О каких реформах расскажет в Давосе Абромавичус

У середу в Давосі розпочався Всесвітній економічний форум.

Головною темою найпотужнішої економічної події року стала Четверта промислова революція і перспективи інноваційного розвитку.

Кожна країна шукатиме своє місце під сонцем через розвиток промислового потенціалу.

Протягом останніх років в Європі тільки й мови, що про нову хвилю індустріалізації.

В Україні цього терміна бояться, як чорт ладану - мовляв, повертаємося до "совка". У Європі такими фобіями не страждають.

"Єврокомісія розробляє політику і дії для повторної індустріалізації Європи та інноваційної, сучасної і стійкої економіки. Наша мета, щоб частка промисловості зросла з 15,1% зараз до 20% ВВП до 2020 року", - говориться на сайті Єврокомісії.

Навіть не уявляю, що під час Давоського форуму розповість про нову промислову революцію міністр економічного розвитку Айварас Абромавичус. Саме на його міністерство покладена відповідальність за розвиток промисловості.

Нагадаю, Міністерство промислової політики ліквідували ще 2014 року, вливши його до складу МЕРТ на рівні департаменту.

Цього уряду здалося мало - згодом ліквідували і департамент. Нині за всю промислову політику в державі, що генерує 20% ВВП, відповідає скромний відділ у МЕРТ.

Говорячи про промисловість, я не маю на увазі старі шахти чи хімічні підприємства, що працюють за технологіями 50-х років. У Європі і всьому цивілізованому світі у фокусі industrial policy давно знаходяться не вугільна чи  хімічна промисловість, а економіка знань, RnD - наука та освіта.

Економіка знань потрібна, але вона починається з якісної освіти, яка тісно пов'язана з рівнем індустріального розвитку. Тому із втратою промисловості економіку знань не побудуєш.

Уявімо, що інвестори вирішили відкрити у нас виробництво. Вони не зможуть знайти достатню кількість кваліфікованого персоналу. Не кажучи про розвиток інноваційного виробництва, для якого потрібна не просто технічна грамотність при використанні чужих технологій, а й інженерна думка для їх створення.

Сьогодні реформатори заперечують саме існування промислового сектора і стрижуть під одну гребінку як металургійні підприємства, так і машинобудування. Нині у них у фаворі агросектор. Саме його недавно нарівні з енергозбереженням та ІТ Петро Порошенко назвав ключовими економічними пріоритетами.

Це злочинна політика, плоди якої пожинає Росія. Зерно, як і нафта, - сировинні монопродукти, ціни на які диктуються ззовні. Ми на них майже не впливаємо.

Не забуваймо, що 57% сільгосппродукції в Україні - сировина. Росіяни загралися в цю модель, коли ціна на нафту досягла найвищих показників. Натомість наші урядовці мають сміливість говорити про аграрне майбутнє в момент найбільшого падіння цін на сільгосппродукцію за останні вісім років.

Тому Абромавичус, скоріше за все, буде розповідати старі байки про втрачену у війні на Донбасі промисловість та шалений зерновий потенціал України.

Даєш четверту аграрну революцію!

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.