Международные требования усиливаются. Что ждет большой украинский бизнес

Тиск глобальних проблем людства на світову економіку з кожним роком зростає.

Питання зміни клімату та перерозподілу природних ресурсів привертають дедалі більшу увагу світової спільноти, змушуючи її спрямовувати значну частку своїх ресурсів на їхнє вирішення.

Такі зміни підходів позначаються на діяльності бізнесу.

Ми стаємо свідками унікального явища, коли бізнес не лише долучається до захисту природи, а й ініціює такі процеси, переосмислюючи свою стратегію.

21 сесія конференції ООН з питань зміни клімату - СOP21, що відбулася в Парижі у грудні 2015 року, завершилася історичною подією: ухваленням паризької угоди.

Угоду підписали 195 країн. Вони обов'язалися вживати заходи для недопущення підвищення рівня глобальної температури на 2 градуси - порогове значення, після якого, на думку вчених, почнуться незворотні процеси в екології планети.

Інше важливе положення документа - створення міжнародного фонду для підтримки переходу країн, що розвиваються, до моделі низьковуглецевої економіки. Набуття чинності цією угодою означатиме, що боротьба з глобальним потеплінням стає активнішою. Для бізнесу це ще один орієнтир для розвитку.

Відповідальний бізнес

Головними драйверами процесів, що на мікроекономічному рівні впроваджують принципи відповідальності за природу та соціальну сферу, є стейкхолдери компаній: клієнти, фінансові інституції, постачальники, працівники та інвестори.

Яскравим прикладом того, як вони можуть впливати на процеси у світі, можуть слугувати виступи громадськості проти фінансування та реалізації таких проектів як будівництво дамби "Три ущелини" в Китаї, плантації пальмової олії в Індонезії, газопровід Чад-Камерун в Африці, що призвели б до вирубування лісів.

На початку 2000-х років масові протести в університетських кампусах і біля відділень банків Citigroup в усьому світі змусили фінансового гіганта переглянути підхід до інвестування. У 2004 році Citigroup припинив фінансування проектів, які передбачали вирубування лісів. Інші банки зробили те саме.

Ці випадки стали каталізатором формування принципів відповідального інвестування. В їх основі - прийняття інвестиційних рішень з урахуванням так званих ESG-факторів - чинників впливу на природу та соціальну сферу, а також моделі корпоративного управління певної компанії чи активу.

Близько 300 інвесторів та 1 тис компаній з управління активами, серед яких Allianz SE, AXA Group, Barclays Bank UK Retirement Fund, Lloyds Banking Group, JPMorgan Asset Management, Goldman Sachs Asset Management, долучилися до ініціативної групи, яка поставила за мету дотримання таких принципів.

Іншими словами, глобальний фінансовий ринок вибудовує чітку матрицю прийняття рішень щодо інвестування у ті проекти та компанії, які сприяють сталому економічному розвитку та мінімізують ефект негативних економічних екстерналій як на локальному чи регіональному, так і на глобальному рівнях.

І не даремно. Як показали дослідження, компанії з високим ESG-рейтингом мають нижчий рівень специфічного ризику компанії (company specific risk - рівень ризику, характерний тільки для даної компанії чи активу), а також залучають дешевше кредитне фінансування і мають вищий кредитний рейтинг.

Про тренди корпоративного сектора свідчить дослідження, проведене Governance & Accountability Institute: 75% компаній із списку S&P 500 публікують звіти зі сталого розвитку або корпоративної соціальної відповідальності. Зараз флагманами впровадження принципів сталого розвитку є Unilever, BP, M&S, IKEA.

Міжнародний гігант Unilever, гасло якого "Життя за моделлю сталого розвитку повинне стати звичною справою", в рамках своєї стратегії розробив план сталого існування. Його основні цілі до 2020 року такі.

1. Покращити життя близько 1 млрд людей.

2. Зменшити свій вплив на навколишнє середовище вдвічі.

3. Покращити життя мільйонів людей, які співпрацюють з ними.

Іншим яскравим прикладом є British Petroleum.

Масштабна аварія у Мексиканській затоці 2010 року на нафтодобувній платформі компанії, яка стала екологічною катастрофою і принесла фірмі 42 млрд дол втрат, змусила керівництво компанії переосмислити корпоративну стратегію та запровадити систему заходів щодо зменшення шкідливого впливу на природу.

Що чекає на українську бізнес-спільноту

Одним з результатів цих глобальних процесів, що стане обов'язковим для українських компаній у короткостроковій перспективі, є директива 2014/95/EU.

Прийнята Європейським парламентом 22 жовтня 2014 року, вона вимагає розкриття нефінансової інформації, що стосується внутрішніх політик захисту навколишнього середовища та соціальної сфери, політик щодо працівників, прав людини, антикорупційних заходів та політики різноманіття.

Директива стосується великих компаній, число працівників яких перевищує 500 осіб, а також підприємств, що становлять суспільний інтерес. Українські компанії, які мають холдингові структури в ЄС, уже повинні розкривати таку інформацію.

Набуття чинності Угодою про асоціацію, переорієнтування вітчизняного виробника на європейські ринки ставить перед українськими компаніями нові виклики, змушує адаптуватися до нових правил гри сталого розвитку та відповідального бізнесу.

Скоро українські компанії усвідомлять переваги дотримання принципів сталого розвитку і приєднання до глобальної мережі потенційних бізнес-партнерів. Фірми повинні робити перші кроки: розробити стратегію, внутрішні політики, показники контролю, систему фінансової та нефінансової звітності щодо сталого розвитку.

Це нова бізнес-філософія відповідальних компаній та економічних екосистем, які прагнуть робити позитивні зміни у своїй країні та в світі. Крім того, це дозволить відповідати вимогам європейського законодавства і дасть можливість зменшити вартість капіталу, залучаючи фінансові ресурси для розвитку бізнесу.

Співавтор тексту Ольга Чернігевич, компанія "Делойт" в Україні

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.