Производитель производителю - корм. Снова про "Лукойл"

ЕП не раз писала про домовленості між урядом та групою компаній "Лукойл" щодо відновлення роботи "Карпатнафтохіму".

Зміни є. У вересні підприємство відновило виготовлення поліетилену, а на початку листопада - суспензійного полівінілхлориду.

Втім, поступове відновлення роботи стало результатом низки поступок "Лукойлу": зниження тарифів на теплопостачання, залізничні перевезення і навіть остаточне закриття давньої історії з виведення активів із спільного з Україною підприємства.

Уряд свідомо пішов на численні поступки, щоб запустити підприємство у регіоні, не надто привабливому з екологічної і соціальної точок зору.

Однак з цією перемогою відразу виникла проблема: виробники ПВХ-профілю, який використовується при виробництві метало-пластикових вікон.

Річ у тім, що, крім довгого списку бонусів, уряд також має намір захистити "Карпатнафтохім" від іноземних виробників - запровадити ввізне мито на полівінілхлорид у розмірі 6,5%. За даними "Лукойла", йдеться про американський ПВХ, який дешевший за український.

На думку представників підприємств - виробників ПВХ-профілю, введення мит на ПВХ призведе до того, що в Україну буде вигідніше ввозити готовий профіль, ніж виробляти його в Україні. Відтак, виробники виступали проти законопроекту, яким передбачено введення мита на полівінілхлорид.

Проте їх чекає сюрприз. З 1 січня 2014 року почне діяти нова редакція закону "Про митний тариф України", який передбачає аналогічні ставки ввізних мит.

Певна економічна логіка в позиції виробників є. За їхніми словами, введення мита негативно позначиться на виробництві профілю. Переваги отримають "Карпатнафтохім" як виробник сировини для профілю і зарубіжні виробники профілю.

Звісно, профіль не є літаком чи новомодним гаджетом, але це все ж продукція, а не сировина. Крім того, цей профіль перекриває значну частку потреб внутрішнього ринку та експортується, що позитивно впливає на сальдо зовнішньої торгівлі.

Ця історія дозволяє зробити кілька висновків.

По-перше, всупереч економічній логіці уряд надав переваги виробнику сировини, а не виробнику продукції з вищим ступенем переробки. Причина - популізм. "Карпатнафтохім" у Калуші - це солідно, і його запуск може виглядати більшим досягненням, ніж сотні цехів з випуску метало-пластикових вікон.

Поки "Карпатнафтохім" стояв більше року, ті самі цехи давали людям роботу. Втім, оскільки "Лукойл" продав свій НПЗ потрібним людям, це не має великого значення.

По-друге, в Україні часто постає питання про необхідність допомоги підприємствам, у які інвестовані певні суми. Такі історії трапляються на різних ринках. Але якщо ці фірми такі сучасні і прогресивні, то навіщо їм захист? Тим більше, нерідко йдеться про нищення суміжного ринку або інших гравців, які інвестували не менше.

По-третє, великі підприємства часто зупиняються і вичікують: покращення умов, введення мит, підвищення цін. В цей час споживачі знаходять заміну їх продукції. Інколи за кордоном. Згодом, внаслідок титанічних зусиль уряду, ці підприємства повертаються на ринок і тоді для них "прогинають" і мита, і споживачів.

При цьому власники підприємств не мають жодних зобов'язань щодо модернізації. Так вибудовується нескінченний ланцюг прохань про захист з невпинним зниженням конкурентоспроможності конкретного підприємства і економіки загалом. Це тупик.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.