заманеться, без будь-яких дозволів та експертиз – а відходи тваринництва зливати в річки та розкатувати по полях.

Або в іншому варіанті, шляхом безкінечного "вдосконалення" законів – максимально відтермінувати їх впровадження або за можливості наблизити до старої практики.

Послуговуючись їх метафорами: коли в Європі літають на сучасних літаках з турбореактивними двигунами, ми все ще шукаємо пропелер...

Повертаючись до пропозицій президента, слід звернути увагу на те, що деякі з них прямо суперечать міжнародним зобов'язанням України та Директивам ЄС.

Зокрема, зазначено, що законом не враховуються потреби у невідкладній реалізації масштабних та важливих для відновлення економічного потенціалу держави та її окремих регіонів інфраструктурних проектів, у тому числі у сфері будівництва.

Проте виведення інфраструктурних проектів з-під загальної процедури ОВД – суперечитиме вимогам Директиви ЄС про ОВД та низці конвенцій, стороною яких є Україна.

Президент в пропозиціях також стверджує, що обумовлення видачі рішення про провадження планованої діяльності наявністю рішення з оцінки впливу на довкілля – збільшить строки та ускладнить проведення дозвільних процедур для започаткування планованої діяльності.

Однак у Директиві ЄС чітко зазначено, що ОВД повинно передувати прийняттю рішень про реалізацію діяльності та враховуватись при їх прийнятті. Цікаво, що в 28 країнах ЄС це не заважає розвитку бізнесу – скоріше, навпаки. До того ж, такі вимоги вже застосовуються і в Україні до проектів, які отримують кредитування від Європейських фінансових інституцій.

Угоди про макрофінансування мають прямі посилання на процедури ОВД та СЕО. А такі угоди в нас вже існують у сфері розвитку інфраструктури, транспорту та аграрного сектору, тощо. Цього ж вимагає Договір про Енергетичне Співтовариство.

У пропозиціях президента висловлюється теза про те, що "механізми розгляду, узагальнення та врахування пропозицій громадськості у процесі оцінки впливу на довкілля, що містяться в Законі, є недовершеними".

Безумовно, механізми реалізації та захисту прав людини в України треба постійно вдосконалювати. Проте, передбачені законом форми та методи участі громадськості – письмові зауваження та громадські слухання – давно відомі українському законодавству, а врахування результатів участі громадськості повною мірою відповідає стандартам Директиви та Оргуської конвенції.

Таким чином, президент переклав відповідальність щодо цих законів знову на парламент, або просто підіграв силам, які хотіли завалити закон про ОВД, а до нього ще й СЕО.

Детальний аналіз пропозицій можна знайти на сайті РПР.

І цей процес може бути безкінечним на радість відповідним асоціаціям – друзям Президента. Наразі до профільно комітету ВР надходять пропозиції, про які навіть не згадується в пропозиціях президента.

Запровадження процедури ОВД передбачається численними міжнародними зобов'язаннями України.

Так, Україна має тенденцію до ратифікації міжнародних конвенцій, протоколів – але не до їх виконання.

Ми не дотримуємось вимоги Конвенції Еспо: комітет з імплементації даної конвенції буквально завалений скаргами на Україну. Справи щодо проекту добудови 3-го та 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС, продовження строків експлуатації 1-го та 2-го енергоблоків Рівненської АЕС, будівництва глибоководного суднового ходу "Дунай-Чорне море", Мужіївського золоторудного родовища, – список доволі "солідний".

У 2011 році Україні оголосили попередження у зв'язку з невиконанням вимог Оргуської конвенції, яке в 2014 році було продовжено. Для його усунення потрібно ліквідувати нечіткості вимог до участі громадськості у процедурі оцінки впливу на довкілля та процедурах прийняття рішень щодо проектів, що стосуються довкілля, встановити вимоги враховувати результати цих консультацій та обов'язки щодо оприлюднення доступної інформації.

6 вересня 2016 року Секретаріат Енергетичного Співтовариства порушив справу з врегулювання спору проти України за невпровадження Директиви з оцінки впливу на довкілля (реєстраційний номер справи ESC-13/16) та розпочав "трикрокову процедуру".

На першому кроці Україна мала можливість протягом двох місяців відреагувати на ці звинувачення та усунути недотримання права енергетичного співтовариства. У разі підписання президентом закону "Про оцінку впливу на довкілля" ця справа припинилася б. Проте, цього не сталося.

Тому Секретаріат перейшов до другого кроку – з'ясування обставин справи, за результатами чого слідуватиме Мотивована думка або Мотивований запит до Ради Міністрів.

Ще більш дивною виглядає ситуація щодо закону "Про стратегічну екологічну оцінку".

Протокол по стратегічній екологічній оцінці український парламент ратифікував ще в липні-2015. Натомість досі немає механізму здійснення її в країні, тож ця процедура не проводиться – що свідчить про невиконання Протоколу.

Дана стратегічна екологічна оцінка, в принципі, стосується відносин між органами влади: тим, хто розробляє стратегії чи програми, можуть бути надані висновки для прийняття виваженого рішення з урахуванням питань довкілля і здоров'я – тими, хто має повноваження в цій сфері, а також громадськістю. Однак навіть попри позитивні рекомендації практично всіх центральних органів виконавчої влади підписати проект – маємо вето з "пропозиціями" без пропозицій.

Варто зазначити, що представництво ЄС після прийняття законів парламентом привітали український народ на своїй ФБ-сторінці з наближенням до їхніх практик. Однак на сьогодні Україні фактично немає чим пишатися.

На своєму сайті президент Петро Порошенко заявив: "На сьогоднішній день треба просто знайти ту формулу, яка дозволить нам продемонструвати прогрес. Дуже сподіваюсь, що це трапиться до засідання саміту Україна-ЄС. Ми все ще маємо цю надію, і я буду робити все можливе для того, щоб це забезпечити".

Проте, якби був справжній прогрес – ніякої формули шукати б не довелося.