Субсидии: за или против

На початку лютого з'явилася стаття Святослава Павлюка "Субсидована моя Україно".

В ній автор наводить дані про оплату послуг населенням та надання субсидій у 2015 році.

Він також робить сенсаційний висновок, що половина вартості спожитих послуг відшкодована державою через пільги та субсидії.

Маючи такий фантастичний результат, завдає нищівний удар по системі державної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Якщо ж глянути на статистику уважно, картина буде дещо іншою.

Необхідність підвищення тарифів та впровадження адресної допомоги

Протягом багатьох років тарифи на житлово-комунальні послуги в Україні штучно утримувалися на необґрунтовано низькому рівні.

Енергоносії постійно дорожчали, якість послуг знижувалася, підприємства, які надавали житлово-комунальні послуги, занепадали. Результат - старе, неефективне обладнання, зношені мережі, величезні втрати, неякісні послуги.

Вся країна жила на субсидії, тільки не адресні. Причому багатші отримували більше: за більшої площі житла, більшого споживання води, електрики, газу вони отримували більшу компенсацію з державного бюджету, адже у вартості кожного кіловата, кубометра газу та води були закладені дотації з держбюджету.

Отже, альтернативи підвищенню тарифів, приведенню їх до економічно обґрунтованого рівня та розбудові системи прозорої адресної соціальної допомоги нема. Це не примус МВФ, це нагальна проблема.

Коли тарифи зросли більш ніж у чотири рази, перед урядом постало завдання захисту громадян. Це завдання було вирішене: малозабезпечені сім'ї отримали державну підтримку і змогли оплачувати комунальні послуги.

За допомогою оновленої програми житлових субсидій уряд зміг забезпечити соціальну основу для проведення реформ у сфері житлово-комунальних послуг. Щоб оцінити соціально-економічні наслідки підвищення тарифів, ефективність оновленої програми житлових субсидій, необхідно уважно подивитися на цифри.

Реальна статистика щодо надання житлових субсидій

За даними Держстату, наведеними у згаданій статті, у 2015 році населенню нараховано до оплати за житлово-комунальні послуги майже 51 млрд грн. Субсидій, пільг і компенсацій за паливо нараховано близько 25,3 млрд грн.

Автор статті робить висновок, що половина вартості послуг відшкодована державою. Однак він не знає, що звіт Держстату "Про оплату населенням житлово-комунальних послуг" не містить даних про надані пільги і субсидії.

Якщо взяти це до уваги, то вартість пільг та субсидій становить не половину, а менше третини вартості спожитих населенням житлово-комунальних послуг.

Причому із суми пільг та субсидій треба ще виключити пільги, субсидії і компенсації за тверде паливо та скраплений газ, оскільки ці види послуг не включаються до статистики про оплату житлово-комунальних послуг.

Тому частка пільг і субсидій буде ще меншою - близько чверті, що приблизно дорівнює частці отримувачів житлових субсидій поміж усіх громадян. Щоб правильно ставити проблему, треба користуватися правильними даними і лише тоді "ловити пропорції" та шукати "світло в кінці тунелю".

Автор стверджує, що у 2015 році 5,4 млн сімей отримали субсидії та пільги. Тут знову неточність. За даними Держстату у 2015 році субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначені 5,392 млн сімей.

Наголошу: "призначено". Проте субсидії на 12 місяців почали призначати з травня 2015 року. До цього їх призначали на шість місяців або на опалювальний період.

Тому певна кількість сімей зверталася за субсидіями ще протягом січня-квітня 2015 року, і субсидії їм призначалися ще за старими правилами. З травня такі сім'ї знову звернулися за субсидіями, тому кількість призначених субсидій з початку року перевищує кількість одержувачів у кожному конкретному місяці.

Кількість сімей, які отримують субсидії, кожного місяця змінюється - хтось вибуває з програми, комусь субсидії призначають. За даними звіту Держстату, у грудні 2015 року житлові субсидії отримували 4,599 млн сімей. Це найбільша кількість сімей, які отримували субсидії за всю історію програми житлових субсидій.

Отже, на 1 січня 2016 року субсидії отримували майже 4,6 млн сімей. Це означає, що близько 10 млн громадян живуть у сім'ях, які користуються субсидіями. Їх кількість можна підрахувати на підставі того ж звіту Держстату, який містить розподіл сімей за кількістю членів. Це трохи більше чверті населення країни.

Тому висновок автора про надвисоке споживання послуг малозабезпеченими споживачами - одержувачами субсидій очевидно хибний.

Проблема енергозбереження для отримувачів житлових субсидій

Проте залишається актуальною проблема енергозбереження для отримувачів житлових субсидій. Малозабезпечені сім'ї, які отримують державну допомогу, не мають додаткових коштів для здійснення енергозберігаючих заходів, та й у самій програмі субсидій стимули до скорочення споживання недостатні.

Ця проблема набагато складніша, ніж уявляє автор. Однією монетизацією житлових субсидій її не вирішити. Необхідно розробити та запровадити механізми, які б зацікавили громадян зменшувати споживання.

Один з варіантів - можливість спрямувати на заходи з енергозбереження кошти субсидії, яка не використана внаслідок економії споживання послуг.

3,16 млн сімей, які одержують субсидії, - це сім'ї з однієї-двох осіб. Це переважно самотні пенсіонери та сім'ї, що складаються лише з пенсіонерів. Значна частина цих сімей - люди похилого віку, які не можуть займатися енергозбереженням.

Для них потрібні державні програми, які б зацікавили бізнес впроваджувати енергозберігаючі заходи, отримуючи відшкодування коштом зекономлених субсидій. Ще одним заходом може стати програма поступового перегляду соціальних нормативів, які б стимулювали сім'ї зменшувати споживання.

Небезпеки непродуманої монетизації

До монетизації житлових субсидій треба підходити виважено та обережно. Проблема навіть не в тому, що субсидії не завжди забезпечені реальними коштами. Монетизація субсидій сама по собі лише загострить проблему несправедливого розподілу допомоги на оплату послуг.

Зараз більші суми житлових субсидій нараховуються сім'ям, які забезпечені більшим набором послуг і живуть у більшому за площею житлі. Якщо сім'я не має гарячого водопостачання й опалення, вона не отримує субсидії на ці послуги.

Субсидія на газ для опалення може сягати 5-6 тис грн на місяць в опалювальний період. Якщо ж сім'я опалює помешкання твердим паливом, субсидія становитиме 1,5-2 тис грн на рік. На всі ці питання нема простих відповідей.

Соціальна сфера - не місце для експериментів. Перший крок реформ - підтримка малозабезпечених домогосподарств - зроблений. Наступні кроки - підвищення ефективності, адресності допомоги, впровадження стимулів до енергозбереження. Над цим треба працювати, але підхід мусить бути професійним.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.